Монастир, палац чи в’язниця? Частина перша

11 травня 2025 р. 11:10

11 травня 2025 р. 11:10

У Львові збереглося багато палаців. Загальновідомі палаци Потоцьких і Сапєгів на Коперніка, Семенських-Левицьких і Туркулів-Комелло на Пекарській… А як щодо вулиці Князя Романа? Мало кому відомо, що там також зберігся палац, тільки незвичайний. Це був Палац правосуддя, або справедливості – Вищий суд Галичини. Про це свідчить і скульптурна група «Справедливість» нагорі головного фасаду, створена відомим скульптором Леонардо Марконі. Цікаво, що раніше на цьому місці з 1614 року стояв кармелітський бароковий Костел святого Леонарда, а ще раніше, з 1444 року, – давня каплиця, пише сайт ilvivyanyn.com .

І, хоч зараз будівля належить університету «Львівська політехніка», вона зберегла в собі багато історії та автентичних елементів.

Спочатку був монастир

У XVII столітті на цьому місці був закладений наріжний камінь Монастиря кармелітів взутих та Костелу святого Леонарда з Ліможа – покровителя полонених. У ньому мали молитися за повернення зниклого безвісти короля Владислава ІІІ, що пропав у битві під Варною. Кошти на його будівництво надав брат Марини Мнішек.

Під час облоги міста козаками Богдана Хмельницького 1648 року костел, монастир і поблизька церква Богоявлення були спалені, тут вбили майже 400 мешканців Галицького передмістя. Денис Зубрицький описує тогочасні події так:

«Козаки прокрадалися в передміські монастирі між горбами і мурами, але і звідти мусили з соромом відступити. У монастирі гончарських кармелітів жорстоко вбили 15 ченців і немало іншого поспільства і відійшли з награбованим» . Історик Францішек Яворський описував події 1648 року: «Земля там настільки закривавилася, що ще до недавніх часів грунти навіть мали офіційну назву Кровисько»…

В’язниця для цвіту нації

Відновлений монастир ще раз був зруйнований 1655 року козаками Богдана Хмельницького, також був сильно пошкоджений під час штурму Львова барськими конфедератами 1769 року, зокрема, згоріла вежа костелу з годинником фундації Йоанни Яблоновської. А після реформ цісаря Йосифа ІІ 1784 року його ліквідували та влаштували в’язницю для кримінальних і політичних злочинців.

«Зігнилі підлоги, з-під яких проникали у камери клоачні випари та зграї щурів, вологість, що покривала стіни, нестача повітря, свіжої води та страви – такими були властивості цієї жахливої споруди, у якій стогнав цвіт нації, закований в кайдани» , – писав про «Кармеліти» дослідник Станіслав Шнюр-Пепловський.

Меморіальна дошка на фасаді 1972 року авторства Мирона Вендзиловича свідчить про те, що тут у 1877-1878 роках (хоча, дехто стверджує, що це було лише 2 тижні) відбував покарання Іван Франко, який так описав своє ув’язнення:

«Кому світить сонце, я й сонця не знаю,

Моєму нещастю не буде вже краю.

Я сиджу в в’язниці і терплю неволю,

Плачу й нарікаю на нещасну долю» .

Стіни цієї в’язниці бачили самовіддане жіноче кохання. У 1880-х роках протягом багатьох років під ці стіни приходили дві дівчини, щоб підтримати своїх коханих, які сиділи за ґратами. До історії увійшли Амелія Радзішевська і Олександра Свободівна, яких в’язні охрестили «Ціпця» і «Чорна лапка». Першу так прозвали за дитячий вигляд, а другу – за незмінні чорні рукавички. Іноді, гуляючи у подвір’ї в’язниці, арештанти бачили тендітну ручку у чорній рукавичці, яка помахувала їм крізь віконечко на горищі сусідньої кам’яниці. «Ціпця» таки дочекалася свого коханого і згодом взяла з ним шлюб.

Гімназія імені цісаря

Костел святого Леонарда розібрали у 1870-х роках і збудували гімназію імені Франца Йосифа за проєктом Юліуша Гохбергера у стилі історизму. Будівля польської гімназії розташована праворуч за сучасною адресою вул. Князя Романа, 5, а під карнизом вгорі можна побачити 6 скульптур відомих польських діячів авторства Тадеуша Баронча: Миколай Коперник, Адам Міцкевич, Тадеуш Чацький, Юзеф-Максиміліан Оссолінський, Єнджей Снядецький, Ян Длуґош. Зараз тут міститься науково-дослідний інститут Львівської політехніки.

В глибині подвір’я, що виходить до колишньої Цісарсько-королівської вищої реальної школи, де зараз працює школа «Будокан», ще можна побачити залишки монастирських стін і навіть фресок. Цікаво, що на цій території, крім в’язниці, були також склади, кінний манеж і навіть намагалися створити шовкову фабрику. А 1850 року на монастирському подвір’ї відбулися перші навчання львівських пожежників, яких називали «помпієрами».

Далі буде…

Львівські