«Це було найбільше щастя»: поліцейська родом з Луганщини розповіла, як вивезла доньку з окупації

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

02 квітня 2026 р. 18:17

02 квітня 2026 р. 18:17

Інспекторка сектору служби освітньої безпеки ГУНП у Чернівецькій області Аліна Іванущак родом із Луганщини. На початку повномасштабного вторгнення рф вона пережила розлуку з донькою, яка опинилася в окупації. Дитина провела там сім місяців. Зрештою жінці вдалося повернути її на підконтрольну Україні територію.

Своєю історією Аліна поділилася з виданням «Молодий Буковинець».

Аліна служила в прикордонній службі, пережила бойові дії, відступи та втрату дому. У 2022 році опинилася далеко від рідного села, яке окупанти захопили з перших днів війни. Там залишилися її батьки та донька Мирослава, яка сім місяців жила під окупацією.

Вона розповіла, що донька народилася у 2014 році. Після пологів дитину забрали в реанімацію в Луганську, де вони провели 21 день під вибухами. Коли була загроза руйнування мосту між Луганськом і Старобільськом, її батько приїхав і забрав їх. Дорогою їх зупинили російські війська, але зрештою Аліна з донькою змогли повернутися додому.

Пізніше Аліна підписала контракт у Державній прикордонній службі та стала прикордонницею.

«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я служила в Лисичанську. Моя дитина й батьки жили в селі за 100 кілометрів від міста. Я одразу подзвонила мамі, попросила зібрати речі й сховатися. Та за кілька годин село вже було окуповане, зв’язок зник… Я хотіла все кинути і повернутися додому, але розуміла, що не можу, бо я військова: для мене це дорога в один кінець. Командування віддало наказ відступати. Згодом з’явився зв’язок, і мама повідомила, що російські військові ходили селом і шукали мене. Дитина прожила сім місяців в окупації», — розповіла журналістам Аліна.

Усі сім місяців Аліна шукала можливість повернути доньку з окупації. Вона розповіла, що евакуація була небезпечною, адже евакуаційні колони обстрілювали. Мати довезла дитину до визначеного місця, а далі донька йшла сама через перехід. Аліна чекала на неї з іншого боку, і саме в цей момент розпочався обстріл.

«Я тоді думала, що збожеволію. Та сталося диво! Моя Мирослава повернулася до мене! Я пам’ятаю: під’їжджає авто, відчиняються двері — і донька вибігає з криком: “Мамо!”. Це було найбільше щастя», — розповіла виданню Аліна.

Після того як донька повернулася, Аліна звільнилася з прикордонної служби, пройшла навчання і стала інспекторкою служби освітньої безпеки ГУНП у Чернівецькій області.

Зараз вона працює зі школярами в селі Чудей, стежить за дисципліною та проводить профілактичні заняття.