вологість:
тиск:
вітер:
Володимир Іларіонович Яриніч – Людина і Лікар
Яриніч Володимир Іларіонович – видатний подвижник онкологічної служби України, який був першим серед тих, хто заклав її фундаментальні основи в нашій державі.
Він не був ідеальною, він був реальною Людиною, яка не зважаючи на всі негаразди, труднощі, перешкоди і виклики, що були на його життєвому та професійному шляху, мужньо і гідно їх долав. Володимир Яриніч долав їх заради головної мети свого життя – стати лікарем високого рівня і рятувати життя інших людей.
Очоливши у 1974 р. онкологічну службу Кіровоградщини, Володимир Яриніч доклав титанічних зусиль для того, щоб створити належні умови для лікування хворих на онкологію пацієнтів Кіровограда (тепер Кропивницький), Кіровоградської області та України вцілому .
Саме Володимир Яриніч у середині 70-х рр. ХХ ст. сформував, ініціював, обґрунтував і успішно реалізував на практиці ідею будівництва в Кіровоградській області нового приміщення для КЗ “Кіровоградський обласний онкологічний диспансер” (тепер КНП “ОКОЦ КОР”), який сьогодні є одним з найкращих в Україні.
Не зважаючи на панування радянської командно-бюрократичної системи, коли будь-яка ініціатива не можлива була апріорі, і могла призвести до покарання, Володимир Яриніч не побоявся і таки зумів донести до високопосадовців Кіровоградщини прогресивний і вкрай важливий для громади медико-соціальний проєкт . Адже владу Кіровоградщини тих часів, цілком влаштовувало, напівзруйноване під час Другої світової війни приміщення єврейської лікарні, що знаходилося у місті Кіровоград (тепер Кропивницький) по вулиці Гоголя. Зрозуміло, що цю лікарню можна було б десятиліттями ремонтувати, перебудовувати і добудовували, витрачаючи державні кошти та кошти громади безперспективно.
Володимир Я р иніч народився 18 січня 1941 р. у незаможній родині на Чернігівщині. Свого батька він ніколи не бачив, оскільки Іларіон Яриніч загинув у 1941 р. захищаючи українську землю від нацистських окупантів і був похований на Хмельниччині у братській могилі. Мати Володимира Яриніча , Ганна, одна виховала та поставила на ноги Володимира, та його старшу сестру Софію і молодшого брата Миколу. Володимир Яриніч мав сильний характер, був вольовим та цілеспрямованим, всього в житті досягав самостійно, власною працею та завдяки своїм здібностям. Закінчивши у 1963 р. Дніпропетровський державний медичний інститут, отримав направлення на роботу в Кіровоградську область.
Свою професійну діяльність розпочав на посаді лікаря-педіатра в Катеринівській дільничний лікарні Кіровоградського району. Далі була робота у КЗ “Кіровоградський обласний онкологічний диспансер” (тепер КНП “ОКОЦ КОР”) на посаді анестезіолога. Саме праця на посаді анестезіолога, допомогла Володимиру Яринічу , усвідомити те, що його покликання – хірургія: “Хірургія була моєю мрією, до здійснення якої я йшов, долаючи перешкоди”.
Він постійно удосконалював себе як професіонала – читав багато медичної літератури, відвідував численні семінари, симпозіуми та конференції.
У 1967 р. Володимир Яриніч отримав призначення на посаду хірурга в Кіровоградську районну лікарню, де згодом очолив хірургічне відділення лікарні.
У 1974 р. , він отримав призначення на посаду головного лікаря КЗ “Кіровоградський обласний онкологічний диспансер” (тепер КНП “ОКОЦ КОР”).
Очоливши цю медичну установу особливого призначення, Володимир Яриніч , якому на той час було 33 роки, взяв на себе увесь тягар відповідальності за її подальшу долю. Приміщення по вул. Гоголя, яке було виділене владою у 1948 р. для КЗ “Кіровоградський обласний онкологічний диспансер” було в занедбаному стані, санітарні умови не відповідали медичним вимогам. Зокрема, медичні палати були на 7-8 чол ., і навіть на 10-11 пацієнтів, на увесь заклад було лише 2 душові, а вбиральні, яких було 3, розміщувалися у дворі медичного закладу. Пізніше, вже коли було збудовано нове приміщення для КЗ “Кіровоградський обласний онкологічний диспансер”, в одному із інтерв’ю Володимир Яриніч сказав: “То були жахливі часи. Ви не знаєте, в яких умовах ми працювали… Атмосфера в колективі була гнітючою. Умови для роботи – не приведи Господи”.
Мало хто знає якою важкою щоденною самовіданною працею з боку Володимира Яриніча стало можливим реалізувати цей медико-соціальний проєкт . Довгих понад 26 років він здійснював постійний пошук фінансових можливостей для будівництва нових корпусів для КЗ “Кіровоградський обласний онкологічний диспансер” – спочатку першої, а потім другої черги.
Володимир Яриніч відстоював кожну копійку виділених державою коштів на завершення його будівництва. У березні 2010 р., як депутат Кіровоградської обласної ради, він навіть був змушений звернутися з депутатським запитом до правоохоронних органів, оскільки частина виділених державою коштів на завершення будівництва другої черги КЗ “Кіровоградський обласний онкологічний диспансер” до медичної установи так і не дійшли. То був дуже мужній вчинок Володимира Яриніча як людини і керівника, задля добробуту громади. Адже тоді говорити правду про такі речі було неприйнятним, а іноді і не безпечно.
Говорити правду про фінансові зловживання чиновників і сьогодні не кожен може собі дозволити, та й чи захоче керівник будь-якого сучасного закладу це робити задля інтересів громади, питання риторичне?
Професійний шлях Володимира Яриніча як лікаря і керівника, є яскравим прикладом того, як одна особистість, завдяки самовідданості справі, рішучості, принциповості і незламності може відіграти вирішальну роль в історії, у даному випадку в історії становлення онкологічної служби на Кіровоградщині та в Україні вцілому .
У своїх спогадах про Володимира Яриніча , як керівника, народний депутат України, Міністр України з питань надзвичайних ситуацій Кальченко Валерій Михайлович зазначив:
“До зустрічі з Яринічем Володимиром Іларіоновичем, таких відданих справі керівників, які готові принести своє життя в жертовність задля реалізації доброї справи для громади, я не зустрічав”.
У 1995 р. відбулося відкриття першої черги КЗ ” Кіровоградський обласний онкологічний диспансер”, однак вирішити всіх проблем новий корпус не зміг. Саме тому вже через рік у 1996 р. розпочалося спорудження ще одного корпусу -другої черги для КЗ ” Кіровоградський обласний онкологічний диспансер”, завершення будівництва якого відбулося вже під керівництвом Костянтина Володимировича Яриніча у жовтні 2010 р.
Володимир Яриніч був багатогранною і надзвичайно енергійною людиною, ніколи не зупинявся на досягнутому. Він був не лише головним лікарем медичної установи особливого призначення, високопрофесійним хірургом-онкологом, а й активним учасником громадського життя міста Кіровограда (тепер Кропивницький) та Кіровоградської області.
У період з 1998 р. по 2010 р. Володимир Яриніч тричі обирався депутатом Кіровоградської обласної ради, двічі як самовисуванець, а у 2006 р. від партії “Народний Союз “Наша Україна “.
У політику він пішов не за ради вирішення своїх інтересів, що, на жаль, досить часто трапляється в сучасному українському політикумі, а з метою активізації фінансової підтримки та реформування медичної галузі України. Зокрема, він був прихильником ідеї того, що лікування тяжких хвороб , зокрема, таких як онкологія, яке є досить дороговартісним , має покриватися за державний кошт. У своїх численних публікаціях він критикував владу за бездіяльність та розбазарювання бюджетних коштів, які можна було б спрямувати на охорону здоров’я населення області.
Володимир Яриніч повністю віддавався праці в онкодиспансері , жив ним і фактично проживав у ньому, бо робота у нього завжди була на першому місці. Майже усе своє життя – 56 років, починаючи з 1963 р. Володимир Яриніч лікував та рятував здоров’я і життя інших людей.
Володимир Яриніч виступив фундатором і заклав основи онкологічної служби на Кіровоградщині, став родоначальником школи онкологів в Кіровоградській області. Сьогодні учні Володимира Яриніча та послідовники його справи , які є провідними лікарями-онкологами КНП “ОКОЦ КОР” серед яких – Чалий О. С., Скородумов Ю. О., Яриніч К. В. , Макарук І. М. , Васецький В. О., Богатир Г. О., Крамар Т. М., у складних умовах воєнного стану, продовжують справу всього його життя.
Ім’я Володимира Яриніча видатного хірурга-онколога, який був одним із фундаторів онкологічної служби в Україні, назавжди ввійде в історію медицини, і якщо не в сьогоденні то у майбутньому отримає гідне вшанування.
Автор: к андидат і сторичних н аук , доцент Печериця Тетяна
Джерело: zlatopil.com
Новини рубріки
Поліція Світловодська розшукує жінку, яка зникла в останній день 2025 року
04 лютого 2026 р. 15:53
Про смерть воїнів з Кіровоградщини повідомили громади
04 лютого 2026 р. 15:07
Ставка на пшеницю: як аграрії Кіровоградщини заходять у посівну-2026
04 лютого 2026 р. 14:28