“Ця війна є у нашому часі і у нашому просторі”, – Ольга Токарчук

09 травня 2025 р. 18:15

09 травня 2025 р. 18:15

Про літературу, пам’ять і війну – глибока та емоційна дискусія відбулась сьогодні, 9 травня, у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Польська письменниця, лауреатка Букерівської та Нобелівської премій Ольга Токарчук завітала до Львова, щоб поділитися із молоддю думками про письменство, роль словесної творчості у часі російсько-української війни та розвиток сучасної Європи.

Важливо, що з початку повномасштабної російсько-української війни Ольга Токарчук неодноразово висловлювала підтримку українському народові у його боротьбі за свободу та незалежність. Тож, як наголосив під час відкриття події український літературознавець, модератор заходу Остап Сливинський, зустріч польської письменниці із академічною спільнотою відбувається під гаслом солідарності, яка водночас стає крихкою у часі російсько-української війни. І саме з питання солідарності та сили літератури розпочала дискусію Ольга Токарчук.

“Література в своїй дефініції є солідарністю. Бо література навчає людей, об’єднує їх на глибшому рівні, ніж розмови, ніж політичні трактати, ніж медіа чи фейсбук тощо. Це так неймовірно, коли ми беремо книжку, перекладену іншою мовою і маємо магічну можливість вийти в цей світ і побачити його очима тих людей, яких ми не знаємо. Я думаю, що кожен з нас має цей досвід перебування в книжці, і це один з найдорожчих подарунків, які людина може зробити для себе. А у складні воєнні часи література є зброєю. І я вважаю, що ми повинні навчатися цього вашого досвіду писання і читання у складний час, цей досвід слід поширювати у світі. Так, літературу є способом солідарності і знайомства з тими світами, з якими ми не можемо зіткнутися безпосередньо”, – розповіла Ольга Токарчук.

Письменниця неодноразово звертає увагу у своїй творчості, що література має також еволюційну функцію, адже дозволяє проживати ситуації, які в нашому житті не трапляються. Тож детальніше під час дискусії відбулось також обговорення творів Ольги Токарчук, а також алюзії образів та символів у її книгах на сучасні події. Зокрема, впродовж розмови авторка зазначила про власні, особистісні зміни з початком російсько-української війни.

“Я бачу, як змінюється суспільство, в якому я живу, як змінюється Польща, як люди вже роздумують над тим, щоб долучилися до війська. Ця війна є вже в нашій реальності, і ми тому краще вас розуміємо та співчуваємо, оскільки ця війна є в нашому часі і нашому просторі. Нещодавно відбулось те, що зробило на мене величезне враження Мій син, якого я виховувала вегетаріанцем, пацифістом, сказав, що якби були війна і війна почалася в Польщі, то він би приєднався до армії. Для мене це був шок, як матір, я втратила там мову. І це було щось таке, чого я ніколи собі не уявляла, але воно тепер є у нашій дійсності”, – поділилась письменниця.

Ольга Токарчук наголосила, що перед приїздом до України думала, що країна під час війни буде хаотичною, брудною і невпорядкованою. Натомість її вразило, що українці навіть у складні воєнні часи мають енергію дбати про базові деталі звичного життя, як-от квіти у вазонах та чистоту на вулицях. А поява нових ритуалів, як-от хвилин мовчання, та форм звернення у часі війни формують в українців спільну сутність, “колективне тіло”.

“Коли ми були в Києві, я вжила таке слово –  спільне колективне тіло. Ви вже не є окремими особами, а це таке спільне тіло суспільства, народу, яке підпорядковується вищій цілі, є ці його ритуали, хвилина мовчання, ці форми звертання, які ви між собою використовуєте. Але одночасно це не є якимось затиранням індивідуальності, не є якимось приниженням, а навпаки є проявом сили”, – зазначила Ольга Токарчук.

Детальніше під час зустрічі письменниця також розповіла про власний авторський стиль та способи створення образів. На думку пані Ольги, добра література має пропонувати не типові точки зору, адже тоді ми підсвічуємо ці “темні плями”, нерозкриті ідеї.

Лунали в Актовій залі також запитання до Ольги Токарчук та жваві обговорення викликів та особливостей сучасної літератури. Звернувся до письменниці та присутніх також в.о. ректора ЛНУ ім. Івана Франка Володимир Мельник, який зазначив, що перший у світі переклад роману “Книги Якова” Ольги Токарчук, який здобув премію “Ніке” здійснив саме українською мовою літературознавець Остап Сливинський у Львівському університеті.

“Українські читачі доволі добре обізнані з вашою творчістю. Українці, які читають, знають, знають і люблять вашу творчість, захоплюються своєрідними і елегантними образами, емоційно напруженими  сюжетами, поставленими екзистенційними проблемами буття і осмисленню відповідальності людини. У ваших текстах постає своєрідний полілог культур і перехрестя часів. Твори пані Ольги захоплюють читача, вихоплюють його зі стану відстороненості і байдужості щодо фізики і метафізики нашого буття. Як висловився один із письменників, ставив читача на лаву присяжних… Як на мене, твори і творчість Ольги Токарчук має своє звучання і резонування саме у Львові, в університеті Львівському. Тут, можливо, і народився герой, якого Ольга Токарчук називає “людиною з пограниччя культур”,, обдарованою розумом синкретичним і синтетичним, а не догматичним і аналітичним”, – поділився Володимир Мельник.

Як зазначив під час вітального слова Директор Польського інституту у Києві Ярослав Ґодун, візит солідарності Ольги Токарчук до Львівського університету є свідченням спільної боротьби за вільну, незалежну Україну, а отже і за вільну Європу.

“Мистецтво долає будь-які перепони і кордони, допомагає краще так само зрозуміти світ, що нас оточує. І жодної бомби, шахеди, кулі не здатні зупинити, знищити вільного слова, мудрої думки і взаємоповаги. Цей візит солідарності стане ще одним етапом у зміцненні наших польсько-українських відносин, адже завдяки м'якій силі культурної і публічної дипломатії ми долаємо кордони і відстані”, – зазначив Ярослав Ґодун.

Довідка:

Ольга Токарчук є лауреаткою численних престижних літературних нагород, серед яких Міжнародна Букерівська премія (2018) за роман "Бігуни" та Нобелівська премія з літератури за 2018 рік (присуджена у 2019 році) "за наративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя". Вона також двічі ставала лауреаткою однієї з найпрестижніших польських літературних нагород – “Ніке”: вперше за роман “Бігуни”, а вдруге за роман “Книги Якова”.

Письменниця відома своєю активною громадянською позицією, після отримання Нобелівської премії заснувала фонд, що займається підтримкою письменників та перекладачів, а також реалізацією освітніх програм у сфері літератури. Письменниця має українське коріння: одна з її бабусь була українкою.

Львівські