Франциск Оленський: львівський скульптор другої половини XVIII століття

03 травня 2025 р. 09:59

03 травня 2025 р. 09:59

Львівські скульптори другої половини XVIII століття продовжили традиції своїх попередників, зокрема Йогана-Георга Пінзеля. Наприклад, вони так само використовували геометризацію форм. Водночас молодше покоління активно застосовувало свій індивідуальний підхід до трактування оголених людських тіл, більш ретельно відтворюючи натуру. Одним із найзагадковіших скульпторів молодшого покоління був Франциск Оленський. Докладніше про його життєвий і творчий шлях далі на leopolis.one .

“Алегорична постать з дитям”. Франциск Оленський

Початок діяльності в Бучачі

Народився Франциск приблизно в 1745 році у сім’ї львівського міщанина. Найімовірніше, навчався у Львові під керівництвом скульптора та архітектора Себастьяна Фесінґера, а потім – під керівництвом Пінзеля.

Загалом, збереглося небагато підтверджених його творів, тому точно визначити манеру робіт складно. Однак збережена збірка скульптури у Львівській картинній галереї все ж дала змогу оцінити спадщину Франциска Оленського.

Розпочалася творчість Оленського, коли він продовжував роботи Пінзеля після його смерті в Бучачі (Тернопільщина). Франциск працював над бучацькою церквою Святої Покрови. На думку польського історика мистецтва Збігнева Горгунга, фігури біля головного вівтаря в цьому храмі виконав саме Оленський десь у 1772-му. Крім того, він допомагав створювати іконостас.

Плідний період у Львові

У 1773 році Франциск почав працювати над оновленням інтер’єру Латинського катедрального собору. Модернізований інтер’єр вже був готовий у 1779 році. Оленський зробив деякі орнаменти, кардинальний трон, 4 дерев’яні вівтарі, 4 фігури євангелістів. Проте вівтарі і фігури не збереглися.

Фігури євангелістів мали приблизно 3 метри у висоту й були виконані складною стюкковою технікою. Їх повинен був виконувати скульптор Іван Оброцький, однак він передав замовлення Матвієві Полейовському, а той – Оленському. У той час перекидання замовлення одне одному було нормальним явищем серед львівських скульпторів.

Відповідно до заповіту Йосипа Бочарського, Франциск долучився до створення бічних вівтарів у Костелі і монастирі кармелітів босих. Крім того, на думку мистецтвознавця Бориса Возницького, він був причетний до двох із чотирьох фігур святих біля центрального вівтаря костелу Святого Мартина, а саме фігур Богоматері та святої Варвари.

Треба зауважити, що деякий час окремі роботи Оленського приписували Пінзелю. Наприклад, раніше вважали, що скульптури на будинку № 3 на площі Ринок (кам’яниця Убальдіні) виконав Пінзель, насправді ж – Оленський. Він створив два атланти та фігуру Слави на аттику будівлі. Спочатку цю роботу мав виконувати Іван Крушановський, але через його смерть у 1772-му завдання доручили Оленському.

У 1786 році Франциск декорував на площі Ринок будинок Більських. Крім того, він разом із Михайлом Філевичем працював над іконостасом Успенської церкви. У дияконських дверях Оленський повторив мотив архангела Гавриїла, який втілив у церкві Святої Покрови в Бучачі, додавши зображення Михаїла.

У Львові скульптор працював багато. Крім вище переліченого, він виконав вівтарні скульптури для Домініканського костелу (фігури Августина і Миколая) та для костелу Марії Магдалини (фігури священнослужителів). У травні 1778 рок Домініканський костел горів, пожежа пошкодила скульптуру Пінзеля на фасаді. Відновити її доручили Оленському.

Праця на Львівщині

У 1760-х разом із Антоном Штилем Оленський займався скульптурним оформленням іконостасу в церкві Святого Миколая в Золочеві. У 1774 році Оленський підписав договір із домініканцями монастиря в Підкамені про фігурне оформлення для монастирського органу. Скульптор виконав фігуру Богоматері Ласкавої та Богоматері типу Immaculata. Згодом Франциск взяв ще кілька замовлень у Буську, зокрема створив амвон (одна з кафедр на боці хору) у костелі Святого Станіслава.

У 1780-му Франциск підписав договір із польським священником Дулевським про виготовлення дерев’яного вівтаря з великими статуями для колегіального костелу в місті Замостя, однак цього так і не сталося, оскільки згодом скульптор отримав більше замовлення на інтер’єрне оформлення в Берестечку.

У Лопатині приблизно в 1785 році скульптор виконав ансамбль для оздоблення вівтаря в парафіяльному костелі. Він створив громіздкі фігури Якима, Анни, святого Станіслава і ще одного нерозпізнаного єпископа. У цих скульптурах простежується вплив класицизму.

Інші роботи

Разом із вже згаданим Антоном Штилем Франциск працював над двома вівтарями для костелу в Монастириськах (Тернопільщина). У 1780-х він виконав ансамбль, що вражав своєю величиною, яким оздобили вівтар у костелі тринітаріїв у Берестечку (Волинь). Вівтар прикрашали 3 фігури ангелів та 2 фігури невільників, вони свідчили про високу майстерність Оленського, але не збереглися. Цей ансамбль був одним із найяскравіших у творчості майстра.

Оленський помер у 1792 році, залишивши самих дружину Маріанну, яка була дочкою ливарника Теодора Полянського, та сина. У 1995-му за ініціативи Бориса Возницького у Львові організували виставку збережених робіт скульптора.

То чим характерна творчість Оленського?

Франциск встиг попрацювати наприкінці 1750-х років з геніальним Пінзелем. У його скульптурах доволі сильно проявляється вплив вчителя, однак після смерті останнього майстер почав виражати свою індивідуальність. Цьому сприяли також численні замовлення від фундаторів. Оленський почав об’єднуватися з іншими скульпторами, шукати собі помічників тощо.

Франциск під час роботи використовував різні матеріали: вапняк, стюкко, мармур, однак основним матеріалом була липа. Якщо для приготування матеріалу чи основи скульптури залучали цілу майстерню фахівців, то процесом ліплення займався лише один майстер. Це дало змогу визначити, де працював власноруч Оленський, а де – його помічники. Їм Франциск доручав менш важливі елементи.

Замовлень у другій половині XVIII століття було так багато, що майстерні відкривали одну за одною, а роботи часто доручали виконувати не тим майстрам, з якими укладали договір, бо вони просто-напросто не встигали. Це призводило до поспіху в роботі, а отже, погіршення якості виконання. Це часто спостерігається в роботах Оленського, наприклад, у верхніх композиціях вівтарів у лопатинському чи берестецькому костелах.

Якщо в Костелі і монастирі кармелітів босих у Львові Франциск виконував всі фігури сам, то вже для роботи над костелом Марії Магдалини залучив помічників.

Хоча він творив у стилі рококо, але віяння класицизму також можна простежити в роботах скульптора. У пізніх його роботах фігури почали поступово втрачати характерне для доби бароко зображення руху.

Борис Возницький у своєму дослідженні для «Бібліотеки українського мистецтва» відзначив, що фігури Франциска присадкуваті, голова та шия наче втягуються в плечі. Кінцівки жіночих постатей чи ангелів за розміром, як чоловічі. Обличчя митець зображав із висунутими вперед губою та носом. Дитячі ангельські обличчя втрачають у його скульптурах лагідність та внутрішню красу, що притаманні роботам Пінзеля. Волосся на головах святих Оленський формував зазвичай, як на розкуйовджених головах старців. Позам фігур притаманна манерність та театральність руху.

Підсумовуючи, Франциск Оленський – один із найоригінальніших представників молодшого покоління львівських скульпторів. Його ім’я відоме в малому колі через малу кількість збережених робіт, однак Оленський зробив вагомий внесок у скарбницю української культури.

Львівські