На фронті загинула бойова медикиня "Гострих картузів" з Луганщини Марина Воронцова

22 листопада 2025 р. 14:04

22 листопада 2025 р. 14:04

На Покровському напрямку загинула бойова медикиня родом з Луганщини Марина Воронцова (позивний "Лагерта").

"Під час бойової місії в районі Покровська героїчно загинула наш бойовий медик Марина Воронцова "Лагерта"... Марина була добровольцем нашої групи та тривалий час виконувала бойові місії. Вона була перлиною та талісманом нашої групи. Тепер вона стала янголом охоронцем для кожного з нас”, – йдеться у дописі.

Зазначається, що перш ніж стати на захист країни Марина була волонтеркою – допомагала війську.

"Її героїчний шлях у цій війні важко описати в пості, про це обов'язково будуть написані книги. Ще з 2014 року "Лагерта" стала на шлях захисту України. Вона тривалий час була волонтером та допомагала тисячам військовослужбовців технічним забезпеченням. Останній рік життя Марина присвятила війні пліч-о-пліч з Гострими картузами. За численні бойові досягнення вона отримала бойовий шеврон групи й з гордістю носила його. Ми пишаємось тим, що мали честь воювати з такою великою та шляхетною людиною. Така втрата є дуже болючою для всіх нас", – зазначили у підрозділі.

Як пише Укрінформ, на смерть Воронцової відреагували харківські волонтери, військовослужбовці з інших підрозділів, люди з різних сфер, які давно знали "Лагерту". З'явилися десятки дописів у соціальних мережах.

"Ти би прискіпливо розглядала усі фоточки та слова, що написані. Не тому, що хотіла визнання, а через постійну боротьбу за себе та з собою. Ти була завжди чесною і справжньою. Якщо відбувалася х**ня – одразу казала про це без церемоній. Колись ти написала мені: "моя історія не підходить журналістам. Вона взагалі не тягне на успішну". Сьогодні редакції обривають мій телефон, щоб розказати про тебе. А у мене ком у горлі другий день. Не памʼятаю, коли ми познайомились, але здається, що саме на вокзалі. Знаєш, пишуть, що ти стала воїном. А я завжди вважала тебе такою. Бо що б ти не робила, постійно треба було це виборювати та відвойовувати. Твої побратими пишуть, що ти – їхній талісман. Вокзальні волонтери пишуть, скільки добра і тепла ти принесла. Люди не можуть повірити, що ти так раптово пішла", – написала Юлія Піменова, яка разом з Воронцовою була волонтеркою "Станції Харків".

Журналістка "СТБ" Марія Малєвська опублікувала кадри з Воронцовою, відзняті кілька днів тому на Донеччині.

"Хай не вводить в оману, що Марина знята на кухні. Просто ми заскочили її саме за налисниками. Вона – бойова медикиня підрозділу, головна з забезпечення і головна за моральний стан хлопців. Марина брала участь у бойових місіях і мала певні успіхи, але про це краще розкажуть її командир та побратими. Вона – їхня душа, так мені здалося під час цього приїзду до них. Олександр Спіцин (співзасновник "Гострих картузів", – ред.) з таким захопленням пояснював мені, як це важливо – у сирих і сірих посадках із мишами дістати раптом із наплічника тірамісу”, – йдеться у дописі Малєвської.

Побратим, депутат Харківської райради Артем Фисун зауважив, що загибель Марини – втрата для всієї країни.

"Відчай! Біль та величезна втрата не тільки для нас, а й для усієї України! Жінка-воїн з незламним характером, яка знає ціну боротьби й свободи з початку війни 2014 року, коли орки ступили на Луганщину! Загострене відчуття справедливості заточило в тобі стрижень, і ти як жалом могла ужалити усіх, хто намагався з тобою сперечатися. Твоя винахідливість та оперативність іноді приємно шокувала побратимів, які були в шоці, як швидко та оперативно ти все вирішуєш і знаходиш. Твоє бажання робити все з любовʼю і відданістю своїй справі притягувало до тебе як магніт. Все, за що ти бралась, ти доводила до кінця”, – написав доброволець "Гострих картузів".

За інформацією Укрінформу, Марина Воронцова родом з Луганщини, у 2014-му через російську окупацію виїхала до Харкова. Невдовзі почала волонтерити – спершу допомагала цивільним – таким же переселенцям, як сама – у складі ГО "Станція Харків", потім зосередилася на підтримці Сил оборони.

Займалася підприємництвом, зокрема, у 2019-му мала у місті млинцеву. В інтерв’ю у 2023 році на запитання щодо військового волонтерства і того, як воно змінює життя, Марина відповіла так:

“Ненавиджу ці питання, особливо зараз. Ви не розумієте, на жаль. У мене немає більше життя. В мене русня його відняла, кинула на підлогу та розтоптала. Вдруге. І сил, щоб знов повернути те своє життя, вже теж немає. І може так статися, що і не буде, розумієте?! Те, що зараз в нас відбувається, то дуже страшно та дико. Про це не можна розповісти, як би ти не намагався. Бо ніякими словами не передати, що таке війна. То дикий біль, страх, кров, сморід та смерть. Тож навіть якщо не буде нас, допомагайте тим, хто буде далі. Не залишайте їх з цим сам на сам. Будь ласка”.

Нагадаємо, в Олександрії попрощалися з військовим з Луганщини Юрієм Сервітовським.

Луганські