П’ять років очікування: історія полоненого захисника з Фастова Артема Сірика

12 листопада 2026 р. 14:04

12 листопада 2026 р. 14:04

Він виріс у родині військових, але замість служби обрав наукові експедиції та геологію. Та зрештою став воїном легендарного «Азову» і пройшов пекло «Азовсталі». Історією фастівчанина Артема Сірика, який уже п’ятий рік перебуває у російських колоніях суворого режиму, та власною боротьбою за його звільнення з ФастівNews.City поділилися дружина й сестра захисника.

Автор: з архіву Ірини Сірик, дружини захисника

Будучи сином військовослужбовців та знаючи, якою складною і виснажливою є ця праця, він ніколи не хотів пов’язувати з нею своє життя. Натомість, обрав геологію, працював з корисними копалинами, часто бував у наукових експедиціях. Проте доля розпорядилася інакше… І згодом він став одним із тих, кого так бояться на росії – бійцем «Азову» - добровольчого формування, яке викликає страх і паніку у російських військових та пропагандистів.

Злагодженість і ефективність у бою, високий бойовий дух, непохитна взаємопідтримка командування і побратимів, безкомпромісність та спроможність тримати оборону в надважких умовах і, певно найголовніше, ідеологічна стійкість – усе це про «Азов».

Тож не дивно, що такий військовий підрозділ, побудований на професіоналізмі та єднанні на засадах українського патріотизму і націоналізму суперечить імперській доктрині кремля, яка заперечує саме право на існування України як суверенної держави. Водночас, за свої національні погляди та безумовну любов до України, яку на ворожій російській території назвали «тероризмом», чоловік розплачується, перебуваючи в полоні у російських колоніях суворого режиму, куди потрапив після виходу з Азовсталі у травні 2022 року.

Артем Сірик, який хоч і народився в Харківській області та тривалий час проживав з родиною батьків-військових і за кордоном, і в далеких куточках колишнього Радянського Союзу, свою юність та молодість провів у місті Фастові. Закінчив школу І-ІІІ ступенів №4 (нині – Фастівський ліцей №4 – примітка редакції), згодом здобув вищу освіту та почав працювати за спеціальністю. Допоки доля не внесла корективи в спокійний звичний плин життя.

Його дружина, військова полку «Азов» і колишня військовополонена Ірина Сірик та сестра Віта Романова поділились з журналістами ФастівNews.City історією відчайдушної боротьби Артема Сірика за вільну Україну та особистої боротьби за його повернення з ворожого полону.

Травень 2014 року… в місті Бердянську створюється добровольчий батальйон «Азов», який пізніше розширюється до полку особливого призначення МВС, а згодом входить до складу Національної гвардії України. «Ідея Нації» - саме це стало основною ідеєю створення підрозділу, яка символізувала концепт українського націоналізму, спрямований на захист державної незалежності, суверенітету та руйнування імперських російських міфів. І саме такі основоположні ідеї та принципи військового формування стали такими близькими та зрозумілими для Артема Сірика, який вже в 2015 року вступив до лав Азову, не маючи жодної військової підготовки та бойового досвіду.

Роки відданої служби та боротьби за вільну від росії Україну, з усвідомленням важливості своєї справи та непереборної любові до Батьківщини – такими були 2015-2022 роки для родини Сірик. Травень 2022 року – місяць, який розділив подружжя та поклав початок важкій боротьбі за виживання в полоні та повернення на рідну землю.

Тож жінка зверталась і до Кирила Буданова як до Голови ГУРу, і в Офіс Президента України, і в Службу Безпеки України, і до Ірини Верещук і, звісно ж, в Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Загалом вже звернулась до 12 організацій та продовжує це робити. Будучи членкинею громадської організації «Рада дружин та матерів захисників України «Жінки зі сталі», спільно з іншими жінками писала листи до Папи Римського. Крім того, звертались до Апостольського нунція – офіційного постійного представника Ватикану в Києві.

Тож жінки закликають не забувати про полонених, говорити про них, нагадувати своїм друзям і знайомим та, звісно ж, підтримувати тих, хто чекає своїх рідних з полону вдома.

Історія фастівчанина Артема Сірика, який вже п’ятий рік перебуває у ворожому полоні, не має стати черговою історією про військовополоненого, якого чекають вдома.

Ця історія має стати нагадуванням для кожного бути поряд з родинами військовополонених, підтримувати їх, за можливості усіляко допомагати і сприяти поверненню полонених українських Захисників додому, молитись за їх якнайшвидше повернення на рідну землю та вірити, що кожен з них вже дуже скоро зможе міцно обійняти своїх близьких.

Нагадаємо, у Фастові встановили інсталяцію «Дерево Надії», присвячену зниклим безвісти та полоненим Захисникам.

Київські