“За спиною крила відчув”: історія звільненого з полону військового медика з Луганщини Олексія Шевченка

06 березня 2026 р. 11:23

06 березня 2026 р. 11:23

Військовому медику з Луганщини Олексію Шевченку 28 років. З них чотири він провів у російському полоні, куди він потрапив у квітні 2022 року в Маріуполі. Чоловіка звільнили під час обміну 5 лютого 2026 року. Зараз він відновлюється на Вінниччині.

Історію Олексія Шевченка розповіло Суспільне.

У перші хвилини, коли Олексій повернувся із російського полону, він декламував вірш про любов до України: "Я — українець. Я пишаюсь цим! Я ніколи потурати не буду тим, хто зневажає нас і нашу мову...".

Вірш він написав ще до полону.

"Воно мені душу гріло. Слова сильні. Я не планував, якщо чесно, вірш декламувати. Спершу хлопчина там читав, я йому таку "ответочку" кинув. А тепер так вийшло, що це бачили усі. Він продекламував і я продекламував. Воно якось так лягло, пішло та й поперло. Ейфорія спокою. А коли став на землю, відчув легкість. За спиною крила відчув. Вже все... Я дуже сильно хотів взяти української землі в руки. Цей день настав, а земля покрилася снігом", — згадує перші миті після повернення з полону чоловік.

На Луганщині Олексій працював акушером у пологовому. У 2017 році підписав контракт із 36 бригадою морської піхоти та служив у медпункті Широкиного. Там й зустрів повномасштабну війну. Розповідає, коли почалися бої, їх залишилося двоє — він і його начмед — Марʼяна Мамонова. Через кілька днів вони перемістилися на завод Ілліча в Маріуполі.

У полон чоловік потрапив 4 квітня 2022 року. Суспільному розповів: тоді думали, що їдуть "зеленим коридором", а якби знав, нізащо б не сів у ту машину.

"...Поїхали й тут відкривається штора і "Здравствуйте". Приїхали... Апатія почалася, голова нахилилася, не знав, що робити... Багато камер, журналістів їхніх, все знімають. Я зрозумів, що вони нас не розстріляють".

За майже чотири роки в російській неволі Олексій побув у багатьох російських тюрмах на окупованих територіях та в росії, де утримують полонених. Згадує, що полонених українців солдати рф "буцали, як футбольного м’яча". Також вразила жорстокість російських людей.

У неволі рятував гумор і думка, що вдома чекають, пояснив чоловік. Олексій — сирота, у 14 років потрапив до прийомної родини. Сестра Катерина стала для нього найріднішою людиною, листи від неї, отримані вже в мордовії, не давали зламатися, розповів медик.

"Стільки було моментів, коли казали : "Так ти з Луганської області, ти ж земляк, поїдеш до себе додому. Давай погоджуйся на громадянство!" Та ідіть ви лісом, яке громадянство? Мене вдома в Україні чекають! Завдяки цим листам я себе підтримував, що мене чекають вдома, в Україні! Я був патріотом і до кінця своїх днів ним залишусь".

В одиночній камері, щоб не збожеволіти, приручив мишу. Бо самотність в полоні вбиває швидше за голод і побої, вважає Олексій.

"Годування — помиями не назвеш. Вода іржава. Почав потрошку "спілкуватися" з мишею. У мене там була така тваринка. Вода вибігала, хліб, який у мене залишався, я їй віддавав. Вона мене веселила. Мені було не самотньо. Слідкував за хлопцями через вікно, трошки було видно інші камери. Намагався вгадати, хто там є", — згадує медик.

У російських тюрмах Олексій складав вірші. Рядки запам'ятовував, бо ні аркуша, ні олівця в нього не було.

У свої 28 років, після майже чотирьох років полону, Олексій Шевченко має проблеми із зором, слухом, загострення астми та болі в спині. Та попри все не відмовляється від своїх планів: здобути вищу медичну освіту, стати хірургом, навчитися керувати авто, придбати власне житло.

"Продовжувати далі роботу з підтримки хлопців, які там знаходяться і їхніх рідних, які зараз в умовах очікування їх з полону. Зідзвонювався з рідними, чиї чоловіки, сини, діти там знаходяться, яких я бачив — з усіма майже зв’язався. Потрохи включитися в роботу, хочеться соціалізуватися. Я не буду продовжувати службу. Піду далі у мирне життя і тут допомагатиму не лише мирному населенню, а тим, кому це буде необхідно з військовослужбовців".

Нагадаємо, уродженець Рубіжного, прикордонник Михайло Янголенко повернувся з російського полону під час обміну 5 березня 2026 року.

Луганські