“кадирів, це все для тебе”: попаснянин поділився подробицями злочинів окупантів у Попасній

27 вересня 2023 р. 16:28

27 вересня 2023 р. 16:28

До початку повномасштабного вторгнення Дмитро Колодяжний з дружиною та двома дітками жили в багатоквартирному будинку в Попасній. Як сумно це не звучить, сім’я на той момент давно звикла до вибухів, котрі лунали вже впродовж 8 років. Тож до середини березня 2022 року не планували покидати оселю, незважаючі на часті обстріли. Та одного дня все ж змушені були це зробити.

Сильний обстріл у березні

Точної дати Дмитро пригадати не може: “Ми постійно в підвалі перебували, ховалися від снарядів, тож не слідкували за часом, не до цього було”. Та говорить, що в середині першого місяця весни обстріли дуже посилилися. Коли вогонь трохи стих, через 2-3 дні герой із родиною вибрались зі сховища. Та замість своєї звичної привітної квартири побачили руїну. Ракета прилетіла в дах триповерхової будівлі, постраждали всі квартири. Сім’ї чоловіка найбільше не пощастило, адже їхня домівка розташовувалась на останньому поверсі. Їхню вітальню цілком зруйнувало, саме туди прилетіла ворожа ракета, знищило балкон, вибило вікна. Про інші руйнування можна тільки здогадуватись, оскільки родина обачно вирішила не заходити всередину, бо існував ризик натрапити на снаряд, який ще не вибухнув. Попри втрату домівки, сімейство не впадало у відчай, сподівалося, що незабаром усе налагодиться. Не хотілося покидати рідний край, тому ще місяць прожили в підвалі.

Будинок героїв у Попасній

Життя в підвалі

“Нас було до 20 осіб. Волонтерську допомогу окупанти не дозволяли доставляти. Всі сиділи голодні. З нами перебувала хвора бабуся, вона не ходить. На щастя, поруч школа розташовувалась, одного разу до неї завезли ліки, і нам вдалося хоч якісь препарати роздобути. Харчувалися хлібом і засолками, які зберігалися в підвалі. Щодня чули вибухи. Їх було дуже багато і вдень, і вночі. І літаки були, і з гармат стріляли. Коли ненадовго виходив із підвалу, бачив, як летіли снаряди з боку Первомайська, містечка, яке окуповане російськими солдатами», – сумно розповідає Дмитро.

Діти у сховищі

Доньці чоловіка лише 5 років, сину 10, але вони мужньо переживали всі випробування на рівні з дорослими. Як би не було темно, страшно, незручно у сховищі, як би не хотілося повернутися у свою затишну квартиру, залізти у власне ліжечко із м’якою іграшкою в руках і забути це все, як страшний сон, малеча хоробро трималася. Брат із сестрою постійно підтримували одне одного та батьків. «Дочка завжди повторювала мені: “Не бійся, тату, все буде добре, вони нас тільки лякають”», – із тремтінням у голосі згадує військовий.

Рішення про евакуацію рідних та відправлення на передову

Через місяць життя в підвалі чоловік прийняв рішення вивезти рідних у безпечне місце, а самому відправитись на фронт захищати Батьківщину. Таксі відвезло родину спочатку до Бахмута, а звідти вже добралися до Рівного, де зараз і мешкають дружина з дітьми. Оскільки живуть недалеко від кордону з Білоруссю, вони часто бачать дрони, ракети, однак, на щастя, поруч ніяких вибухів не чутно.

Востаннє воїн бачився з сім’єю ще минулого року. Говорить, що усім їм надзвичайно складно переживати розлуку, але вибору немає, сподівається, що скоро вже настане Перемога, і тоді повернеться до найближчих людей, щоб більше вже ніколи не залишати їх на такий довгий час.

Доля земляків

Деякі люди не виїхали одразу. Хтось дуже не хотів залишати містечко, говорив, що щоденні обстріли це “терпимо”, інші сподівалися ще трохи побути в рідному краї і евакуюватися пізніше, коли наступного разу приїде поміч від наших військових і волонтерів. А тоді в Попасну зайшли окупанти і примусово вивезли наше населення на окуповані території. Так сталося і з хворою бабусею з підвалу, про яку ми раніше згадували.

Про власні квартиру і дачу

Від сусідів з Попасної військовий дізнався, що в їхньому рідному домі живуть вагнери, у мародерів там штаб. Порівняно з іншими будинками, дім героїв іще більш-менш уцілів, тому окупанти і заселилися туди. Нікого близько не підпускають до лігва ворога, тож можна тільки здогадуватися, що там відбувається.

Дача Дмитра в центрі Попасної теж постраждала від російських снарядів. Про це чоловік також дізнався від сусідів. Ракета потрапила не в цей будиночок, а десь поряд. Вилетіли вікна, зірвало дах.

Злочини мародерів у зайнятих оселях

Розповідає також, що бачив відео, зроблене окупантами, де ті вивозили на окуповані території приблизно 15 осіб, серед яких були й одні з сусідів героя. Інші люди, що мешкали по-сусідству, надіслали чоловіку відео, де кадировці, які зайняли їхню квартиру, ходили по ній, раділи, сміялися, говорили: “Це все для тебе”, звертаючись до кадирова. Меблі були розкидані, всюди бруд і мотлох. Також окупанти знімали інші будинки, говорячи своєму начальнику, що будівлі тепер “його”. Росіянам ще й вистачило наглості викладати ці мерзенні відео в популярну мережу “ТікТок”. Родина, над чиєю домівкою познущалися, встигла вчасно евакуюватися і зараз перебуває в Дніпрі. На жаль, доля інших сусідів невідома. Чоловік лиш сподівається, що з ними все добре.

Зруйноване росіянами житло сім’ї у Попасній

Життя триває

Попри численні труднощі, життя героїв триває. 5-річна донечка військового відвідує підготовчі заняття, готується до вступу в перший клас. 10-річний син очно навчається у Рівному. Під час повітряних тривог ненька забирає обох дітлахів додому, вони в безпечному місці продовжують навчатися, дізнаються щось нове онлайн. “Сумують, звичайно, за Попасною, за друзями, але намагаються жити далі, старший знайшов нових приятелів у школі та у дворі, молодша також”, – зазначає батько.

Малеча військового в підвалі в рідному місті

Герой про Перемогу

“Стараємось якнайшвидше вигнати окупантів із наших будинків, повернутися до своїх родин. Ми робимо все задля наближення Перемоги”, – говорить наш Захисник.

Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected] ). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.

Луганські