4000 селянських повстань та опір інтелігенції: якими були передумови Голодомору

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

4000 селянських повстань та опір інтелігенції: якими були передумови Голодомору

23 листопада 2024 р. 15:00

23 листопада 2024 р. 15:00

Розкуркулена родина біля свого будинку в селі Удачне на Донеччині, 1930-ті роки

У третю суботу листопада українці вшановують пам’ять жертв усіх голодоморів, які штучно влаштовувала радянська влада. Цього року ця дата припадає на 23 листопада. Про передумови геноциду українців розповіли у Національному музеї історії України та Українському інституті національної пам’яті.

Радянська влада організовувала кілька голодоморів в Україні: був масовий голод у 1921-1923 і 1946-1947 роках. Та найбільше жертв було у 1932-1933.

Як розповіла завідувачка відділу новітньої історії України Альона Якубець, прологом до Голодомору 1932-1933 років став курс на колективізацію, яку з 1929 року почала впроваджувати Всесоюзна комуністична партія більшовиків – ВКП(б). У хазяйновитих українців відбирали землю, інвентар, худобу, а найпрацьовитіших і найзаможніших селян виселяли у малопридатні для життя східні регіони Росії.

4000 селянських повстань та опір інтелігенції: якими були передумови Голодомору

Українське селянство відповіло масовими протестами й повстаннями та радикальним опором колективізації на таку несправедливу політику. Упродовж 1930 року в Україні відбулось понад 4000 масових заворушень, у яких взяли участь майже 1,2 млн людей. Іноді протестувальники навіть брали під свій контроль цілі райони, де ліквідовували радянську владу. Водночас інтелектуали гуртувалися під гаслом «Геть від Москви» і намагалися розповідати правду про події в Україні.

« Щоб придушити селянський спротив, більшовицьке керівництво вдалося до безпрецедентного кроку – організації штучного голоду в Україні. Із цією метою спеціально створені “буксирні бригади” вивозили з українських сіл протягом 1930-1931 років зібраний врожай і всі запаси їжі, виявлені на селянських подвір’ях. Як наслідок – у 1932-1933 роках від голоду загинули кілька мільйонів українців. Точну кількість нині встановити неможливо, адже вже в січні 1933 року припинили вести будь-які записи щодо смертності, а після – упродовж усього існування радянського союзу, заборонялося навіть згадувати слово “голод” », – зазначає Альона Якубець.

В Українському інституті національної пам’яті додали , що села, які не виконували нереальних планів хлібозаготівлі, заносили на «чорні дошки», що означало повну блокаду населеного пункту і приречення на голодну смерть. Виїзд з України також був закритий. У червні 1933 року смертність українців досягла епогею. Тіла людей просто скидали в ями за селом, бо навіть не було кому ховати. Траплялися також випадки канібалізму.