У Кропивницькому попрощалися з Героями-захисниками

21 липня 2026 р. 17:35

21 липня 2026 р. 17:35

Сьогодні, 21 липня, містяни провели в останню путь своїх земляків – Героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі: солдатів  Олександра Пархоменка і Віктора Гуралюка.

Про це повідомляє Кропивницька міська рада, інформує Златопіль .

Олександр Пархоменко народився 28 лютого 1973 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №21.  Фахову освіту здобув у Машинобудівному технікумі за спеціальність технік-технолог. Проте життєвий шлях привів його до іншої справи — столярної. Він її обрав за покликом серця та розпочав свою трудову діяльність у майстерні, де виготовляв для людей двері та вікна.

У 1995 році Олександр Пархоменко був призваний на строкову військову службу у місто Павлоград, після її завершення був направлений до міста Феодосія для подальшого несення служби. Із 2019 року працював на підприємстві «АРТ-САЛОН», обіймаючи посаду бригадира. Виконував роботи по всій Україні, займаючись будівництвом та облаштуванням автозаправних станцій.

Від початку повномасштабної війни його бригада здійснювала виїзди по Україні та брала участь у відновленні АЗС, пошкоджених внаслідок ворожих обстрілів. У роботі проявилися його майстерність, відповідальність і любов до своєї справи.

У листопаді 2025 року Олександр Пархоменко приєднався до лав Збройних Сил України. Він без вагань став на захист країни, проходив службу у складі мотопіхотного батальйону на посаді стрільця-помічника гранатометника. Під час проходження військової служби виявив себе мужнім, витривалим і відповідальним воїном, сумлінно виконував свій обов’язок, підтримував побратимів і користувався їхньою щирою повагою.

Солдат Олександр Пархоменко  загинув  смертю хоробрих   02 липня 2026 року, зупиняючи російських агресорів поблизу населеного пункту Данилівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області. Воїну назавжди 53 роки.

Олександр Пархоменко був щирою, чуйною та доброзичливою людиною, яка завжди готова була прийти на допомогу  та підтримати інших. Вихований, турботливий і люблячий чоловік, уважний батько та дідусь, надійний брат. Найбільшими цінностями для нього були сім’я та любов до Батьківщини.

Віктор Гуралюк народився 27 березня 1972 року в селі Захарівка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Навчався у Захарівській загальноосвітній школі. По її закінченні вступив до Новоукраїнського технічного училища, де здобув професію водія. Пройшов строкову військову службу у прикордонних військах. Після, повернувся до рідного села, де працював водієм у сільськогосподарському підприємстві.

Більшу частину свого життя він присвятив роботі водія великовантажних автомобілів. За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, порядність і людяність здобув заслужену повагу та авторитет серед колег та усіх, хто його знав.

Створив сім’ю, разом із дружиною прожив у щасливому шлюбі майже тридцять років, виховавши трьох дітей.

У березні 2022 року Віктор Гуралюк вступив до лав Збройних Сил України. Залишивши мирне життя, як і тисячі українців, став на захист своєї землі. Ніс службу у складі 55-го окремого автомобільного батальйону на посаді водія автомобільного взводу. Він з честю, гідністю та відданістю виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним Військовій присязі.

За сумлінну службу Віктор Гуралюк був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

У лютому 2025 року воїн проходив службу на посаді стрільця-санітара механізованого відділення 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.

03 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександропіль Краматорського району Донецької області солдат Віктор Гуралюк зник безвісти.

Для рідних розпочався довгий і болісний період невідомості, сповнений надії, очікування та віри у його повернення. Та результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Захисник загинув, до кінця виконавши свій військовий обов’язок перед Україною. Йому було 53 роки.

Віктор Гуралюк був доброю, щирою та світлою людиною люблячим чоловіком, турботливим батьком і дідусем, добрим сином і братом, надійною опорою для своєї родини, понад усе цінував її й мріяв про щасливе майбутнє своїх близьких

Наші захисники і захисниці – мов янголи-охоронці. Вони завжди залишаються поруч — у наших серцях, у наших спогадах, у кожному дні. Вони дарують світло віри, силу духу та приклад безмежної любові до своєї землі.

І доки живе вдячність Героям у наших серцях — житиме Україна. Схилимо голови й вшануємо пам’ять наших Героїв-захисників хвилиною мовчання.

Кропивницькі