Двоє Героїв навічно в строю: у Черняхові відкрили банери полеглим Захисникам-землякам

31 жовтня 2026 р. 15:19

31 жовтня 2026 р. 15:19

30 жовтня 2026 року в селі Черняхів Кагарлицької громади на Алеї Слави відбулося урочисто-скорботне відкриття банерів полеглим Героям-Захисникам - Ігорю Шевеленку та Олександру Донченку. Вшанувати пам’ять Героїв зібралися їх рідні, побратими, духовенство та жителі села, учні Черняхівської гімназії, представники місцевої влади, Другого відділу Обухівського РТЦК та СП.

На Алеї Слави у Черняхові з'явилися нові імена

Тепер світлини ще двох Захисників поповнили Алею Слави Героїв у Черянхові , де вже увічнено пам'ять восьми загиблих воїнів-земляків: Валерія Чухрая, Віктора Ярового, Сергія Бондаренка, Івана Ляшка, Олександра Грушового, Вячеслава Пономаренка, Ігоря Тотцева та Віталія Новожицького .

Автор: Валентин Владіміров

Під час урочистості ведучі - художня керівниця будинку культури Вікторія Черкевич та вчителька гімназії Світлана Задачина - зачитали біографії Героїв, які цього дня стали в шикування із полеглими побратимами на Алеї Слави.

«Двоє відважних чоловіків. Два всесвіти. Два обірвані крила… Вони так хотіли жити, любити, обіймати своїх рідних, зустрічати мирні світанки. Але коли ворог прийшов забирати наш дім, вони пішли захищати нашу країну. І повернулися на щиті. Навічно в строю. Навіно внашій пам’яті» , - наголосила Світлана Задачина.

Ігор Шевеленко народився 1 лютого 1976 року в селі Стави. 12 грудня 2025 року був мобілізований Першим відділом Ковельського РТЦК та СП Волинської області. Він служив оператором безпілотних літальних апаратів 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини А1008. Загинув Ігор Шевеленко 23 червня 2026 року, внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Березівка Куп’янського району Харківської області. Герою було 50 років. Ігоря поховали у Черняхові на цвинтарі по вулиці Свободи.

Олександр Донченко народився 23 липня 1991 року в Києві. На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр 25 лютого 2022 року приєднався до загону добровольчого формування самооборони села Черняхів. 14 квітня він був добровольцем мобілізований до лав ЗСУ Другим відділом Обухівського РТЦК та СП. Спочатку служив у військовій частині А4066, а згодом був переведений до військової частини А4784 на посаду командира взводу, потім - до військової частини А4681 на таку ж посаду. Не стало Олександра Донченка 2 липня 2026 року, поблизу села Приморське Чугуївського району Харківської області, під час транспортування ним автомобіля на ремонт із зони бойових дій. Причиною смерті воїна став гострий розлад кровообігу. Герою було 34 роки. Олександра поховали у Черняхові на Заводському цвинтарі.

“Кажуть людина живе доти, доки про неї пам’ятають. Сьогодні ми вписуємо в золоту книгу пам’яті нашої громади два імені, які відтепер світитимуть нам з небес” , - зазначила Вікторія Черкевич.

Рідні полеглих Захисників - батько та мама Олександра Донченка й брат із свою дружиною Ігоря Шевеленка - відкрили їхні портрети, огорнуті синьо-жовтими стягами.

Молитва за Героїв

Заупокійну літію за полеглими Героями-земляками здійснив настоятель храму Святого Великомученика Димитрія Солунського Володимир Гергало. Після молитви він освятив меморіальні банери із портретами Героїв.

Звертаючись до присутніх священник зазначив: “Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати воїнів Ігоря і Олександра. Ми завжди молимося і будемо молитися за них. Вони зараз стали ангелами. Бог вибрав їх воїнами, щоб захистити нашу землю, щоб захистити нас з вами. І хтось має і пожертвувати своїм життям. Це є жертва чиста і непорочна Богові. Тому ми їх шануємо, ми їх пам'ятаємо і будемо передавати цю пам'ять з роду в рід” .

Слова скорботи та вдячності від побратимів і громади

Заступник міського голови Дмитро Неживий, староста села Черняхів Світлана Безвербна, офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи Другого відділу Обухівського РТЦК та СП Олександр Ткаченко та побратим Захисників Богдан Нагорний звернулися до загалу із щирими словами скорботи за загиблими та шани за їхню мужність і патріотизм.

“Ми пішли воювати за нашу країну, за наших дітей, за те, щоб ніхто і ніколи не вирішував за нас, коли і що нам робити, як і куди йти, як жити. Наші побратими віддали своє життя за це. Вони не побоялися стати проти ворога, дати йому відсіч. За це ми будемо їх вічно пам’ятати й шанувати”, - промовив Богдан Нагорний.

Звертаючись до присутніх Дмитро Неживий зазначив: “Від імені Кагарлицької міської ради та всієї нашої громади висловлюю щирі співчуття рідним і близьким полеглих Захисників. Жодні слова не здатні втамувати біль утрати, повернути сина, чоловіка, батька чи побратима. Але ми повинні зробити все, щоб їхні імена не зникли з нашої пам’яті, щоб їхній подвиг залишався живим у серцях нинішніх і прийдешніх поколінь.

Дякую громаді Черняхова за шану до своїх Героїв, за небайдужість і за те, що тут, на рідній землі, їхні імена житимуть у віках. Особливі слова вдячності — родинам Ігоря Шевеленка та Олександра Донченка. Дякуємо вам за ваших рідних. За їхню мужність. За їхню любов до України. За ціну, яку ваші родини заплатили за нашу свободу”.

“Ці банери - це не просто фотографії, це символ нашої вдячності, нашої шани і нашого болю. Це нагадування про те, що за кожним мирним ранком, за можливістю жити на рідній землі стоїть подвиг українських воїнів. Дорогі родини наших полеглих захисників, низько схиляємо голови перед вами.

Ми не можемо забрати ваш біль, але можемо бути поруч, пам'ятати, підтримувати і шанувати тих, кого ви втратили. Нехай ця алея слави стане місцем, куди приходитимуть із вдячністю, молитвою та тихою скорботою. Нехай пам'ять про наших героїв об'єднує нас і вчить цінувати життя, берегти Україну та бути гідним їхнього подвигу”, - сказала від громади села Світлана Безвербна.

“Наші захисники здійснили найвищу жертву. Вони віддали своє життя. Вони полишили свої родини заради того, щоб наші родини жили мирно. І кожному з них кожен з нас завжди буде винен. Ось наші судді. Що б ми не робили, ми завжди маємо думати про те, а що б вони сказали, як оцінили б наші дії?”, - наголосив Олександр Ткаченко, віддавши військову честь Героям.

Після цього учасники заходу поклали до меморіальних знаків живі квіти - символ нескінченної вдячності й незгасимої пам'яті.

Герої не вмирають… Вони назавжди залишаються у наших серцях, у наших молитвах, у нашій пам'яті.

Київські