У Кропивницькому провели у засвiти Воїнiв-захисникiв

18 липня 2025 р. 14:25

18 липня 2025 р. 14:25

Сьогоднi, 18 липня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхiдного кладовища мiстяни провели у засвiти тих, хто на щитi повернувся з бою.

Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль .

Павло Кондратiєв народився 1 липня 1984 року у Кропивницькому. Закiнчив загальноосвiтню школу № 30. Пiсля школи вступив до професiйно-технiчного училища № 2, де здобув професiю автомеханiка. Своє трудове життя Павло присвятив будiвельнiй справi — виконував ремонтнi роботи, вiдновлював i облаштовував оселi, робив усе на совiсть. Його знали як сумлiнного та умiлого майстра, людину слова i дiла.

У сiчнi 2023 року Павло Кондратiєв приєднався до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання та став на захист батькiвщини на посадi навiдника аеромобiльного вiддiлення. Виконував бойовi завдання на складному Запорiзькому напрямку. Мав статус ветерана вiйни – учасника бойових дiй.

Солдат Павло Кондратiєв загинув 7 сiчня 2024 року в районi населеного пункту Вербове Пологiвського району Запорiзької областi пiд час виконання бойового завдання, захищаючи територiальну цiлiснiсть та державний суверенiтет України, її свободу та незалежнiсть.

З того часу вiн вважався зниклим безвiстi. Родина вiрила, чекала, шукала його довгих пiвтора року — трималася за кожну надiю, кожну звiстку. Лише у червнi 2025 року ДНК-експертиза пiдтвердила загибель воїна. Йому було 39 рокiв …

Павло Кондратiєв був людиною великого серця й доброї душi. Його знали як вiрного побратима, щирого, чуйного, справжнього друга, до якого можна було звернутися з будь-якою бiдою чи проханням.

У нього були золотi руки — не iснувало речi, яку б вiн не мiг полагодити чи зробити з нуля. Вiн умiв творити затишок i лад навколо себе, даруючи  всiм вiдчуття надiйностi й тепла.

У вiльний час Павло любив рибалити. Але найбiльше вiн цiнував час, проведений зi своїми доньками. Для них вiн був найкращим татусем, другом i справжнiм героєм, який завжди стояв поряд i захищав їх вiд усього лихого.

Без найдорожчої людини залишилися двi доньки, дружина, мама i сестри захисника.

Євгенiй Грачов народився 7 квiтня 1984 року  в Кропивницькому. Навчався у загальноосвiтнiй школi № 10 на селищi Новому.

Iз юних лiт Євгенiй вирiзнявся працьовитiстю та вiдповiдальнiстю. Пiсля школи пiшов працювати на «Укрзалiзницю», та прагнучи бiльшого одночасно здобував знання у Миколаївському технiкумi залiзничного транспорту.

До 2015 року вiн сумлiнно виконував обов’язки диспетчера станцiї Кропивницький — уважний, дисциплiнований, вiн дбав про чiткий ритм залiзничного руху i безпеку пасажирiв.

Але справжнiм покликанням серця, джерелом душевного спокою для Євгенiя Грачова стало бджiльництво — справа, якiй вiн присвятив себе з 2015 року, жив нею, дбайливо розвивав i по-справжньому пишався.

Та коли розпочалася повномасштабна вiйна, з перших її днiв, вже у березнi 2022 року Євгенiй добровiльно став на захист рiдної землi. Служив командиром мiномета мiнометного взводу, мужньо воював на Херсонському напрямку.

Ветеран вiйни – учасник бойових дiй. Його вiдвага i вiрнiсть присязi були вiдзначенi високими нагородами: вiдзнакою Президента України «За оборону України», вiдзнакою Мiнiстра оборони України «Хрест ракетних вiйськ i артилерiї», був нагороджений грамотами начальника Регiонального управлiння Сил територiальної оборони «Пiвдень», командуванням вiйськової частини А5833.

9 липня 2025 року, пiд час виконання бойового завдання на територiї Нововоронцовської селищної територiальної громади Бериславського району Херсонської областi сержант Євгенiй Грачов отримав важке поранення, а 11 липня 2025 року серце воїна зупинилось. Йому був 41 рiк…

Справжнiй воїн, надiйний побратим. Євгенiй Грачов умiв бути поруч тодi, коли це було найпотрiбнiше. Життєрадiсний, щирий, з тонким почуттям гумору, душа компанiї, вiн допомагав тим, хто цього потребував, знаходив правильнi слова, щоб пiдтримати у важку хвилину. Його серце завжди було вiдкритим для друзiв i близьких. Вiн любив дивувати рiдних теплими несподiванками, знаходив радiсть у найпростiших речах i щедро дiлився нею з iншими.

Та понад усе вiн любив своїх дiтей — донечок, для яких був батьком iз великої лiтери: турботливим, уважним, нiжним i мудрим, завжди поруч серцем. Без рiдної людини залишились двi доньки, дружина, батько та сестра Євгенiя.

Схилимо голови i вшануємо пам’ять наших героїв захисникiв хвилиною мовчання. Слава їм! Вiчна i свiтла пам’ять!

Кропивницькі