«Ми розглядали всі можливості»: як родина зі Сіверськодонецька створила новий бізнес після втрати дому

15 серпня 2026 р. 17:14

15 серпня 2026 р. 17:14

Після втрати дому та бізнесу у Сіверськодонецьку родина Ірини Ломкової почала все з нуля на Київщині. Наприкінці минулого року завдяки Комплексній програмі підтримки ветеранів та ветеранок (учасників АТО/ООС, захисників і захисниць України) та членів їхніх родин, які розвивають власний бізнес, вона отримала грант у розмірі 149 526 гривень. Кошти дозволили придбати професійне обладнання та розширити можливості сімейного фото- й відеопродакшену. Завдяки цьому родина змогла надавати більше послуг і залучати нових замовників.

Сьогодні Ірина працює разом із сином, який повернувся з-за кордону та бачить своє майбутнє в Україні. Про шлях від втрати власної справи до нового бізнесу, грантову підтримку, сімейну команду та плани Ірина Ломкова розповіла SD.UA.

- Розкажіть про свій фото- та відеопродакшен. Чим ви займаєтеся і з ким працюєте?

- Це наша сімейна справа. Після того, як ми виїхали у 2022 році з Сіверськодонецька та втратили все — будинок, діяльність, бізнес — зрозуміли, що треба все перелаштовувати. Ми переїхали на Київщину та поступово почали відновлювати діяльність. Через те, що наш син активно займався цим напрямом, ми започаткували фото та відеостудію. Зазвичай ми працювали з бізнесом саме на виїзних зйомках. Але для цього нам потрібно було професійне обладнання. Ми спочатку отримали грант від держави — «єРобота» — на початку 2023 року. Протягом трьох років ми працювали та звітували за ним. Це був доволі складний грант, але корисний досвід. Варіанту збанкрутіти, наприклад, там немає. У разі невиконання умов грантової угоди ви зобов'язані повернути гроші. Я знаю про ситуацію з нашим підприємцем, коли бізнес не пішов і людина була вимушена повернути кошти з ще додатковими нарахуваннями через суд.

Коли ми побачили, що є можливість отримати грант на розвиток ветеранського бізнесу (а мій чоловік - ветеран та зараз несе службу в ЗСУ), то ми подали заявку до Сіверськодонецької МВА, щоб розширити діяльність. Нам було потрібне професійне обладнання саме для відеозйомки. Фотопослуги ми вже на той момент активно надавали. А щоб знімати якісні рекламні ролики, треба було купити професійну техніку, яка коштує дорого.

З чоловіком

- Наскільки складно було отримати грант? На що вже вдалося спрямувати ці кошти? Чи порадили б іншим ветеранам і членам їхніх родин подавати заявки?

- Якщо чесно, мене дуже позитивно вразило, як співпрацювали представники МВА. Нам допомагали з написанням заявки, зі зворотним зв’язком. Відповідали на всі питання, підказували, що варто виправити. Все було максимально людяно. Ми захистили проєкт, отримали позитивну відповідь, доволі швидко нам надійшли кошти. Звітування за цим грантом дуже легке, якщо порівнювати з іншими програмами. А мені є, з чим порівняти. Ми мали справу з грантами ще до повномасштабного вторгнення та й після нього. Якщо ви відповідаєте умовам програми, це дуже гарна можливість отримати кошти на розвиток чи започаткування своєї справи.

Наприклад, тут не вимагають обов’язкового працевлаштування. Ви можете ще не мати зареєстрованого ФОП. Все робиться поступово. Те саме зі звітуванням. Ми купили обладнання, а документи, які це підтверджували, подали у звіті. Ми показали, що розширили спектр послуг і тепер можемо робити якіснішу, складнішу відеозйомку. І це дало нам змогу заробляти та поступово ставати на ноги.

- Як нове обладнання змінить вашу роботу? Які можливості воно відкриває?

- Ми купили обладнання, яке дозволило надавати якісніші послуги. У нас була відеокамера, яка могла знімати лише статичне відео. Для рухомої зйомки був потрібен професійний стабілізатор, який ми придбали за кошти гранту. Також ми змогли купити спеціальні лінзи та об'єктиви для роботи у різних світлових умовах.

До цього ми співпрацювали з танцювальною студією: знімали майстер-класи, а самі заходи, концерти, змагання могли лише фотографувати. Після купівлі обладнання вже можемо не лише фотографувати, а й знімати відео цих заходів. А завдяки спеціальним лінзам працюємо навіть у залах зі складним кольоровим освітленням.

Зараз ми також знімаємо рекламу великим планом, адже маємо необхідний для цього об'єктив. Крім того, придбали екран для перевірки відзнятого матеріалу та професійні мікрофони для запису звуку. Фактично ми отримали можливість надавати ширший спектр послуг, залучати більше клієнтів і не відмовлятися від замовлень через брак техніки.

Обладнання

- Скільки людей сьогодні забезпечує роботу продакшену?

- Фактично ми працюємо удвох із сином. Він розвиває свої професійні знання та навички. Я більше займаюся організаційними питаннями, бухгалтерією, веденням перемовин, пошуком клієнтів. Бо чоловік поки несе службу.

Робота

- Якщо озирнутися назад, ваш професійний шлях був дуже різноманітним: банківська сфера, поліція, підприємництво. До повномасштабного вторгнення ви вже мали власний бізнес. Розкажіть, чим займалися.

- Ми мали власну справу у Сіверськодонецьку. У нас був мобільний планетарій, який був розташований у ТРЦ. Ми показували гарні фільми з 3D-ефектом, які мали освітній напрямок. Організовували виїзні покази у місті та по області, робили це в освітніх закладах. Це не просто кіно як у кінотеатрі, це такий купол, у якому ви дивитеся спеціалізовані фільми під кутом 360 градусів. Ви майже лежите, а кіно обертається навколо вас з таким вау-ефектом.

Вдома ми мали приватний будинок, місце для зберігання крупногабаритного обладнання. Але після 2022 року втратили все. Не вдалося вивезти нічого. Ми виїхали у перший же день і більше не поверталися. В орендованій квартирі, де проживало 5 людей, трохи не до обладнання було. Тому й обирали нову діяльність відповідно до тих можливостей та умов, які були. А самого питання – чи розвивати свою справу – не було. Ми розуміли, що треба. Але змінили напрямок.

Ірина Ломкова

- Як складався ваш шлях після виїзду?

- Мені здається, що наявність різноманітних подій й труднощів не давала нам можливості зупинитися чи зневіритися. Ми виїхали 24 лютого. Я з двома дітьми поїхала за кордон, а чоловік залишився в Україні. Через два місяці ми повернулися. Жити нарізно для нас було не варіантом. Ми зрозуміли, що війна не на тиждень-два й треба починати все з нуля. Так навесні це й зробили. Водночас у нашій родині з’явилася ще одна дитина, яку ми вивезли разом зі своїми дітьми. Але батьки не виїхали з окупованої території й дитина залишилася у нашій родині. Ми оформили опіку. Треба було всіх дітей ставити на ноги, тому варіанту впадати у розпач не було. І ми почали розглядати всі можливості. Мій син навчався у гарній комп’ютерній академії «ШАГ» у Сіверськодонецьку. Мав практичні знання. І до того ж займався фото та відео. І ми зрозуміли, що це може стати напрямом діяльності у родині. Хоча син на той момент ще просто навчався у школі. Але ми вбачали у цьому можливість дати дітям реалізуватися, попри ті складні умови, у яких ми тоді були.

Син пані Ірини

- Чи були моменти, коли хотілося відмовитися від власної справи? Що допомагало рухатися далі?

- Звісно. Завжди є моменти, коли ти виснажуєшся. Але нашим головним досягненням у родині я вважаю те, що ми всі одне одного підтримуємо, а не перекладаємо відповідальність за труднощі, з якими ми стикаємося. Все йшло паралельно – хтось влаштовувався на роботу, хтось розвивав бізнес. І навіть діти, коли їм були по 16-17 років, розуміли, що вони є важливою частиною родини і їхній внесок у спільну діяльність безмежно важливий.

Якщо я мала виснаження, хтось підхоплював цю роботу, ми підтримували одне одного.

- Наскільки важливо було не боятися звертатися по допомогу й використовувати різні можливості?

- Ми використовували всі наявні можливості. Отримали грант від держави. Просили допомоги, коли нам вона була потрібна. Наприклад, коли жили у квартирі вп’ятьох, мали лише три ліжка. Ми побачили пост ЛОВА, що можна отримати матраци. Я написала голові адміністрації, сказала, що нам потрібно 5 штук. І нам привезли їх прямо у Київ. Я вважаю, що коли ти стукаєш, то тобі рано чи пізно відчинять. Зазначу, що з минулого року суттєво змінилася підтримка Сіверськодонецбкої адміністрації мешканцям громади. Це не тільки про грант. Моя мама отримує допомогу на закупівлю дров. Нещодавно з'явилася ініціатива для людей 60+ на купівлю житла. Мені здається, це неймовірні проєкти, які реалізуються у нас.

- Чи є постійні клієнти, які часто звертаються до вас?

- Так, є продакшен, який постійно звертається до нас. Із танцювальною студією, про яку я казала вище, ми вже третій рік співпрацюємо на постійній основі три-чотири рази на місяць. Вони проводять різноманітні заходи, майстер-класи, які ми знімаємо та робимо контент.

- Чи були якісь цікаві випадки у роботі?

- Дуже цікаво, коли тебе залучають до зйомки, ти приїжджаєш – а там цікава подія за участю відомих в Україні людей. Колись син телефонує та каже: «Мамо, я зараз зніматиму програму з Катериною Осадчою!» І ми заздалегідь не знали про це.

Бувало, що на зйомках зустрічали людей, з якими працював на Луганщині. Світ тісний!

- Ваш чоловік зараз служить. Наскільки він підтримав ідею розвитку сімейного бізнесу?

- Він був учасником бойових дій ще до повномасштабного вторгнення. Доєднався до війська трохи більше як рік тому. Знайшов через рекрутацію справу, яка йому підійшла й мобілізувався до підрозділу, якому довіряє. До цього займався розмінуванням на територіях Миколаївської та Херсонської областей.

Він підтримав ідею розвитку власної справи. Ви самі розумієте, що зарплати у військових зараз невеликі. А це дає змогу вижити та розвиватися родині. Після демобілізації він теж доєднається до родинного бізнесу. Тим більше він має досвід. У Сіверськодонецьку багато було на ньому у нашій справі.

- Які цілі ставите перед собою зараз? Яким хочете бачити свій бізнес через кілька років?

- Ми якраз нещодавно обговорювали, яким хочемо бачити наш бізнес через кілька років. Зараз ми перейшли вже на професійну рекламну діяльність. Якщо будуть мирні й стабільні часи та ми зможемо залучати додатково працівників (бо поки це достатньо ризиковано), то, напевно, це буде агенція, яка надаватиме повний спектр послуг із продакшену. Наприклад, ведення повністю рекламного бізнесу – коли вам, як підприємцям, потрібна якісна реклама й усі продукти для цього (фото, відео для соціальних мереж, підготовка контенту й так далі). Все, що стосується матеріалів, ми вже зараз можемо готувати, але нам потрібні будуть люди – СММ, контент-мейкер та інші фахівці. Зараз ми до цього ще не готові. Це про майбутнє.

- Що для вас сьогодні означає щастя — це про прибуток, можливість займатися улюбленою справою чи щось інше?

- Це безпека та стабільність з урахуванням тієї купи невизначеності й критичних ситуацій сьогодні. Це дуже важливо. Також це підтримка одне одного. Мене нещодавно знайомий, якого я давно не бачила, при зустрічі запитав, чи живу я з чоловіком. І начебто дивне питання. Але війна дуже сильно вплинула на людей. І багато сімей не змогли втриматися разом, не змогли йти поруч і підтримувати одне одного на цьому складному шляху. Щастя — це можливість та розуміння, наскільки важливо підтримувати одне одного в родині. І це створює і безпеку, і підтримку, дає відчуття, що можна рухатися далі, мати сили на розвиток.

Луганські