«Це значить, наша громада жива»: у Дніпрі презентували книгу сіверськодончанина Семена Перцовського

21 листопада 2025 р. 19:05

21 листопада 2025 р. 19:05

Наприкінці жовтня цього року побачила світ книга Заслуженого журналіста України, сіверськодончанина Семена Перцовського «Придінців’я: український характер». За словами автора, вона про історію та сучасність Сіверськодонецької громади. Багатожанрова робота, у якій показані різні долі героїв, виправлені помилки істориків, викриті російські фейки та шкідливі стереотипи про сіверськодонецький край.

C емен Перцовський збирав матеріали та працював над рукописом не один рік, так само довгим і непростим був шлях до того, щоб книга вийшла у друкованому форматі. Тож нарешті жителі громади можуть тримати результати цієї кропіткої праці в руках.

На початку листопада книгу презентували в столиці. 21 листопада - у День Гідності та Свободи - презентація відбулася у Дніпрі, куди також переїхала велика кількість сіверськодончан. На заході побувала й кореспондентка SD.UA .

Сьогодні осередком, де сіверськодончани у Дніпрі збираються, спілкуються й підтримують зв’язок одне з одним, є хаб громади у Палаці культури «Металург». Саме тут відбулася презентація книги. Невеличка зала бібліотеки хабу була заповнена вщент: подію відвідали представники міської та обласної адміністрацій, колишні й нинішні працівники закладів міста, знайомі та друзі автора, а також небайдужі мешканці громади, яким нині особливо бракує відчуття рідного міста.

«Мені хочеться, щоб наш сьогоднішній захід був такий неформальний і теплий. Щоб це був простір для того, аби кожна та кожен могли щось сказати, пригадати, поділитись якимись думками. Мені здається, що саме час для цього. Я дякую, що ви знайшли можливість і присутні тут зараз, у цьому залі», - сказала на початку свого виступу організаторка зустрічі, керівниця Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» Олена Ніжельська.

Власне, так воно й вийшло. Захід почали з розповіді про факти з біографії Семена Перцовського. Семен Аронович жив у Сіверськодонецьку з 1952 року: відтоді, коли йому виповнилось два роки. І сам часто говорить, що ріс разом із містом: бачив, як воно розбудовувалося та змінювалося.

Працював у газеті «Сєвєродонецький хімік», згодом став її головним редактором. Багато років вів школу юних журналістів у Сіверськодонецькому ВПУ. Як журналіст і літератор, був активним у громадському та культурному житті міста. Перцовський писав сценарії для фестивалів, документальних фільмів, телепередач, тематичних вечорів, створював програми, організовував заходи, підтримував культурні ініціативи.

Поряд з журналістикою він завжди цікавився краєзнавством, вивчав історію Луганщини, праці інших дослідників, а також сам писав про рідний край. Повномасштабне вторгнення застало його у Сіверськодонецьку, два тижні він з дружиною переховувався у підвалі від обстрілів. А на початку березня виїхав з міста. Втративши, на жаль, свою бібліотеку та архіви.

Попри все, автор продовжує документувати події війни та працювати над проєктами, що зберігають пам'ять про місто та сіверськодончан. Логічним втіленням цієї його багаторічної праці стала книга «Придінців’я: український характер».

Зауважимо, що друк книги - справа затратна. Тож автор робив декілька спроб її видати. Зокрема, у 2024 році обговорювали ініціативу надрукувати певний наклад коштом місцевого бюджету. Вона викликала запеклі дебати. Частина жителів громади виступили проти таких витрат під час війни. Тому питання відклали.

Нинішнє видання накладом у 500 примірників вийшло великим форматом за фінансової підтримки фонду «Відродження» та за сприяння Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» й видавництва «Саміт-книга».

У книзі автор досліджує корені, складові українського характеру на прикладі Придінців’я.

«Показані герої-воїни, волонтери. Історія, сьогодення, те, за що йде боротьба, новий імідж, взаємозв'язок різних сторін життя, краса краю, потенціал його людей, долі ВПО. Про це всебічних, точних праць не було», - йдеться в анотації до книги.

А так про неї пише сам автор: «Яку книгу тримаєте в руках? Про нас з вами, нашу історію, різні сфери життя, долі. Про рідний край (аналіз українських коренів, зв’язків, сприйняття, змінене війною) та світову підтримку України. У ній те, чого ви не знали, хоча знати варто загалу, особливо молоді. Хай прочитане надихає вас, родини, друзів!».

Олена Ніжельська поділилася, яким був шлях видання до друку:

«Моя безмежна вдячність Семену Ароновичу за його наполегливість. Тому що одне діло - це створити саму книгу, а інша справа була довести її до цього формату, який зараз ми тримаємо в руках. І для нас, як для громадської організації, це також був унікальний досвід. Бо, як виявилося, набраний текст книг - чудовий, з правильною редактурою, з правильними підібраними фактами - це тільки перший крок до створення книги. І тому велика подяка видавництву «Саміт-книга» і його директору Івана Степуріну за те, що він підхопив цю ініціативу, та свій професіоналізм, свій ентузіазм, свою любов до книговидання він також втілив цьому проєкті».

За її словами, якщо від громади буде попит на книги такого жанру, то треба все одно думати, як продовжувати цю діяльність.

«Оскільки книга, культура, слово, звуки, музика, спогади вони залишаються тим, що робить нас мешканцями нашої громади», - вважає пані Олена.

Про це говорили й інші гості, які брали слово у форматі вільного мікрофона. Вони дякували Семену Перцовському за його працю та за можливість зібратися разом, а також - за небайдужість всім причетним до видання книги.

«Ми давно спілкувалися про цю книгу. Ми дуже хотіли, щоб вона вийшла і світ її побачив. Переживали, вболівали. Я особливо вболівала, коли по бюджету сказали, що не треба друкувати. Я доводила, що це важливо. І дійсно це важливо. Як ніхто інший, ми зараз розуміємо, що нам треба зберегти оту пам’ять, яка у нас залишилася. Бо у нас забрали все», - сказала, зокрема, начальниця управління культури Сіверськодонецької МВА Тетяна Грачова.

Теплими історіями й особистими спогадами про спільну роботу з Семеном Перцовським поділилися директор Сєвєродонецького ВПУ Юрій Кузьмінов, багаторічна працівниця профкому заводу «Азот» Тетяна Лісовська, колишня завідувачка музею історії «Азоту» Ольга Головко, завідувачка театрального відділення ПК Хіміків Людмила Ковтун-Шерстньова, голова первинної організації Червоного Хреста «Азоту» Тетяна Кравченко та громадська діячка Оксана Чипіжна.

Тетяна Лісовська виступила з ініціативою присвоєння Семену Перцовскому звання Почесного громадянина міста Сіверськодонецьк.

«Я хочу сказати про книгу, яку він, Семен Аронович, написав. Ця робота була проведена на волонтерських засадах, без гонорарів. Це його внесок у цей час в історію краю. Тому я як громадський діяч з великим стажем вношу пропозицію від представників нашої громади - висунути кандидатуру Семена Ароновича на присвоєння звання Почесного громадянина Сіверськодонецька», - сказала вона.

Заступниця начальника Сіверськодонецької МВА Тетяна Стєхіна привітала цю ініціативу і у коментарі SD.UA підтвердила, що після подання й підготовки документів комісія адміністрації розгляне її у відповідному порядку.

Наприкінці до виступаючих приєднався і сам автор. Привітатися Семен Аронович зміг телефоном.

«Це просто чудово, що ви зібралися. Такий привід для цього випав. Це значить, наша громада жива. Ви всі в доброму настрої. Попри всі труднощі», - сказав письменник.

Він подякував присутнім за добрі слова, але й закликав до критики: «Коли прочитаєте. Це буде корисно теж. Сподіваюся, що ми цю роботу продовжимо разом з вами. Добре, що наша сіверськодонецька атмосфера зберігається».

Окремо він поцікавився, чи є серед присутніх молодь. Бо, за словами автора, книга написана, зокрема, й для того, щоб передати її наступному поколінню.

«Щоб вона була родинною, щоб не втрачали зв'язки. Я слідкую за тим, як промивають мізки на тій території. І ми маємо протистояти цьому. Думаю, ви там знайдете цікаві матеріали про себе і про нас з вами. А якщо когось пропустив, я перепрошую. Будемо якось виправляти», - резюмував він.

По закінченню офіційної частини кожен присутній мав змогу отримати свій примірник книги. За інформацією SD.UA, неформальну її презентацію планують також у Львові та Ужгороді. Про це будуть додаткові анонси. Наразі ж частину накладу розповсюджують по хабах Луганщини та бібліотеках.

Луганські