Сіверськодончанка Ірина Доценко – про творчість, війну та шлях до дубляжу

23 серпня 2026 р. 13:07

23 серпня 2026 р. 13:07

Уродженка Сіверськодонецька Ірина Доценко – поетка та акторка-початківиця. Захоплення творчістю привело її від косплею до акторської майстерності та дубляжу. Через російську збройну агресію у 2014 році дівчина була змушена залишити рідне місто. Тоді її родина оселилася в Черкасах, а сьогодні Ірина живе та працює над творчими проєктами у Києві.

В інтерв’ю SD.UA Ірина Доценко розповіла про дитячі спогади та вимушений виїзд із Сіверськодонецька, вірші, народжені під час повітряних тривог, свій шлях від косплею до озвучення, а також про те, як повномасштабне вторгнення змінило її ставлення до української культури.

Дитинство, спогади та поезія

Ірина Доценко була зовсім маленькою, коли через війну у 2014 році її родина була змушена залишити рідне місто. Власних спогадів про той час у неї небагато, однак один ранок закарбувався в пам’яті назавжди.

«Я дуже добре пам’ятаю перший день, коли прокинулася від вибуху. Це була четверта ранку. Я почала думати, що це таке. Тоді в кімнату залетіла мама, почала нас із сестрою підіймати, кричати, щоб ми йшли в коридор, тому що дуже небезпечно. Після цього всі спогади ніби в тумані. Мені здавалося, що після того ранку ми одразу поїхали, але мама згодом розповіла, що ми ще близько місяця жили в окупації, і тільки потім змогли виїхати», – згадує Ірина.

Ірина Доценко

Про більшу частину пережитого в окупації Ірина знає вже з розповідей батьків. На той момент вона була надто маленькою, щоб пам’ятати всі події.

Згодом родина оселилася в Черкасах. Саме там Ірина зустріла повномасштабне російське вторгнення. Сьогодні вона живе в Києві, але зізнається, що думками часто повертається до рідного Сіверськодонецька.

У 2021 році Ірина почала писати вірші. Говорить, що це сталося абсолютно випадково.

«Я просто зловила цей потік думок, записала їх і прочитала батькам. Вони сказали, що в цьому є щось особливе», – ділиться співрозмовниця SD.UA.

Під час навчання на третьому курсі Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв Ірина написала вірш, присвячений рідному місту.

Вірш народився під час однієї з повітряних тривог.

«Наші майстри повідомили, що відбудеться творчий вечір, і кожен мав підготувати власний номер. Я зрозуміла, що хочу прочитати вірш, який мені буде дуже близький. Хотіла розповісти історію про маленьку мене та мої спогади. Але такого вірша не існувало. Одного ранку, коли я збиралася на заняття, почалася тривога. Я сиділа в коридорі, бо не встигла спуститися в укриття. Рядки самі просто почали приходити в голову і поступово розгортатися в цілий текст. Я сиділа, слухала вибухи, записувала все, що приходило, щось пригадувала. Так народився цей вірш. Він дуже щемливий для мене і, як виявилося, для всіх, хто його слухав», - розповіла вона.

Війна стала невід’ємною частиною творчості Ірини. У своїх віршах вона пише про тривоги, страх, загубленість і людей, яких забрала війна.

Від косплею до дубляжу

Поезія стала лише одним із напрямків творчості Ірини.

Дівчина навчається акторської майстерності та займається дубляжем, а свій шлях до сцени розпочала ще в підлітковому віці з косплею.

«Я була дуже сором’язливою, боялася людей. Під час ковіду і дистанційного навчання косплей став для мене можливістю знайомитися, спілкуватися, виходити до людей. Через нього я відкривала себе, свої таланти й уподобання. Саме тоді зрозуміла, що сцена подобається мені значно більше, ніж просто як хобі», – розповідає Ірина.

За її словами, саме косплей став першим досвідом перевтілення. Водночас навчання на акторському показало, наскільки глибшою є ця професія.

У 2023 році Ірина познайомилася з дівчиною, яка озвучувала комікси. За рік вона намагалася потрапити до фанатської студії дубляжу аніме, але отримала відмову.

Замість того щоб зректися мрії, Ірина вирішила самостійно озвучити цілу серію Дорами.

«Тоді в мене навіть не було нормального мікрофона, записувала все на звичайну петличку. Озвучила сорок хвилин матеріалу, абсолютно не знаючи, як це робиться», – зауважує дівчина.

Згодом випадкове знайомство з професійним актором допомогло їй потрапити до команди дубляжу. Тепер Ірина готує професійне демо й прагне працювати в офіційному українському дубляжі.

Найцікавішим у професії вона називає можливість оживляти персонажів власним голосом.

«Коли отримую роль, спочатку намагаюся зрозуміти характер персонажки й те, як передати його голосом, – розповідає дівчина. – Часом дуже важко підлаштувати емоції під героя. До прикладу, якщо він радіє, це треба показати перебільшено, аніж просто звичайну розмову. Іноді важко підлаштовувати мову, коли, наприклад, субтитр не потрапляє в рух губ персонажа. Тоді доводиться міняти фразу, щоб і сенс зберігся, і складалося враження, ніби саме це персонаж і сказав».

Ірина зауважує, що дуже важливо постійно працювати над мовним апаратом, робити артикуляційну гімнастику, вправи на дихання, масаж:

«У дубляжі надзвичайно важливо дихати разом із персонажем. Це звучить дивно, але якщо це пережити, ніби все змінюється всередині, світ переінакшується. Коли починаєш відчувати, де герой робить вдих, паузи, картинка справді оживає».

Ірина говорить, що найбільше її надихають інші люди та сцена:

«Коли виходиш виступати й розумієш, що люди прийшли саме тебе слухати, це дуже мотивує рухатися далі».

Нові сенси та плани

Повномасштабне вторгнення змінило для Ірини не лише творчість, а й ставлення до власної української ідентичності.

«Це питання я осмислюю майже щодня. Коли почалася повномасштабна війна, я стала набагато більше цікавитися українською літературою, історією, зрозуміла, що це значно важливіше, ніж мені здавалося. Я відкрила для себе дуже багато цікавого, що тривалий час залишалося поза увагою через вплив рф та радянського союзу. Це усвідомлення ще більше зміцнилося, коли я почала навчатися», – говорить співрозмовниця SD.UA.

Поступово разом із літературою та історією Ірина відкрила для себе й український театр. Нині вона зосереджена на навчанні та професійному розвитку. Дівчина планує вступати до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на спеціальність «Акторське мистецтво театру ляльок». Серед її найближчих цілей – працювати в офіційному українському дубляжі, спробувати себе в кіно, опанувати мистецтво театру ляльок і одного дня видати власну збірку віршів.

Луганські