Втратила у вогні колекцію вишитих полотен: історія 84-річної переселенки з Сіверськодонецька, яка пережила дві війни

26 грудня 2025 р. 10:44

26 грудня 2025 р. 10:44

За свої 84 роки пережила дві війни та три пожежі. Майстриня-вишивальниця Тетяна Нога втратила все, що створювала десятиліттями: рушники, картини, скатертини — її колекцію знищив російський снаряд у Сіверськодонецьку. Переселенка тепер мешкає у Рівному, вишиває менше, але волонтерить — в’яже шкарпетки для літніх людей і військових.

Про це повідомляє "Суспільне".

84-річна майстриня Тетяна Нога показала свою техніку вишивання хрестиком. Колекція створених нею рушників, картин та скатертин була повністю втрачена під час пожежі у 2022 році. Тоді російський снаряд влучив у її дім у Сіверськодонецьку Луганської області.

"Багато картин я вишила. Наприклад, я любила дуже коней. Я коні вишила у теж велику-велику картину. І далі вишивала. Там було все: стіл, обрусок, глечик. Були всі, наприклад, фрукти, яблука, груші, сливи. В пам'яті трошки залишилося, і мені жаль про це, що так сталося. Але Бог послав силу. Коли душа висихає, то, напевно, Бог посилає дощик на моє серце, і я оживаю", — розповіла вона.

Тетяна Нога, Рівне, 24 грудня 2025 року. Суспільне Рівне

Тетяна Нога народилась у селі Бодаки, що на Тернопільщині. Жінка двічі пережила пожежу в дитинстві, а втретє — втратила усе майно у вогні під час повномасштабного вторгнення.

"У нас батько загинув на фронті, і в цьому житті так траплялося, що під час війни, в 1943 році, в нас повністю все згоріло. Німці проходили там повз, і йшла боротьба, йшла війна. Все згоріло, ми залишилися без житла, худоби. І ще другий раз все згоріло в 1947, або в 1946. У Сіверськодонецьку теж ми залишилися без нічого, і в 2022 році згоріло моє майно в Сіверськодонецьку. Моя квартира, дача... Дуже було страшно, звичайно. Сідала десь під якоюсь стіною капітальною і вичікувала, поки це все закінчиться", — пригадала вишивальниця.

У Сіверськодонецьку жінка допомагала українським військовим:

"Я виходила ранком, і увечері, виносила їм каву, смаколики, які в мене були, пекла пиріжечки, щоб вони поїли хоч трошки. Знайомилася я, але один тільки мені ім'я відповів. Хлопчик з Вінниці, його звали Максим. Я досі пам'ятаю, як це було. Мені так хочеться знати, чи він залишився живий, але більше нічого про нього не знаю".

Вишивальниця заначила, що коли обстріли міст посилились, вона разом з родиною евакуювалась.

"Коли ми їхали в автобусі, то стояли отак, як сірнички, і котики були на мені, і собачки в мене були, але я сиділа. Приїхали в Лозову, це вузлова станція Харківської області. Там теж таке творилося, що навіть зараз згадуєш і думаєш: правда, що Бог поміг це пережити. І хто які поїзди вибирав. Не те що вибирав, а куди можна було підійти і сісти. Я сіла в поїзд на захід", — поділилася жінка.

Так Тетяна Нога потрапила у Рівне. Зараз вона проживає в гуртожитку. Майстриня розповіла, що часу та сил вишивати мало, втім в'яже шкарпетки для літніх людей та українських військових. А ще навідується у творчу майстерню мисткині з Рівного Олени Мєдвєдєвої, яка вишила колекцію книг.

Вишита книга у творчій майстерні Олени Мєдвєдєвої, Рівне, 24 грудня 2025 року. Суспільне Рівне

Луганські