Як поводитися під час обстрілів і долати стрес опісля: поради кропивницької психологині

29 липня 2025 р. 16:04

29 липня 2025 р. 16:04

Дуже багато рефлексій від кропивничан вчора було опубліковано у соцмережах. Людям потрібно було висловити свої відчуття та емоції після страшної ночі під обстрілами. І хоч тема вже обговорена не один раз від початку війни, але вона потрібна й актуальна, допоки ворог нас вбиває.

У час, коли тривоги стали частиною буднів, а ночі — випробуванням, нам усім потрібен не просто спокій, а чіткий план дій. Як не розгубитися під час обстрілу, підтримати себе та дитину опісля, знайти опору навіть у найтемніші моменти, розповідає кропивницька психологиня, засновниця та директорка ПМ “Інсайт” Інга Кузнєцова.

Як поводитися під час обстрілів, коли починається паніка, не знаєш що робити?

Під час обстрілу чи іншої надзвичайної ситуації ми втрачаємо орієнтацію, не знаємо, що робити, куди бігти. У такі моменти активізується емоційна частина мозку — вона рятувала людину мільйони років. Але важливо усвідомити, що ми живемо у воєнних умовах уже не перший рік, і нам необхідно мати чіткий план дій, або флеш-карту.

Що таке флеш-карта дій?

Це як раніше були інструкції на випадок пожежі (пункти 1, 2, 3), так і зараз, кожен повинен мати флеш-карту — алгоритм дій у разі тривоги, атаки дронів-“шахедів” чи ракетних обстрілів. її бажано мати у телефоні, на листочку на холодильнику чи в іншому  легкодоступному місці.

Цей план мають розробити відповідні служби Кропивницького, адаптуючи його до конкретного міста, району, навіть будинку. Важливо, щоб це була реальна, коротка та дієва інструкція, а не узагальнене “біжіть у бомбосховище”, яке не працює. Чим частіше ми відпрацьовуємо алгоритм, тим легше його виконувати в стресі.

Як в таких ситуаціях поводитися з дітьми?

Дорослі повинні випромінювати впевненість, навіть якщо її не відчувають — це важливо для дітей. Що ми знаємо що робити, навіть якщо ми не дуже знаємо. З дитиною можна грати в різні ситуації, навчати її через гру.

Як виходити зі стану стресу після прильотів, такого як був вчора?

Універсальної пігулки не існує. Хтось може йти працювати після важких ночей, а хтось — ні. Щоб утилізувати гормони стресу, бажано пити багато води, рухатися, за можливістю вийти на свіже повітря. Якщо є можливість, виїдіть кудись на декілька годин, подивіться гарні краєвиди. Як рух, так і споглядання гарних краєвидів розслабляє, повертає відчуття безпеки й допомагає опрацювати травматичну інформацію. Протягом декількох днів людина може спостерігати в себе неприємні симптоми: стан збудження чи загальмованості, здригання від різких звуків, жахливі сновидіння, тривога, нав’язливі спогади про події. Але в більшості людей стан потроху налагоджується.

А якщо немає сил та енергії рухатися?

Треба спробувати себе примусити. Якщо людина в загальмованому стані, то це гірше.

Можливо варто вживати легенькі седативні засоби?

Науково їх ефективність не доведена, але якщо людині легше — можна щось легке випити. Бажано щоб організм опрацював травматичні спогади і впорався з ними. У більшості так і відбувається. Але якщо симптоми (тривога, здригання, нічні кошмари, спогади “перед очима”) не зникають, треба звертатися до психолога. Фахівець допоможе обробити травматичний досвід.

Як допомогти дитині в стресі?

Бажано, щоб після обстрілів діти не завмирали перед телефоном і комп’ютером, пили водичку, рухалися. Обов`язково треба розмовляти, проговорювати що пережили, як це було, що вони відчувають. З маленькими дітьми можна грати і малювати, працювати з сенсорними матеріалами – пластиліном, водою. Промальовувати що сталося, реконструювати події. Робити масажики з постукуванням по всьому тілу, можна сповивати, як немовлятко. Це повертає дитині відчуття безпеки.

Чому ми не звикаємо до війни?

До цього неможливо звикнути. Психіка попереджає про небезпеку, щоб активізувати людину до дій, які покликані врятувати життя: сховатися, втекти чи затаїтися. Це нормально. Гірше, коли людина відчуває безпомічність перед прильотом і завмирає. Гормони стресу вирують, а виходу їм немає. Більшість із нас таке переживали під час обстрілів і, мабуть, повністю уникнути цього не можна. Але людині легше, коли при цьому вона знаходить сили щось робити:  просто порухатися, розкласти речі, помити посуд, щось зробити руками. Це заміняє активні дії й утилізує гормони стресу. Ще дуже допомагають розмови, листування з близькими.

Що ще важливо?

Спілкуватися з іншими людьми і підтримувати один одного. Але не словами “все буде добре”, “налаштовуйся на позитив”, “заспокойся”, “не переживай”, “інші міста й не так потерпають”. Для кожної людини її стрес адекватний тому, що вони прожили. Розуміння, співчуття, відсутність повчань, для нормалізації стану дуже важливі. А ще обійми, підтримка, почуття гумору.

Ми живемо в умовах, у яких ніколи не мали б жити. Але поки небо неспокійне, потрібно бути опорою один для одного і для себе.

Спілкувалася Олена Шендеровська

Кропивницькі