Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

20 листопада 2026 р. 21:08

20 листопада 2026 р. 21:08


20 листопада 2026 року на Кагарличчині провели в останню дорогу киянина, солдата Вячеслава Вінніченка. Поховали Героя у селі Бурти (Краснопілка), де проживає його бабуся.

Автор: Валентин Владіміров

Пішов із життя Вячеслав Вінніченко 15 листопада 2026 року, коли перебував на реабілітації після поранення - раптово зупинилося серце воїна. Герою було 37 років.

У невтішному горі у Героя залишилися мама, батько, син, бабуся, сестра та дядько.

Вячеслав Вінніченко народився 1 квітня 1989 року в Києві. У столиці минули його дитячі та юнацькі роки: із 1996 по 2005 рік він навчався у київській школі №122, а згодом, у 2005–2007 роках, здобув професію в училищі №35. Працював на приватному підприємстві слюсарем-ремонтником - був людиною робочих рук, на яких тримається країна.

У 2012 році Вячеслав створив сім’ю, а в 2013-му відчув найбільшу радість батьківства - у нього народився син.

Він мріяв про мирне життя для своєї дитини, будував плани, радів кожному дню. Але коли Батьківщина потребувала захисту, Вячеслав Вінніченко не залишився осторонь. У червні 2026 року він свідомо став до лав Збройних Сил України за контрактом. Свою службу ніс у складі військової частини А1619, сумлінно виконуючи військовий обов’язок і боронячи свободу кожного з нас.

1 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання воїн отримав поранення. Перебуваючи на реабілітації, він приїхав у село Бурти до своєї дорогої бабусі - туди, де сподівався відновити сили та знайти душевний спокій у колі найрідніших людей.

Та, на превеликий жаль, війна забирає наших захисників не лише безпосередньо на лінії вогню - вона нещадно підточує здоров’я і розриває їхні серця. 15 листопада 2026 року серце Вячеслава Вінніченка раптово зупинилося.

20 листопада о 10:00 траурний кортеж із тілом Героя під тужливу мелодію пісні «Пливе кача» вирушив вулицями Свято-Троїцька, Незалежності у Кагарлику до Алеї Слави Героїв, де Вячеслава і інших загиблих Героїв-захисників вшанували Хвилиною мовчання. А потім до КП, а далі в село Бурти до цвинтаря в Краснопілці.

По дорозі на колінах його зустрічали жителі та гості міста, а в Буртах земляки встелили дорогу воїну від в’їзду в село до місця останнього спочинку воїна яскравими осінніми квітами.

Вшанувати Героя зібралися його рідні, знайомі, односельці бабусі, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.

Тут заупокійну відправу за Героєм відслужили священники Кагарлицького благочиння УПЦ Іван Синюк, Василь Синюк, Василь Каліка та Роман Мельник.

Після обряду щирі слова про померлого Героя промовив заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов. "Шановна родино, близькі, друзі, побратими, шановна громадо села Бурти! Сьогодні наша Кагарлицька громада схиляє голови в глибокій скорботі. Ми зібралися тут, у Буртах, щоб провести в останню земну дорогу мужнього захисника України, вірного сина своєї Батьківщини - Вячеслава Вінніченка.

Його життєвий шлях був шляхом чесної, працьовитої людини, яка понад усе цінувала свою родину та рідну землю. Але жорстока війна, розв’язана російським агресором проти України, змінила долі мільйонів. Коли Батьківщина потребувала захисту, Вячеслав не залишився осторонь. Він боронив Батьківщину не шкодуючи себе. Та сталося непоправне - серце героя не витримало. Йому було лише тридцять сім років…

Неможливо знайти слів, які б змогли втамувати цей нестерпний біль втрати. Від імені Кагарлицького міського голови Олександра Панюти, виконавчого комітету, депутатського корпусу міської ради та всієї нашої громади висловлюю найглибші, найщиріші співчуття матері, батькові, синові, сестрі, дядькові та бабусі Вячеслава. Низький уклін вам за те, що виховали справжнього патріота, чоловіка честі та обов’язку. Ваш біль - це біль усієї Кагарличчини, усієї України.

Пам’ять про Вячеслава Вінніченка назавжди житиме в наших серцях, в історії нашої громади та вільній Україні, за яку він став на захист. А кожен, хто наближав перемогу і, на жаль, не дожив до неї, житиме у наших вдячних серцях.

Вічна пам’ять і шана українському воїну Вячеславу Вінніченку! Царство Небесне і Вічний спокій його душі. Слава Україні! Героям слава!"

"Важко знайти слова втіхи та підготуватися до горя, коли зупиняється серце дорогої нам людини. А звістка про смерть застає всіх зненацька. А коли із життя іде ще молода людина, це подвійна біда, подвійне горе, - звернувся до загалу староста села Олександр Драган.

Свічка життя Вячеслава Вінніченка догоріла передчасно, забравши на небо світлу людину. Не вистачає слів, щоб передати смуток, який чорним крилом торкнувся сім'ї. Розділяємо ваше горе разом з вами. Схиляємо низько голови в глибокій скорботі і молимося за упокій душі покійного.

Світлі і добрі спомини про Вячеслава залишаються назавжди в наших серцях. Він відійшов у небуття, але ми знаємо, що пам'ять про нього залишиться навічно. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас. Спочивай спокійно в Царстві Божому”.

Протоієрей Іван Синюк висловив щирі співчутя рідним покійного та закликав берегти пам’ть про Героя та молитися за його душу. “Шановна громадо, рідні та близькі Вячеслава. Ви знаєте, найстрашніше для матері, коли вона хоронить свого сина. В нашому такому трьохвимірному просторі це дуже і дуже нам здається ненормально. Але ми чуємо, що він 100 днів був "на нулі". І розуміємо, що це таке. І уявляємо, як там. От зараз холодно, дощ іде, і ми знаємо, що через годинку ми будемо вдома, а вони там цілодобово. І де взяти допомоги, коли болить серце, коли ще щось болить і нема кому допомогти.

Але воїни стоять. Воїни дають нам можливість жити так, як ми живемо, ми спимо вночі і слава тобі, Господи. І тільки що ви всі почули у тих молитвах, які звучали біля гробу покійного воїна, слова вдячності Богу за те, що він дає нам життя і за те, що ми живемо. Слова вдячності за те, що людина попаде в Царство Небесне. А коли людина захищає не тільки своїх друзів - бо сказано “хто поклав життя за другі своя, то більшої честі немає”. А він ще й нас захищав, захищав своїх рідних. І єдина наша втіха повинна бути в тому, що і там добрій душі його має бути упокоєння.

Спаси Господи вас за те, що ви прийшли віддали шану покійному. Спаси Господи воїнів, що вони прийшли, віддали честь своєму побратиму. Ми сьогодні можемо подякувати Богові в надії на те, що скоро закінчиться війна, в надії на те, що ми будемо жити так, як жили до цього часу, відбудувати нашу рідну неньку Україну і за те, що ми можемо мати надію для своїх дітей і внуків.

Спаси вас Господи. Хай Господь упокоїть душу померлого воїна. Амінь”.

Над могилою Героя прозвучав Гімн України та пролунав військовий почесний салют. Начальник ЦВС Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Дмитро Маціяко вручив Прапор України, яким була покрита домовина із тілом Вячеслава Вінніченка, його мамі.

Прощаючись із Героєм кожен кинув до його могили по три жмені землі.

Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях!

Реклама

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Був людиною честі та обов’язку - у Буртах провели в останню путь воїна Вячеслава Вінніченка

Джерело: kagarlyk.city

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua