«Міністр», суддя, поліцейський та освітянки: нові підозри у колабораціонізмі на Луганщині

18 серпня 2026 р. 10:15

18 серпня 2026 р. 10:15

У першій половині серпня українські правоохоронці повідомили про підозри низці жителів Луганщини, яких слідство звинувачує у співпраці з окупаційною владою та російськими військовими, а також веденні господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях.

Серед фігурантів — колишній поліцейський, посадовці окупаційних адміністрацій, учасники незаконних виборів, суддя, освітянки, фермер та священник. Їм інкримінують державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресорці та інші кримінальні правопорушення.

Журналісти SD.UA зібрали інформацію про кожного з підозрюваних, проаналізувавши матеріали правоохоронців, державні реєстри та інші відкриті джерела.

Окупаційні органи влади

Окрему групу становлять фігуранти, які, за версією слідства, долучилися до роботи незаконних органів влади або брали участь в окупаційних виборах.

Так, наприкінці липня слідчі повідомили про підозру уродженцю Лутугиного Луганської області Костянтину Роговенку. Йому інкримінують добровільне зайняття посади в незаконному органі влади на тимчасово окупованій території за частиною 5 статті 111-1 КК України.

За даними слідства, не пізніше 22 січня 2025 року Роговенко став виконувачем обов’язків керівника окупаційного органу, який відповідає за паливно-енергетичну та вугільну галузі окупованої Луганщини.

Не пізніше 26 березня 2025 року очолив цей напрям уже як «міністр» палива, енергетики та вугільної промисловості самопроголошеної «лнр».

Правоохоронці наголошують, що Роговенко добровільно погодився працювати у незаконному органі влади та виконувати покладені на нього функції.

За даними OSINT-дослідників, це «відомство» фігурант прийшов ще у 2018 році. Спочатку він був провідним спеціалістом відділу виробництва та перспективного розвитку вугільної галузі, а згодом його очільником.

У 2021-2023 роках Роговенко працював заступником керівника «міністерства» та виконував обов’язки очільника.

У 2023-2024 роках чоловік працював у москві — заступником начальника управління з роботи з територіями ФДБУ з питань реорганізації та ліквідації нерентабельних шахт і розрізів «ГУРШ».
Наприкінці 2024 року Роговенко повернувся на окуповану Луганщину.

Станом на серпень 2026 року він продовжує керувати окупаційним «мінтопенерго». Зокрема, саме Роговенку довелося пояснювати мешканцям псевдореспубліки причини обмежень на продаж бензину у червні цього року.

Крім того, 7 серпня СБУ уточнила підозру Євгену Шаталіну, який очолює окупаційну адміністрацію Рубіжного. У новій редакції підозри йдеться про виконання ним не лише організаційно-розпорядчих, а й адміністративно-господарських функцій.

За даними слідства, Шаталін добровільно обійняв посаду в «адміністрації міського округу міста Рубіжне лнр». Він здійснює загальне керівництво адміністрацією, координує роботу її структурних підрозділів, розпоряджається майном і коштами та забезпечує виконання вказівок окупаційної адміністрації.

Шаталіну інкримінують ч. 5 ст. 111-1 КК України – добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади.

Ряди бойовиків самопроголошеної “лнр” він поповнив ще у 2014 році та воював проти України до 2022 року. З окупаційної армії його списали після поранення.

Також у серпні слідчі СБУ повідомили про підозру жительці тимчасово окупованих Ровеньок Світлані Бородаєнко. Їй так само інкримінують добровільне обрання до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території (частина 5 статті 111-1 КК України).

За даними слідства, у липні-серпні 2023 року Бородаєнко зареєструвалася кандидаткою від партії «єдина росія» для участі в незаконних виборах, які окупанти провели на ТОТ Луганської області.

У вересні 2023 року за результатами цього псевдоголосування Бородаєнко обрали «депутаткою» «ради міського округу міста Ровеньки». Згодом вона отримала мандат та взяла участь у першому пленарному засіданні незаконного органу.

У її кандидатській картці на сайті «єдиної росії» йдеться, що жінка має медичну освіту — у 1987 році закінчила медучилище. А на момент балотування була підприємцем.

Цікаво, що у політику фігурантка намагалася потрапити ще до окупації регіону. За даними громадського руху «ЧЕСНО», раніше Бородаєнко була пов’язана з Прогресивною соціалістичною партією України. У 2007 році вона балотувалася до Верховної Ради України VI скликання від цієї політичної сили.

Освітяни

У цьому блоці — люди, яких слідство пов’язує з роботою окупаційної системи освіти та впровадженням російських стандартів у школах Луганщини.

Так, про підозру повідомили Надії Богдановій — ще одній псевдодепутатці з окупованої Луганщини. Їй інкримінують добровільне обрання до незаконного органу влади за частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України.

Зазначається, що рішенням окупаційного «тервиборчкому» Новоайдарського району від 20 червня 2025 року Богданову зареєстрували депутаткою ради муніципального округу Новоайдарського муніципального округу самопроголошеної «лнр» першого скликання.

За даними слідства, Богданову «обрали» від російської партії «єдина росія» у порядку заміщення вакантного мандата. Після цього вона приступила до виконання депутатських обов’язків.

До речі, це не перша спроба жінки стати місцевою депутаткою. У 2015 році вона балотувалася до Новоайдарської районної ради по списку партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», але мандат не отримала.

Богданова - колишня директорка Райгородської загальноосвітньої школи. Раніше український суд вже засудив її за ч. 3 ст. 111-1 (вирок набрав законної сили 01.04.2025 р.). За матеріалами вироку , з травня 2022 року жінка добровільно погодилася очолити створену окупаційною владою «Райгородскую среднюю школу» у Щастинському районі Луганщини. На посаді директорки вона, за висновками суду, організовувала роботу закладу за освітніми стандартами рф.

Крім того, слідчі Служби безпеки повідомили про підозру у впровадженні стандартів освіти держави-агресорки в закладі освіти на тимчасово окупованій території Луганщини Ірині Касянок.

За даними слідства, у квітні 2024 року Касянок добровільно обійняла посаду директорки Лутугинської середньої школи №2.

Як зазначається у матеріалах справи, школа працює за освітнім законодавством рф. Навчання там проводять російською мовою, за навчальними планами та програмами держави-агресорки, а для викладання використовують підручники, отримані від представників окупаційної адміністрації.

За даними слідства, Касянок також затвердила основну освітню програму початкової загальної освіти на 2023-2027 роки. Крім того, у школі розмістили символіку окупаційної адміністрації та рф.
Ірині Касянок інкримінують частину 3 статті 111-1 Кримінального кодексу України.

За даними «Миротворця», Ірина Касянок у 2015 році була членкинею дільничної виборчої комісії самопроголошеної «лнр». У 2023 році вона також була кандидаткою на «попереднє голосування» кандидатів від партії «єдина росія».

Силовики та судова система

Ще кілька справ стосуються колишнього українського правоохоронця і судді, які, за даними слідства, перейшли на роботу до структур окупантів.

Зокрема, у серпні слідчі повідомили про підозру Андрію Борисову.

За версією слідства, Борисов, який до окупації працював поліцейським у Троїцькому, після захоплення селища добровільно перейшов на бік окупантів.

Приблизно у березні 2022 року він погодився служити у «Троїцькому районному відділі внутрішніх справ мвд лнр», який окупанти розмістили у захопленій будівлі української поліції.

Слідство наголошує, що таким чином він перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану. Його підозрюють у державній зраді за ч. 2 ст. 111 КК України.

Наступний підозрюваний — колишній суддя Луганського окружного адміністративного суду Андрій Каюда. Він, за даними слідства, добровільно очолив незаконно створений окупаційною владою суд у Старобільську.

У тексті підозри зазначається, що 23 березня 2017 року Вища рада правосуддя звільнила Каюду з посади судді Луганського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

13 липня 2023 року Каюда добровільно обійняв посаду голови незаконно створеного окупаційною владою «Старобільського районного суду луганської народної республіки».

Після цього, як йдеться у матеріалах справи, він почав здійснювати на посаді судочинство відповідно до законодавства рф.

Каюду підозрюють у добровільному зайнятті посади в незаконному судовому органі на тимчасово окупованій території. Йому інкримінують ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.

З ухвали Вищої ради правосуддя відомо, що Андрій Каюда працював суддею Луганського окружного адміністративного суду з липня 2010 року. Указом Президента України на цю посаду його призначили строком на п’ять років.

У листопаді 2014 року чоловік подав заяву про звільнення за власним бажанням. Він пояснив це зміною місцезнаходження Луганського окружного адміністративного суду та неможливістю переїхати до Сіверськодонецька через сімейні обставини.

23 березня 2017 року Вища рада правосуддя звільнила Каюду з посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

У мережі збереглися згадки про кілька епізодів, які характеризують діяльність фігуранта як українського судді. Так, у 2014 році учасники Євромайдану внесли Андрія Каюду до люстраційного списку посадовців, яких вважали причетними до обмеження права на мирні зібрання. Зокрема, йому закидали рішення про заборону запланованих на 28-29 листопада 2013 року акцій у центральній частині Стаханова (нині - Кадіївка).

Також Каюда запам’ятався рішенням від січня 2014 року, яким відмовився визнавати незаконним залучення школярів і студентів до мітингу Партії регіонів у Луганську. Правозахисники тоді стверджували, що на захід примусово вивели понад 5 тисяч неповнолітніх та молодих людей.

Бізнес

Окремо слідство розглядає діяльність підприємців, які продовжили роботу на окупованій території через російські та окупаційні структури.

Зокрема, СБУ повідомила про зміну раніше оголошеної підозри Івану Бородачову.

За даними слідства, Бородачов очолив ООО «Виктория» — підприємство, створене на базі ПСП «Вікторія», яке до повномасштабного вторгнення працювало на Луганщині. Його засновником і власником був Микола Трехліб.

Після окупації підприємство перереєстрували за російським законодавством, а Бородачов став його директором. За версією слідства, Трехліб погодився на фактичне управління підприємством Бородачовим та його подальше призначення директором.

Вже як директор «Виктории» Бородачов забезпечував її роботу в російському правовому та податковому полі. Підприємство, йдеться у підозрі, взаємодіяло з окупаційними структурами, зокрема купувало дизельне пальне у гуп лнр «Луганскнефтепродукт», оформлювало фітосанітарні документи на сільгосппродукцію та організовувало її переміщення.

Крім того, Бородачов подав від імені підприємства заявку на участь у програмі субсидування агровиробників, яку проводило окупаційне «міністерство сільського господарства і продовольства».

У результаті «Виктория» отримала 1,509 млн російських рублів з бюджету окупаційної адміністрації.
Бородачова підозрюють у провадженні господарської діяльності на тимчасово окупованій території Луганщини у взаємодії з державою-агресоркою, її органами, підприємствами та незаконними органами окупаційної влади. Кримінальне провадження розслідують за ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Духовенство

У цьому блоці — про священника, якого слідство звинувачує у систематичній передачі російським військовим техніки, спорядження та інших ресурсів.

Справа стосується уродженця Луганська Олександра Мешкова. Слідчі підозрюють його у пособництві державі-агресорці за частиною 1 статті 111-2 КК України.

Мешков перебуває у тимчасово окупованій Феодосії та є настоятелем храму Архистратига Михаїла Феодосійської єпархії російської православної церкви.

За даними слідства, не пізніше 24 лютого 2022 року він почав збирати, готувати та передавати матеріальні ресурси представникам збройних формувань росії.

Мешков також спілкувався з проросійськи налаштованими жителями Криму та громадянами росії, які долучалися до збору грошей і матеріальних ресурсів для російських військових.

Про цю діяльність він звітував у соціальній мережі «ВКонтакте». Зокрема, 17 липня 2025 року Мешков написав про передачу автомобіля «УАЗ» представникам 17-го артилерійського полку росії, який воює на Херсонському напрямку.

23 липня 2025 року він повідомив про передачу російським військовим тепловізійного прицілу, питної води та маскувальних сіток.

А 18 листопада 2025 року Мешков звітував про передачу російським військовим на Покровському напрямку металу, маскувальних сіток, розвідувального дрона «Mavic», акумуляторів, генератора та продуктів харчування.

За даними центру «Миротворець», Олександр Мешков у 2007 році вступив до Почаївської духовної семінарії, яку закінчив у 2011 році. 24 червня 2011 року він прийняв сан диякона, а 1 липня його висвятили на священника.

6 липня 2011 року Мешкова призначили настоятелем храму Архистратига Михаїла у Феодосії.

Ці справи різні за обставинами, але об’єднує їх одне - після окупації фігуранти не просто залишилися на захоплених територіях, а почали працювати в системі, яку створила росія.

Тепер їхні дії оцінюватиме українське правосуддя. Усі фігуранти наразі мають статус підозрюваних, а остаточне рішення у цих справах має ухвалити суд.

Луганські