Що відбувається з освітою Сіверськодонецької громади: Євгенія Бойко про виклики, рішення та майбутнє

27 серпня 2026 р. 11:16

27 серпня 2026 р. 11:16

1 вересня заклади освіти Сіверськодонецької громади розпочинають п’ятий навчальний рік в умовах повномасштабної війни та повністю дистанційного навчання.

Стартує він з кризи в освітній сфері. Тривала релокація та відтік дітей поставили громаду перед необхідністю переглядати мережу закладів – призупиняють роботу сім шкіл та всі дитячі садки.

Водночас за кілька тижнів до початку занять стало відомо про звільнення начальниці міського управління освіти.

Що відбувається із сіверськодонецькою освітою зараз, якою буде її мережа після скорочень та чи має вона майбутнє у нинішньому форматі – про це SD.UA поговорив з начальницею Сіверськодонецької МВА Євгенією Бойко.

– Днями начальниця управління освіти Лариса Волченко повідомила у соцмережах про те, що залишає посаду. Але без подробиць. Поясніть, будь ласка, що відбувається? Яка причина її звільнення?

– Для мене причина чітко також не окреслена. По-перше, я дуже вдячна Ларисі Петрівні за її внесок у сіверськодонецьку освіту після евакуації, за організацію роботи у кризових умовах одразу та після повномасштабного вторгнення. Щодо звільнення, я можу дійти до висновків, що причина пов'язана з моральною неготовністю працювати в динамічному форматі, в якому розпочала працювати останній час адміністрація і структурні підрозділи.

Такий формат вимагає перебування на роботі в офлайн-режимі та прийняття оперативних рішень, часто – нестандартних. Вимагає задля збереження громади залученості до всіх процесів, які здійснює адміністрація.

Я так розумію, що у колишнього керівника управління освіти не було саме вольової готовності брати активну участь не стільки в діяльності, пов’язаній з функціонуванням закладів освіти, скільки у процесах, спрямованих на забезпечення життєстійкості громади.

Лариса Волченко

– Залишилося зовсім небагато часу до початку нового навчального року. У якому стані перебуває система освіти громади зараз? Та чи призначений новий керівник управління?

– Наразі можемо стверджувати, що станом на середину серпня у нас немає затвердженої мережі шкіл.

Але я думаю, що доля прихильна до нашої громади. Тому нам вдалося залучити в команду людину, яка дуже добре відома сіверськодончанам та вже стала на чолі управління.

Це Оксана Миколаївна Бублєй. Скажу чесно: вона заходить в управління освіти в надскладних умовах. В умовах, коли прогнозів, перспектив і побажань було багато, а реальних дій не було.

І саме Оксані Миколаївні доведеться докласти максимум зусиль і закумулювати діяльність всього апарату управління освіти для того, щоб у нас стартував навчальний рік успішно, щоб він відбувся і школи працювали в необхідному форматі, забезпечуючи освітніми послугами всіх дітей. Я впевнена, що це вдасться, але вимагатиме надлюдських зусиль.

Зі свого боку гарантую будь-яку підтримку новому керівнику управління освіти, тому що на її долю випало зробити майже неможливе.

– У вас є приблизне розуміння, якою буде мережа шкіл у новому навчальному році, враховуючи призупинення роботи частини закладів?

– Вкотре наголошу, що йдеться не про закриття, а саме призупинення роботи семи шкіл на час воєнних подій. Ми щиро віримо, що діяльність цих закладів вдасться відновити після повернення і відновлення життя у нашій громаді.

Зазначу також, що від початку планувалося призупинення меншої кількості закладів. Проте саме до такої кількості ми дійшли за ініціативою самих керівників шкіл. Які доволі критично поставилися до аналізу кількісних показників учнівського контингенту та можливості надалі надавати освітні послуги.

Знову ж таки як керівник адміністрації я можу гарантувати, що ми забезпечимо якісними освітніми послугами дітей, які виявили бажання залишитися та продовжувати навчання у сіверськодонецьких школах. Також ми зробимо все можливе для того, щоб наші викладачі не відчували себе покинутими.

Тим педагогам, які хочуть влаштуватися в офлайн-школи, звісно, ми сприятимемо. Тому що розуміємо, що вчителі мають викладати дітям не тільки перед моніторами, а й в режимі реального спілкування.

Разом з тим, викладачам передпенсійного віку, які фактично своє все життя пов'язали з Сіверськодонецьком і планували трудову діяльність завершити в закладах громади, надамо можливість свою трудову кар'єру продовжувати необхідний час до виходу до пенсії.

Фрагмент розпорядження начальниці Сіверськодонецької МВА про призупинення роботи ЗЗСО

– Зараз вже відома ситуація, скільки педагогів продовжить працювати в закладах освіти Сіверськодонецької громади?

– Точні цифри – хто залишився, хто пішов, хто знайшов нові місця роботи – можна буде надати на початку вересня.

– На одній із зустрічей з громадою ви пояснювали причини призупинення роботи частини шкіл. Зокрема, згадували постанову Кабміну про виплати дітям-ВПО, які прив'язали до офлайн-навчання за місцем проживання. У коментарях під цією новиною люди запитували, чому місцева влада не зверталася до уряду з вимогою переглянути цю норму. Можливо, це допомогло б зупинити відтік учнів та зберегти школи. Чи дійсно була в адміністрації можливість вплинути на уряд?

– Громади чують. Але треба розуміти, що питання на державному рівні мають корелюватися, виходячи з інтересів усіх громад, які є в Україні.

Тому ми дуже вдячні депутатам, які постійно піднімають це питання. Але я думаю, що у контексті інтеграції ВПО це доволі справедливе рішення, насправді.

Ми говоримо саме про дітей. Які відвідують гуртки, знаходять друзів, фактично живуть у приймаючих громадах. Їм простіше інтегруватися, і думаю, що багато з них вже асоціюють приймаючі громади з домівкою. Тому це є доволі справедливим рішенням. Воно може зачіпати, безперечно, інтереси громад з окупованих територій. Однак сприяє захисту інтересу дітей у громадах, які їх прийняли.

Серпнева конференція педагогічних працівників Сєвєродонецької МТГ-2025

– Тоді ж у контексті зменшення кількості учнів у сіверськодонецьких школах ви казали, що «просто оплачувати невиконувану роботу» вчителям – це неправомірне навантаження на бюджет. Дехто сприйняв такі слова як знецінення праці педагогів. Що ви можете на це відповісти?

– Мені шкода, якщо склалося таке враження, що я знецінюю працю педагогів. Насправді, для мене педагоги та лікарі – це взагалі якась каста напівбогів. Люди, які забезпечують життя і прокладають шлях у це життя.

На мій погляд, не можна ототожнювати роботу вчителя, який викладає дистанційно для п'яти-десяти дітей, з роботою вчителя, який в офлайні викладає 30 дітям. Це несправедливо.

Погодьтеся, є різниця у навантаженні, коли в тебе 30 галасливих дітей, які щодня у класі. Яких ти мусиш водити в укриття, тощо. І яким не можеш просто відключити звук, як на онлайн-уроці.

Оплата праці таких викладачів має відрізнятися. Мені здається, так буде справедливо.

Однак, як і для тридцяти дітей, так як і для двох, для п'яти наші викладачі роблять все можливе у плані надання освітніх послуг. Цього я ніколи не заперечувала.

– Ще ви згадували про чотири мільйони гривень зарплати директорам закладів освіти, роботу яких припинили раніше. Йшлося про те, що несправедливо витрачати такі суми лише тому, що вони числяться директорами. Як взагалі виникла така ситуація і що зараз відбувається з фінансуванням сфери освіти громади?

– На сьогодні ми повністю закриваємо потреби освітньою субвенцією. Дійсно, був період, коли місцевий бюджет допомагав освітянам. Не було іншого шляху.

Але протягом 2025-2026 навчальних років виникла ситуація з нерелевантним формуванням мережі шкіл. Тож наразі стоїть завдання сформувати адекватну мережу, яка забезпечуватиме потребу учнівського контингенту та запит на достатній обсяг роботи для наших викладачів. І не шкодити одночасно місцевому бюджету.

Тоді ми зможемо говорити, що всі функціонують одне одному на користь.

Тематичний урок в Гімназії № 12

– Можливо, розглядається якесь стимулювання або фінансова підтримка для педагогів через місцеві програми?

– Насправді треба подивитися, як формується заробітна плата викладачів. Це ж не просто оклад і премія. Там є багато додаткових, простіше кажучи, бонусів. У тому числі та ж надбавка за престижність праці, яка в нашій громаді не мінімальна. Ми знаємо, що в багатьох громадах 5% – це нижня порогова межа. У нас це зовсім не 5%. Тож не думаю, що наші викладачі відчувають фінансову недооціненість і зі сторони громади, і зі сторони держави.

Водночас я щиро вітаю будь-які ініціативи наших вчителів, які спрямовані на підтримку та злучення дітей та педколективів у життя громади. І під це ми готові розробляти будь-які програми.

До речі, про це ми говорили, коли купували «Лісову Дачу». Що вона використовуватиметься, по-перше, як простір релаксації наших дітей з тих міст, які весь час піддаються загрозам ракетним та шахедним. По-друге, ми говорили про можливість створення офлайн-осередку спілкування для дітей і вчителів, які не бачилися вже понад чотири роки.

Сподіваюся, що як тільки вирішиться питання по шкільній мережі, ми повернемося до цієї розмови. Також мені б дуже хотілося почути батьків, як вони це бачать. Бо небагато громад з окупованих територій зараз має подібну власну територію.

Якщо буде ініціатива батьків та викладачів щодо таких програм і проєктів, ми із задоволенням профінансуємо їх.

Останній дзвоник-2026

– Багато хто вважає школу тим місточком, який з'єднує жителів громади, яких розкидало по світу. Як тут знайти баланс чи компроміс, коли очевидно, що зберегти мережу закладів освіти у тому вигляді, до якого всі звикли, не вдасться?

– На сьогодні у нас відбувається значне падіння кількості дітей. Якщо раніше ми говорили, що у нас понад три, майже чотири тисячі дітей у школах громади, то тепер – трохи понад 2,3 тисячі.

Мені б дуже не хотілося зводити процедуру освітнього процесу до формального надання документів про освіту. Але, на жаль, знову ж таки, за відсутності фідбеку – побажань від батьків, запитів від викладачів – кардинально змінити напрямок розвитку сфери освіти в нашій громаді не видається можливим.

За наявності такого запиту адміністрація готова реалізовувати всі проєкти й входити в комунікацію будь з ким. Але робити це для того, щоб воно просто було й там працювали не наші викладачі, я не вбачаю це за доцільне й правильне.

Знову ж таки, про аналогії з «Дачею». Коли ми відновили діяльність підприємства «Зелене місто», я неодноразово закликала всіх сіверськодончан, хто не працює, хто перебуває в пошуках роботи, приходити та працевлаштовуватись.

На сьогодні «Зелене місто» має безліч вакансій. Так, ряд з них сезонні, але ми розуміємо, що ми наступного року, скоріш за все, після завершення ремонтних робіт, вийдемо на цілорічний режим роботи «Дачі». Тобто всі сезонні працівники стануть постійними.

Мені б дуже хотілося, щоб це були сіверськодончани. Але, на жаль, я не бачу зацікавленості. Чому серед коментаторів у Фейсбуці, які говорять про те, що вони щось недоотримують від громади, немає такої активності не віртуальної, а реальної, мені не зрозуміло, насправді.

Наразі ми шукаємо працівників на безліч різносторонніх посад. Нам потрібні, наприклад, кухарі. Бо ми збираємося відновити кухню. І якщо батьки з дітьми готові їхати відпочивати на «Дачу», то знайти кухарів ми не можемо. Знайти електриків, будівельників, які допомагатимуть з відновлювальними роботами, теж.

А робіт багато буде. Це тривала історія на кілька років: про те, що ми будемо наводити лад і робити «Лісову дачу» гідною для відпочинку й реабілітації сіверськодончан. Мені б хотілося, щоб там були наші. Але немає такого запиту.

Я навіть не бачу наразі, на жаль, залученості мешканців громади до розробки місцевих програм фінансової допомоги. Не кажучи вже про готовність здійснювати спільні заходи для гуртування. Такі реалії. Не дуже оптимістично, але я вдячна кожному, хто долучається до таких процесів.

– Влітку Сіверськодонецька громада отримала обладнання для освітнього центру. Розкажіть, будь ласка, подробиці: що це за ідея, де він розташовуватиметься, чим займатиметься?

– Освітній центр, безперечно, буде функціонувати. З великою ймовірністю, майже 99,99% (бо в дива я не дуже вірю), він не відкриється 1 вересня, як планувалося. Проте я сподіваюся, що восени він відкриється точно.

Розташовуватиметься у Києві, у Солом'янському районі. Це обумовлено виключно концентрацією наших дітей у Києві та Київській області. Адресу називати я поки що не буду з безпекових міркувань.

Це буде світлий, комфортний простір і для дітей, і для викладачів центру.

Передача обладнання для освітніх центрів

– Мені трошки незрозуміла концепція. Там будуть наші сіверськодонецькі педагоги вести якісь позакласні заняття?

– Позакласні заняття, так. До речі, передбачаються освітні послуги для дітей і дорослих.

Як тільки ми завершимо роботу з облаштування, відкриємо центр, тоді офіційно оголосимо перелік всіх послуг, які зможемо надавати відвідувачам.

– Чиїм коштом все це облаштовується, хто фінансуватиме комунальні послуги, оренду приміщення, оплату праці співробітників?

– Обладнання ми отримали в межах міжнародної підтримки, дякуючи Луганській обласній військовій адміністрації. Таке обладнання отримала не лише наша громада, а й Лисичанська, й Рубіжанська, які також відкриють подібні центри.

Приміщення орендує, дійсно, адміністрація, але мова йде про невеликі кошти. Сумарно у нас оренда буде виходити до 15 тисяч гривень на місяць. На сьогодні, дякувати Богу, ми можемо собі дозволити такі витрати на дітей.

Робота викладачів в освітньому центрі ототожнюватиметься з їхньою роботою у закладах освіти. Додаткових витрат з громади, окрім комунальних послуг, функціонування освітнього центру не потягне за собою.

Дистанційне заняття у яслах-садку № 12, 2025 рік

– Освіта – це не тільки школа, а ще й дошкільні заклади. Наразі, я так розумію, робота всіх дитсадків громади призупинена? Як завершилася ця історія?

– Історія з дошкільними закладами завершилася у два етапи. Ряд закладів дошкільної освіти було призупинено ще 3-4 роки тому. І виявилося, що в них працюють керівниками – хтось формально працює, будемо вважати так – люди, яким громада платить зарплату. Це недопустимо, на мій погляд. Це розтрати недоцільні та безперспективні.

Ну, а цього року було призупинено всі заклади дошкільної освіти. Під питанням був лише один, який минулого навчального року готував до першого класу до 10 дітей. Проте, знову ж таки, дистанційна форма роботи настільки розслабила керівників таких закладів, що вони не спромоглися набрати дошкільнят для підготовки до першого класу на майбутній рік. І, відповідно, якщо заклад не функціонує, немає контингенту, він має бути призупинений.

Разом з тим ми знаємо протилежні історії. Вони не про освіту, але дотичні до життя громади. Коли у нас закінчували плавці 2024-2025 навчальний рік, було питання набрати дітей для гуртка з плавання. Тренер наша виявилася настільки ініціативною, що вона сформувала за декілька місяців нову потужну групу, у якій зараз тренуються переважно сіверськодончани. Також є лисичани й діти інших громад. І такий гурток має право на життя, і ми завжди підтримаємо його розвиток. Зокрема, фінансово.

На жаль, у нас немає серед закладів дошкільної освіти жодного, хто спромігся і виявив би бажання фактично забезпечити себе роботою наданням освітніх послуг для дошкільнят.

– У громаді ще є позашкільні заклади освіти. Хотілося б дізнатися, як вони починають новий рік?

– У мережі освіти у нас є ще міський центр позашкільної освіти «Дивосвіт». Вони перебувають у процесі укладання договору оренди на нове приміщення. Дуже хотілося, щоб вони прискорили роботу. Я сподіваюся, новий керівник управління освіти надасть певне пришвидшення цим процедурам.

Гуртки «Дивосвіту» функціонуватимуть за тією саме адресою у Дніпрі, куди переїхали наші заклади культури. Ближче до центру, на правому березі. Дуже гарне приміщення. Я сподіваюся, що воно буде з опаленням зимою. Тут не все від нас залежить. Залежить багато від наших шалених сусідів.

Хореографічний колектив «Гран-прі» центру позашкільної освіти «Дивосвіт»

– Цікавить ваша думка щодо майбутнього освіти в громаді. Навряд чи деокупація Сіверськодонецька – питання найближчого часу. І ви вже казали про неминучість того, що школи призупинятимуть роботу й надалі. Можливо, на рівні міської чи обласної влади обговорюється модель, до якої все йде? Наприклад, створення одного, але потужного онлайн чи офлайн закладу?

– Ми попередньо вели розмови з Українською громадою на Київщині. Там, де у нас функціонує релокована міська багатопрофільна лікарня. І там, де планується будівництво соціального житла для мешканців нашої громади (у першу чергу, працівників медичної сфери та педагогів).

Йшлося про можливість оренди, користування гімназією, яка знаходиться в селі Халеп'я. Я думаю, що як тільки ми перейдемо до стадії активного будівництва, то повернемося до розмови щодо отримання приміщення й запуску офлайн-школи. Звісно, це буде можливо лише за умови зацікавленості викладачів у такому форматі роботи. Якщо ми зможемо закумулювати достатню кількість людей для реалізації задуму.

Наразі мусимо констатувати, що викладачі наші настільки звикли до дистанційної роботи, що ідея якихось офлайн-заходів не завжди вітається. А навіть якщо і вітається, то реального впровадження ми не отримуємо.

Хоча я зі своєї сторони зроблю все можливе для того, щоб спонукати наших викладачів виходити в пряме спілкування з дітьми й працювати офлайн максимально.

Наразі мені дуже важливо чути фідбек. Ми можемо розробляти будь-які програми, але якщо вони не знаходять відгуку у людей, вони не працюватимуть. Про це я говорю на кожній зустрічі з громадою. Я дуже зацікавлена у зворотному зв'язку й мене абсолютно не навантажує надмірне спілкування з громадою. Воно не буває надмірним.

На сьогодні, на жаль, багато вже часу пройшло з тимчасової окупації міста. Я розумію, що всі занурені у своє особисте життя. І громада – це вже як згадка про щось, що було й минуло. Але мені б не хотілося, щоб у боротьбі за виживання громади, формування її життєстійкості та готовності повернутися додому адміністрація була єдиним воїном. Ми дуже зацікавлені в побратимах в цьому процесі.

Луганські