За рідну землю він згорів до тла - у Гороховому провели в останню путь воїна Віктора Дремлюгу

05 жовтня 2026 р. 21:47

05 жовтня 2026 р. 21:47

5 жовтня 2026 року на Кагарличчині провели в останню дорогу старшого солдата Віктора Дремлюгу. Він загинув, захищаючи Україну на Донеччині. Поховали Героя у рідному Гороховому біля могил його батьків.

Кагарлик зустрічає воїна Віктора Дремлюгу Автор: Валентин Владіміров

Загинув Віктор Дремлюга 2 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Пречистівка Волноваського району Донецької області. Герою тоді було 48 років. Донедавна він вважався зниклим безвісти.

Кагарлик прощається із воїном Віктором Дремлюгою Автор: Валентин Владіміров

Віктор народився 25 липня 1976 року в Гороховому. Тут минули його дитинство і юність. Тут він ходив до школи, здобув професію тракториста-машиніста в Ржищівському СПТУ-28, тут розпочав свій трудовий шлях.

Із 1992 по 1994 роки працював трактористом у колгоспі «Більшовик», який було перейменовано у «Світанок». У 1994 - 1996 роках проходив службу в Збройних Силах України.

Демобілізувавшись, протягом 1996-2002 років трудився в місцевому господарстві «Світанок», а з 2002 року працював у СК «Агробізнес» слюсарем на зерносушильному комплексі.

Горохуватка й Іванівка прощаються із воїном Віктором Дремлюгою Автор: Валентин Владіміров

Потім його трудова біографія з 2008 року продовжувалась у ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», а з 2015 року до призову до війська він працював у ТОВ «Компанія Май Україна» охоронником адміністрації.

Горохове зустрічає воїна Віктора Дремлюгу Автор: Валентин Владіміров

А коли на нашу землю прийшла велика війна, Віктор не залишився осторонь - він 14 червня 2022 року став до лав Збройних сил України за призовом Другого відділу Обухівського РТЦК та СП. Служив навідником 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини А4590, разом із побратимами б’ючи ненависного ворога.

2 вересня 2024 року Віктор загинув у бою в селі Пречистівка на Донеччині. Але ще довгий час його рідні жили надією. Він вважався зниклим безвісти. Кожен день очікування, кожна звістка з фронту, напевно, супроводжувалися одним-єдиним бажанням: аби Віктор був живий. І лише 30 вересня цього року прийшло страшне підтвердження - Віктор не повернеться додому живим. Він повернувся до рідної землі, як Герой.

1 жовтня близько 14:30 траурний кортеж із тілом Віктора Дремлюги прибув у Кагарлик . Тут його зустріли на колінах жителі та гості міста.

5 жовтня траурний кортеж із тілом Віктора Дремлюги під тужливу мелодію пісні «Пливе кача», вирушив вулицями Свято-Троїцька, Незалежності по кругу, Каштановою на виїзд із міста. А далі - через села Переселення, Горохуватка, Іванівка в село Горохове до будинку №16 по вулиці Садова, де проживав Герой.

По дорозі на колінах його вшанували жителі та гості міста. А в селах зустріли з прапорами та встелили останню дорогу Героя яскравими осінніми квітами.

В Гороховому провели в останню путь воїна Віктора Дремлюгу Автор: Валентин Владіміров

Вшанувати Героя зібралися його рідні, друзі, знайомі, сусіди, односельці, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.

Тут священники Православної церкви України протоієреї Юрій Литвин, Володимир Гергало, Василь Суп та Уар Перетятько відслужили чин похорону за загиблим Героєм.

Після відправи до громади звернувся благочинний Кагарлицького округу Юрій Литвин. “Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Героям слава! Це не просто слова. Цими словами ми з вами ще раз і ще раз підтверджуємо, що ми всі разом з нашими воїнами. А відповідаючи на слова Слава Україні, Героям слава, ми ще раз і ще раз підтверджуємо, що вони Герої.

Нині на війні гинуть кращі, ми оплакуємо молодих чоловіків і жінок, оплакуємо маленьких діток і невинно вбитих людей. Можна відбудувати електростанції, мости - все можна відбудувати. А як повернути людей?

Але ми знаємо, що справді той, хто поклав душу свою, як пише Святе Писання, за ближнього свого, той зразу потрапляє в Рай. Хоч і довго ви чекали свого рідного Віктора, хоч і довго ви всі мали надію, і, на жаль, вона не справдилась, але знайте, його душа уже в Раю.

Він уже в Раю бореться з тою гієною вогненною за нас, але вже там на небесах. Бо святому архістратигу Божому Михаїлу теж потрібні воїни.

Тепер питання до нас: чи ми хочемо попасти в Рай? Чи ми зможемо попасти в Рай? Чи ми станемо тими християнами і людьми, які попадуть в Рай і побачаться з рабом Божим Віктором? Адже воїни вже в Раю, а нам ще до того Раю жити і жити, творити і творити, каятись і каятись.

Царство небесне, вічна пам'ять, вічний спокій невинно вбитому, бо його вбили за те, що він любив усіх вас. Вбили за те, що він любив своє село, свій район, свою область і свою країну. Любив свою сім'ю і не хотів, щоб тут були Бабині Яри.

Царство йому небесне, вічна пам'ять, зі святими він уже спочиває. Ну, а родині безмежного терпіння і пережити цю непоправну втрату.

Тепер наша задача теж прожити достойно так, щоб ні Україну не здати, ні себе не продати і бути тими справжніми людьми і християнами перед Богом. Всім нам міцного здоров'я, многих літ і, звичайно, перемоги. Слава Ісусу Христу!"

По цьому траурна процесія пішою ходою вирушила до сільського кладовища. Тут священники відправили біля домовини із останками Героя коротку молебень.

До присутніх звернувся настоятель сільської громади Володимир Гергало. “Ми тут усі зібралися, щоб віддати шану і помолитися за упокій невино убиєнного Захисника України Віктора. Сьогодні він останній раз прийшов в своє село, щоб попрощатися з вами, на це місце, де поховані його батьки, діди, прадіди.

І слава Богу, що він вернувся, бо багато отаких, хто не вернеться. Тут буде його могила і нащадки будуть шанувати, пам'ятати наших воїнів, які віддали своє життя, найдорожче, що є в людини, за Україну, за свою родину, за свій дім.

Багато чого можна говорити, але якби воно втішило серця рідних. Пам’ятайте, що ваша рідна людина поклала своє життя за Україну, за наш народ. Пам'ятаймо його, молімося за нього. І нехай Бог приймає його душу в Царстві своєму. Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Героям слава!”

Щирі слова про померлого Героя промовив заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов. “Сьогодні Горохівська земля зустрічає свого сина, який повертається додому після довгих місяців невідомості.

Сьогодні ми проводжаємо в останню земну дорогу Віктора Дремлюгу — Захисника України, нашого земляка, людину праці, воїна, який віддав своє життя за Батьківщину.

Немає таких слів, якими можна було б втамувати біль родини, що втратила найдорожчу людину. Немає слів, здатних пояснити рідним і друзям, чому їхній Віктор більше не переступить поріг рідного дому. А особливо боляче усвідомлювати, що на цю мить довелося чекати так довго.

Віктор був вірний військовій присязі до останнього подиху. Він виконував свій військовий обов’язок там, де було найважче, — на передовій, у боях із російським агресором. І загинув як воїн. За Україну. За свободу. За наше право жити на своїй землі.

Цей скорботний день прощання з воїном оголошено на Кагарличчині Днем жалоби. Шановна родино! Сьогодні вся Кагарлицька громада схиляє голову перед вашим болем.

Ми знаємо, що жодні слова не повернуть Віктора. Але ми можемо і повинні зробити інше — зберегти його ім’я та його подвиг у нашій пам’яті.

Віктор Дремлюга — не просто ім’я у списку загиблих. Це людина, яка свідомо стала на захист України. Це наш земляк. Це Захисник. Це Герой. І сьогодні ми маємо не лише сумувати. Ми маємо пам’ятати, за що загинув Віктор. Він загинув за те, щоб над Гороховим, Кагарликом, Києвом і всією Україною майорів український прапор.

За те, щоб наші діти могли говорити українською мовою на своїй землі. За те, щоб Україна залишалася вільною. За те, щоб російський окупант не прийшов до наших домівок.

Ми не забудемо Віктора. Ми не забудемо жодного нашого Захисника. Бо Герої не вмирають доти, доки живе пам’ять про них.

Спочивай з миром, Вікторе. Низький уклін тобі від усієї Кагарлицької громади. Низький уклін твоїм рідним за те, що виховали, любили і чекали на тебе.

Вічна пам’ять Захиснику України! Вічна слава Герою! Слава Україні!”

Про земляка промовив щемливі слова житель Горохвого Володимир Демиденко. “Наше село заполонив сум за загиблим героєм, патріотом України. Жорстока проклята війна підло обірвала життя Віктора. Вона забирає кращих синів України, героїв, захисників, людей, які захищають нас з вами від російського загарбника.

Вітя назавжди залишиться в наших серцях таким, яким був: доброзичливим, усміхненим, чесним, порядним, відповідальним, великим патріотом України. Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять тобі, Вітя “Філін”. Пам'ятаємо про тебе, як людину міцну духом і незламну, котра понад усе любила рідну землю, і не боючись стала на її захист у найважчий час.

Твоя мужність залишиться в наших серцях, як символ незламного духу. У Віті було багато професій, але найбільша професія - відсіювати зерно від полови, і він пішов захищать нашу Україну від такої полови, бур'яну, як російські окупанти.

Від імені дирекції СК “Агробізнес”, громади сіл Горохове та Горохівське, від себе особисто, висловлюю вам співчуття, дорогі брати, сину, тітки, сестри, вся велика рідня Дремлюгів. Сьогодні ми прощаємося не просто з воїном, а з частиною нашої душі. Твій подвиг - це фундамент, на якому стоятиме майбутня перемога, а твоє ім'я буде вписано в історію вільних людей. Спочивай, Вітя, з миром. Слава Україні! Героям слава!”

До загалу звернувся протоієрей Юрій Литвин. “Дорогі браття і сестри, Давайте ми тричі подякуємо нашому воїну-Герою Віктору за те, що він, на жаль, тут лежить, а ми через його великий подвиг, на щастя, ще тут стоїмо. Царство небесне, вічна пам'ять, вічна слава полеглому воїну Віктору”. І всі тричі промовили “Дякую!” воїну Віктору Дремлюзі.

Над могилою Героя прозвучав Гімн України та пролунав військовий почесний салют.

Офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи Другого відділу Обухівського РТЦК та СП Олександр Ткаченко вручив Прапор України, яким була покрита домовина із тілом Віктора Дремлюги, його брату.

Прощаючись із Героєм кожен кинув до його могили по три жмені землі.

Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях…

Київські