Писанки Кіровоградщини: від 19 століття до сучасності (ФОТО)

12 червня 2025 р. 18:52

12 червня 2025 р. 18:52

Про писанкарство ми згадуємо, зазвичай, тільки на Великдень, але навіть не замислюємось, що ця етнічна спадщина несе у собі енергію оберегу й відноситься до окремої гілки мистецтва.

Однією з першовідкривачів регіональних писанок є Тетяна – художниця, народна майстриня з декоративного розпису, член спілки майстрів народного мистецтва України. Займається не тільки писанками – малює на одязі орнаменти, персонажів, портрети.

Мама майстрині, Світлана, теж займається декоративним розписом. Усе почалося з подорожі до Коломиї у 90-тих, де вона і дізналась про писанки. Там навчилась їх робити та привезла нове мистецтво додому. На той час віднайти таку справу на теренах Кіровоградщини було вкрай складно – не було ні фарб, ні писачків, адже у радянські часи будь-які українські традиції випалювались з ужитку.

Світлана та Тетяна Стороженки

Тож сім’я Стороженків починала з власноруч створених писачків та рослинних фарб, оскільки у магазинах знайти фарбу для писанок було неможливо.

Сестра майстрині, Людмила, також займається мистецтвом, і хоча зараз проживає у Німеччині – там просуває українське мистецтво, а саме петриківський розпис, писанкарство, приймає участь у виставках, галереях та ярмарках.

Писанки Кіровоградщини: подорож у 19 століття

Дослідницька діяльність не оминула як матір, так і доньку. Під час вивчення місцевого фольклору разом зі спеціалістами, до рук пані Тетяни потрапила невелика частина колекції писанок 19 століття. Належали писанки до зібрання Володимира Ястребова – видатного етнографа та дослідника українського Півдня. Ним було зібрано унікальну колекцію з 435 писанок Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Та втім, на початку 20-го століття, колекцію було втрачено і до сьогодення дійшли лише замальовки та описи лише деяких з них.

Трипільські

Як пояснює мисткиня, частина була втрачена студентами, що в ті роки вдалися до помилок при обробці та зберіганні писанок.

«Усередині яйця залишаються рештки білка та жовтка, тому якщо їх неправильно обробити – вони з часом можуть потріскатись» .

Отож, за ескізами пані Тетяна майстерно відтворила 31 писанку з колекції. Деякі з них, а саме ті, що беруть походження з села Вільшанка – надзвичайно цінні. Серед них: «Велчі зебітя/Вовчі зуби», «Юрдана», «Повна рожа» та ін.. Ці писанки несуть інформацію про світогляд та традиції наших предків.

Писанки воскові

Цінність полягає в тому, що у Вільшанці довгий час жили болгари, які походять з південніших регіонів та принесли свої писанки до нашої області.

Від спадку до сучасних технік

За словами Тетяни, особливість кіровоградської писанки – це, переважно, чорне тло, що символізує землю, зв’язок з її енергією та предками. Візерунки виконуються у червоному, жовтому та зеленому кольорах. Самі малюнки досить великі, на відміну від писанок західних регіонів України. У більшості спостерігаються об’ємні рослинні орнаменти у червоних та зелено-жовтих образах.

Крім відтворення етнічних писанок, майстриня займається і сучасними техніками писанкарства – витравлює рель’єфні візерунки на страусиних яйцях та додає техніку різьблення. Таким чином яйця «покриваються» ніби мереживним декоруванням. Така робота займає близько 5 днів.

Де можна побачити писанки

Наразі писанки сім’ї Стороженків виставляються і в Музеї народної творчості, і в Музеї мистецтв. Рідше можна побачити на виставках у Києві, або ж у сімейній арт-студії.

«Якось я брала участь у арт-проєкті з великими писанками до Параду вишиванок. З іншими митцями розфарбовували 4-метрові писанки зі своїх регіонів. Ми в той рік отримали перше місце».

Пізніше велику писанку Тетяна разом з іншими художниками розписувала для Преображенської церкви.

Арт-студія «Писанка»

Мама мисткині, Світлана Стороженко, веде студію образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Писанка» при Кіровоградському обласному центрі дитячої та юнацької творчості та зараз працює як керівник студії.

Тетяна ж має власну арт-студію «СОВА», де навчає бажаючих малюванню, розпису, та навіть скульптингу. Навчатися приходять як діти від трьох років, так і дорослі. Серед живопису доросла аудиторія вивчає здебільшого олійний та акриловий живопис, але, як ділиться майстриня, усе що можна забажати, придумати та зробити руками – реалізовується тут також.

Великденьна Софії Посанки гусячі карвінг

Диво-писанка

Кропивницькі