Покинула успішне життя аби рятувати воїнів: до дня народження легендарної «Австрійки» з Кропивницього

29 жовтня 2024 р. 18:11

29 жовтня 2024 р. 18:11

27 жовтня легендарна Наталія Яцун (Фраушер), з позивним «Австрійка» мала б святкувати свій 48-й день народження. Але сьогодні ми розповідаємо про бойову медикиню на сторінках сайту Златопіль лише за спогадами близьких…

Наталія до 2014 року працювала лікарем, потім – рятувала поранених на Донеччині. За два роки до повномасштабного вторгнення московії переїхала до Австрії, вийшла заміж і разом із чоловіком-австрійцем працювала у приватній клініці стоматологом. Паралельно волонтерила – збирала й відправляла в Україну гуманітарні та медичні вантажі…

А в квітні 2022 року приєдналася до медичного батальйону “Госпітальєри”.

Довідка: “Госпітальєри”— добровольчий медичний батальйон. Був заснований на початку бойових дій в Україні у 2014 році. Гасло організації “Заради кожного життя”.

Саме до цього батальйону доєдналася Наталія. 46-річна успішна (в усіх значеннях цього слова) жінка без вагань на початку повномасштабної війни повернулася до України, аби рятувати життя… Але сама загинула під час евакуації поранених військових. У Наталії залишилися донька та мама (у той чорний день для родини живим був і батько).

Про смерть медикині із позивним «Австрійка» повідомила керівниця батальйону “Госпітальєри” Яна Зінкевич… Окрім як лихою долею такий життєвий фінал важко назвати – евакуаційний автобус “Госпітальєрів” на темній дорозі зіткнувся з військовою вантажівкою, що стояла на дорозі з вимкненими фарами. Автобус “Кракен”, обладнаний для підтримки життєдіяльності поранених протягом довгих відстаней між шпиталями, потрапив у смертельну ДТП 26 червня 2022 року.

“Наше сонечко “Австрійка” після 30 хвилин боротьби за життя, на жаль, померла. Вона отримала ушкодження голови, несумісне з життям”.

На момент ДТП і своєї загибелі Наталія разом із екіпажем “Кракена” евакуювала 152 поранених. На похороні Яна Зінкевич пообіцяла, що батальйон купить і обладнає новий автобус, який продовжить перевозити поранених, а назвуть його на честь Фраушер.

І цей автобус придбали, він став легендарним в Україні. На корпусі цієї великої машини, дивляться на перехожих і проїжджих з усмішкою – очі “Австрійки” серед соняшників. Це робота художниці Ірени Миколів.

“Кракен” – пам’ять. “Австрійка” (знову) – жива.

Екіпаж “Австрійки” – однойменного реанімобіля – розвантажує прифронтові шпиталі, адже новоприбулим пораненим не завжди там є місця.

“Австрійка” й далі лишається одним із найбільш круїзних військових реанімобілів в Україні. Загалом понад чотири тисячі поранених перевезено на ньому до лікарень волонтерами добровольчого батальйону “Госпітальєри” (а перший виїзд був у лютому 2023 року). За словами начмеда “Австрійки” Олексія, в автобусі шість лежачих та чотири сидячих місця.

“Всі лежачі місця для пацієнтів уніфіковані. Монітор пацієнта з можливістю кардіографа, інфузомат, підігрівач для інфузії, кисневі точки. Необхідні розхідники, аспіратори, глюкометри, портативні УЗД. Ми проводимо адекватну інфузійну терапію, знеболення, антибіотикотерапію”.

Говорити правду у вічі – це була її суперсила

Ми також робимо посильну для нас роботу, щоб бодай на долю секунди зупинити цю мить, що весь час вислизає тінню з-перед очей і тане вдалині. Ми хочемо, щоб усі пам’ятали красивих і сміливих українців, яких забрала у нас війна. Тому ще раз згадуємо “Австрійку” добрим словом.

Напередодні 27 жовтня, коли їй виповнилося б 48, ми вислухали подругу й тезку загиблої госпітальєрки – Наталію Бажан. Вони були близькими подругами й колегами в стоматологічній поліклініці на Володарського. Наталія Яцун (пізніше – Фраушер) закінчила інститут в Києві в той самий рік, коли Наталія Бажан завершила навчання на медичну сестру в Кропивницькому.

“Ми близько дружили з 1999 року й до 2014-го, коли вона виїхала до Києва (а потім також підтримували зв’язок, але не такий тісний) . Тобто, увесь цей насичений емоційними подіями період – коли у Наталії народилася й підростала донька Валерія, коли вона шукала своє місце в професійному житті – нам було про що поговорити й подумати. Півтора десятиліття поспіль по пів дня разом на роботі – це чимало часу…”

Наталія Бажан, котра на три роки молодша за свою подругу, каже, що багато чому навчилася в тої. Передусім сміливості у висловлюванні своїх думок щодо вчинків і слів людей, цій прямій і сучасній, характерній для самодостатніх людей манері спілкування:

“Я скажу, як думаю, а ви самі вирішуйте, що з цим робити!»…  Тепер ми знаємо, що Австрійка любила спорт. Більше того, вона – кандидат в майстри спорту з фехтування. «Перша в усіх конкурсах, краща на усіх змаганнях” – це про неї і без перебільшення.

Наталія Бажан пам’ятає, як її подруга взяла участь в забігу й несподівано виграла його, відкривши в собі ще й цей спортивний талант.

“Ніколи нікому не відмовляла, якщо її просили про допомогу – це правда також, – каже Бажан, пригадуючи різні випадки зі спільного минулого – аж до того дзвінка 26 червня 2022 року, коли «Австрійка» подзвонила своїй подрузі й сказала, що скоро приїде до батьків і вони зможуть побачитися. – Розумієте, вона тоді навіть не повинна була працювати. Просто дівчинка – госпітальєрка, яка вперше вийшла на чергування, попросила, аби досвідченіша колега показала їй, як треба діяти в екстремальних умовах. І та не відмовила, бо, нагадую, нікому не відмовляла. Не відмовила, хоча поспішала до батьків у Кропивницький і до чоловіка в Австрію, в якого 1 липня був день народження”.

Розум, краса, емоції… Як дуже яскраву й сильну людину описує Наталія Бажан обдаровану різними талантами патріотку із батальйону Госпітальєрів.

“А ще вона була дуже вимоглива, наполеглива. Після переїзду до Києва її кар’єра пішла вгору. Перекваліфікувавшись на лікаря-імплантолога, Наталія невдовзі очолила клініку в столиці. Там вона й познайомилася з австрійцем Фраушером – професором, який відвідував Україну… Після переїзду до Австрії Наталія багато подорожувала, вивчила чотири мови. Займалася гірськими лижами, сноубордом… Знаю, що вона побувала в багатьох країнах Азії, Африки… Такою ж талановитою, до речі, є і донька моєї подруги – Валерія. Вона зараз мешкає в Європі, працює в успішній IT-компанії”.

Наталія Бажан каже, що наше спілкування напередодні дня народження її подруги дуже важливе. Насамперед для мами Наталії, яка щомісяця їздить до Києва й навідує надгробок на Байковому цвинтарі, де покоїться прах доньки. 85-річна мама читає все, що пишуть про сміливу госпітальєрку, слухає і чує все, що про неї кажуть, бо пам’ять людська – це особливий життєвий вимір, в ньому наші герої навіки живі, недосяжні для куль, захищені від смерті…

До речі, про кремацію “Австрійки”. І тут, як ви розумієте, також проявився особливий погляд цієї людини на початок і кінець, перший уклін і прощальний… Словом, вона за життя просила рідних, щоб її тіло піддали кремації після смерті. Так і зробили… Також там, на Байковому, похований тато “Австрійки”, Анатолій Миколайович, який помер два місяці тому. Було йому 85 років.

“На честь Наталі перед 7-ою поліклінікою висаджено алею. За сприяння керівниці міжнародного волонтерського фонду Марії Чорної планується встановити тут пам’ятну дошку… Мені завжди бракуватиме подруги. Її прямоти і щирості, сміливості та ентузіазму….”

Дмитро Ревуцький

Фото з соцмереж

Кропивницькі