У Кропивницькому прощалися iз загиблими воїнами

03 грудня 2024 р. 16:44

03 грудня 2024 р. 16:44

Кропивничани провели в останню дорогу Героїв- земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі, старшого солдата Дмитра Аверкіна та солдата Максима Олійника.

Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль .

Дмитро Аверкін народився 18 лютого 1991 року в Кропивницькому. Закінчив загальноосвітню школу №9. Ще зі школи мав багато друзів, які підтримували з ним зв’язок все його житття.

Навчався у Центральноукраїнському національному технічному університеті за фахом «Механічна інженерія». Одночасно встигав і працювати. Спочатку разом зі своїм батьком, монтажником металоконструкцій, де багато чому навчився.

Основну свою роботу розпочав разом із другом-однокласником. Дмитро Аверкін працював майстром з гальванічних процесів. Свою роботу він любив та трудився там до підписання контракту з Національною Гвардією України.

У травні 2024 року він розпочав свою військову службу в батальйоні «Свобода» Національної Гвардії України. Пишався, що одягнув форму та захищав Україну. Був навідником-оператором розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення військової частини, особовий склад якої, брав безпосередню участь у бойових діях.

Старший солдат Дмитро Аверкін із позивним «Кроп» загинув 21 вересня 2024 року в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Справжній чоловік, з правильними цінностями у житті. Таким його виховали батьки. Він ніколи не жалівся, ніколи нікому не відмовляв в допомозі. Брав участь у благодійності. Допомагав одному з фондів Кропивницького.

Дмитро Аверкін добре розумівся у будівництві, в автомобілях. Був гарним господарем як вдома так і на дачі, яку він любив та висадив багато дерев, що завжди нагадуватимуть про нього.

Комунікабельний, душа компанії, людина з чудовим почуттям гумору. Він мав багато планів на майбутнє та прагнув до простих земних речей: сім’я, дім, закінчення війни… Йому було лише 33.

Без рідної людини залишились мама, тато, яких Дмитро цінував та завжди підтримував, брат, із яким вони з дитинства були опорою один одному, та кохана дружина захисника.

Максим Олійник народився 8 травня 1987 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №4. У 2007 році закінчив вище професійне училище №9 та здобув кваліфікацію електромеханіка електрозв’язку.

По закінченню училища почав свою трудову діяльність в акціонерному товаристві «Укртелеком», займаючи посади від кабельника-спаювальника до інженера.

Одночасно з роботою в компанії у 2013 році здобув вищу освіту в Українській інженерно-педагогічній академії в Харкові та отримав диплом магістра і кваліфікацію професіонала в галузі електроніки та телекомунікації.

Із 2019 року працював у компанії «Кока кола». За час роботи неодноразово був визнаний найкращим торговим представником регіону.

У травні 2023 року Максим Олійник став до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив у навчальному центрі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України на посаді оператора лінійного наглядача інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини. У жовтні 2024 року був переведений на посаду старшого стрільця аеромобільного батальйону.

За час служби нагороджений відзнакою «За службу державі». Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга».

Солдат Максим Олійник загинув 23 листопада 2024 року в районі населеного пункту Курахове Донецької області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Справжній воїн, надійний товариш та бойовий побратим. Йому було лише 37…

Максим Олійник був доброю, чуйною, порядною, відданою людиною, щирим – в особистому спілкуванні. Захоплювався спортом, був активним вболівальником. Він викладався на повну у кожній справі, яку б не розпочинав, завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував. Був підтримкою і опорою для своєї родини, турботливим люблячим сином, братом, чоловіком та найкращим батьком.

У невимовній скорботі залишились мама, тато, брат, який зараз служить, дружина та 10-річна донька захисника.

Кропивницькі