Тут молився Шептицький. Що відомо про митрополичі сади у Львові, які повернули УГКЦ

11 травня 2025 р. 09:48

11 травня 2025 р. 09:48

Митрополичі сади на Святоюрській горі у Львові — унікальний ландшафтно-архітектурний комплекс із понад 250-річною історією, який нещодавно офіційно повернувся у власність Української Греко-Католицької Церкви.

Джерело: Tvoemisto.tv .

Пресслужба УГКЦ повідомила, що планується відкриття території нижніх Митрополичих садів та створення там літнього театру. Наразі місце потребує додаткового облаштування для відпочинку.

Йдеться про ділянку в центральній частині Львова на схилі пагорба позаду собору Святого Юра, між вулицями Листопадового Чину, Городоцькою, Шептицьких та поруч із парком Івана Франка. Варто зазначити, що із 2020 року тривали судові процеси щодо права власності на Митрополичі сади, які нещодавно завершилися на користь УГКЦ.

Архітектура на Святоюрській горі

Ансамбль собору Святого Юра — перлина львівського бароко, яка з 1998 року входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. До комплексу належать: собор, дзвіниця, митрополичі палати з садами, капітульні будівлі, брами та стайні.

Особливою гордістю ансамблю є барокові Митрополичі сади. Сюди священники собору могли спуститись, аби помолитись, відпочити чи почитати. Це був приклад живописних сакральних садів, якими в минулому оточували львівські монастирі і храми.

У цих садах Андрей Шептицький молився та відпочивав протягом 43 років. Історики відзначають, що він дуже любив це місце. За його ініціативи тут було висаджено фруктовий сад, плоди з якого роздавали дітям з бідних родин і сиротам.

Як пише сайт Старі фотографії Львова, сади почали облаштовувати у другій половині XVIII століття за проектом архітектора Бернарда Меретина — автора проекту собору Святого Юра. Він детально спланував не лише саму споруду, а й інтер’єри, декор та навколишній простір. Після його смерті ідеї почали реалізовувати: між 1762 і 1771 роками навколо митрополичого палацу створили декоративний сад на терасах, укріплених підпірними стінами. Кожна тераса мала квіткові партери з витонченими орнаментами та боскетними кабінетами. Задум продовжили втілювати за проєктами Клеменса Ксаверія Фесінґера з урахуванням височини (321 м над рівнем моря), природнього ландшафту місцевості, потічка, що пересох у XIX сторіччі, тутешньої рослинності.

Верхні Митрополичі сади

Верхні Митрополичі сади розташовані на схилі Святоюрської гори у Львові. Їх заклали у другій половині XVIII століття за проектом Бернарда Меретина. Сад спроектовано як триступінчасту еспланаду з квітковими партерами, басейном і боскетними залами.

Головна вісь саду поєднує терасу перед собором із входом до митрополичого палацу, утворюючи видовжений простір із панорамою Львова та Високого Замку на горизонті. Композиція саду нагадує ренесансний стиль: вісім квадрів із круглим басейном у центрі (за планом Клеменса Ксаверія Фесінґера, 1771 рік). Верхні сади використовували для прийому почесних гостей та урочистих подій.

У ХІХ столітті частину саду перепланували під впливом англійських паркових традицій, а наприкінці ХІХ — початку ХХ століття на схилах облаштували фруктовий сад. Частина автентичних барокових елементів, зокрема підпірні стіни та осі, збереглася донині.

Після проголошення незалежності України і виходу УГКЦ з підпілля, з’явилася ідея відновлення комплексу. У 2015 році верхні Митрополичі сади відкрили для відвідувачів. Тут проводять екскурсії і організовують події.  Також там робили фотосесії, корпоративні заходи: презентації, лекції, неформальні пікніки, творчі майстер-класи, а також виїзні церемонії та фуршети.

Нижні Митрополичі сади

Саме нижні сади лише нещодавно повернули у власність Церкви після 5-річної судової тяганини.

Нижні сади традиційно виконували господарську функцію: тут вирощували фруктові дерева, які в ХІХ столітті було насаджено з ініціативи Митрополита Андрея Шептицького.

Однак із середини ХХ століття після націоналізації території стан нижніх садів почав погіршуватися. Частину землі використовували для технічних об’єктів радіозв’язку: у 1951 році територію закріпили за Львівським обласним управлінням зв’язку.

Сади поступово занепадали: фруктові дерева всихали, підпірні стіни руйнувалися, а арки між верхніми та нижніми садами втрачали міцність.

Із 2020 року тривали судові процеси, у яких Українська Греко-Католицька Церква домагалася повернення нижніх садів у свою власність. Львівська міськрада ухвалила відповідне рішення, однак Держспецзв’язок оскаржив його в суді. Після тривалих судових процесів 17 квітня 2025 року територія Митрополичих садів, включно з нижньою частиною, офіційно повернулася у власність УГКЦ.

Львівські