Бренд «Smirnoff», народжений у Львові. Частина друга

25 травня 2025 р. 08:34

25 травня 2025 р. 08:34

Продовження історії про відомий бренд «Smirnoff», пов’язаний зі Львовом.

Джерело: leopolis.one .

Горілка Смирнова зі Львова

Сину Петра Арсеновича Володимиру Смирнову після революційного перевороту довелося кинути своїх коней і втікати, пише leopolis.one. Спочатку він потрапив у білу армію, але в Криму його захопили червоноармійці і 5 разів водили на розстріл. Якимось дивом він залишився живим і на кораблі білої армії виїхав за кордон. Мабуть, дух батька переймався долею родинної справи і оберігав свою останню надію.

Володимир Смирнов зупинився у Константинополі. Колишній мільйонер залишився без засобів до існування, тож вирішив відновити випуск «смирнівської» горілки. 1920 року він відкрив невелику винокурню, але в мусульманських краях алкогольна продукція не мала попиту, ще й з турками почалися проблеми, от він і переїхав 1923 року до Львова.

Тут знайшлися охочі підтримати новий бізнес — польський дипломат Пйонтковський та комерсант Владислав Барановський. Реєструючи фірму, Володимир розумів, що він є лише правонаступником свого батька, але прав на торгову марку «СмирновЪ» («Smirnov») не має, тому й змінив назву на європейський манер — «Societe Pierre Smirnoff Fil», зберігши право на історію та всі регалії. Саме тут, у Львові, народився новий бренд «Smirnoff».

Де саме виготовлялася продукція, невідомо, але є припущення, що Смирнов міг співпрацювати з Бачевськими. Кажуть, що на їхніх етикетках писалося:

«Єдина горілка порівнянної якості — це та, яку виробляє Pierre Smirnoff з Росії» .

Відповідно Смирнов на своїх етикетках писав те саме про горілку Бачевського. Оскільки в них була така тісна рекламна співпраця, є версія, що саме Бачевський тимчасово надавав Смирнову приміщення та обладнання своєї фабрики. Також існує інформація, що Смирнов у Львові домовився з якоюсь невеликою гуральнею щодо випуску 500 пляшок на день під новоствореним брендом.

Так чи інакше, Володимиру вдалося відродити якість і популярність смирнівських напоїв у Європі. Нова продукція мала успіх і експортувалася в більшість європейських країн, але 1927 року польський уряд вирішив монополізувати горілчаний бізнес, і Володимиру знову довелося переїжджати — цього разу у Францію.

З рук в руки, з континенту на континент

Доленосною для бренду «Smirnoff» стала зустріч Володимира Смирнова у Парижі зі своїм колишнім постачальником зерна Рудольфом Куннетом, який мав тепер власну винокурню в містечку Корбевуа під французькою столицею. Куннет (Кюннет), який насправді був Кунетчинським, викупив у Смирнова за 14 тисяч доларів (за сучасним курсом 50 тисяч) ексклюзивні права на фамільну марку та ліцензію на виробництво і продаж напоїв у США, Мексиці та Канаді. Володимир вчасно встиг це зробити, бо через рік помер у Ніцці.

Рудольф Куннет був американським бізнесменом, тож він зареєстрував у Нью-Йорку компанію «Ste. Pierre Smirnoff Fils». Він розраховував на гучний успіх нового на Заході напою, але конкурувати з джином і бурбоном було дуже складно. А ще Куннет дещо прорахувався: він сподівався, що от-от сухий закон в Америці скасують, але довелося чекати ще довгих 8 років. Врешті-решт компанія Куннета опинилася на межі банкрутства, і він продав права на виробництво та реалізацію Smirnoff Джону Мартіну, що очолював невелику на той час компанію «Heublein». Щоправда, Куннет хотів отримати за ексклюзивну марку 50 тисяч доларів, яких Мартін не мав. Зійшлися на тому, що він отримав 14 тисяч і 5% від продажу кожної пляшки, також Куннет став головою горілчаного підрозділу компанії. Хоч це і була грабіжницька пропозиція, але альтернативи він не мав.

Мартін виявився надзвичайно спритним і навіть хитрим ділком. Спочатку американці абсолютно не реагували на дивний заморський напій під назвою «водка», який навіть не мав аромату, і підозріло на нього дивилися. І раптом, як це часто буває, допоміг випадок: постачальник в Колумбії помилково закрутив горілчані пляшки корками з написом «віскі». І їх одразу розібрали!

Тоді Джон Мартін почав продавати горілку під назвою «Біле віскі Smirnoff — без запаху та смаку!», що призвело до колосального успіху! Горілку почали додавати в соки та коктейлі. Вона захопила і Голлівуд, так, на величезній вечірці, яку влаштовувала суперзірка Джоан Кроуфорд 1947 року, не подавали нічого, окрім горілки та шампанського.

«Московський мул» і Джеймс Бонд

У Нью-Йорку завдяки Джону Мартіну колись гуляла байка, начебто 1950 року натовп антикомуністичних громадян влаштував ходу П’ятою авеню, а незабаром до них приєдналася група розлючених барменів, які вимагали прибрати з полиць «комуністичне пійло» — горілку «Smirnoff» і заборонити наймодніший коктейль «Московський мул». Звісно, після цього натовп американців кинувся в бари — куштувати цей коктейль.

Що ж це за «Московський мул»? Цей суперпопулярний коктейль створили 1940 року Куннет, Мартін і його подруга Озелін Шмідт, власниця фабрики мідних виробів. Намагаючись зрозуміти, що можна придумати з горілкою та імбирним пивом, якого назбиралися вже цілі склади, кмітлива трійця знайшла вихід, який дозволив одним пострілом вбити одразу трьох зайців. Вони, недовго думаючи, змішали горілку, імбирне пиво та сік лайма, а подавали новий коктейль у вишуканих мідних кухлях.

З ресторану «Cock’n Bull» на Манхеттені Мартін одразу вирушив у сусідні заклади, де пропонував барменам «Московського мула», знімав їх на «Полароїд» і казав:

«Як, ви не знаєте? У “Cock’n Bull” вже п’ють “Московського мула”, попит феноменальний!» .

Тож бармени ставали на вуха, щоб дізнатися секрет нового напою, навіть ті, кому коктейль не сподобався, звертали на нього увагу. Так на спині «Мула» «Smirnoff» захопив Нью-Йорк, і за лічені місяці горілка та коктейль стали відомими по всій країні.

Під маркою «Smirnoff» виготовлялося 99.5% усієї горілки в США. Після війни, коли почалася заборона усього російського, Мартін знов викрутився: тепер його горілка стала антикомуністичною, і її рекламував навіть знаменитий Джеймс Бонд, а у 1980-х — Енді Воргол.

«Smirnoff» проти «Смирнова»

1983 року компанія «Heublein» стала частиною британського алкогольного гіганта «Diageo», що є власником таких брендів, як: «Гіннес», «Джонні Волкер», «J&B», «Gordon’s», «Капітан Морган», «Кроун Рояль», «Дон Хуліо», «Бейліс» тощо. Бренд «Smirnoff» зайняв одну з провідних позицій у корпорації, їхня продукція експортується до 130 країн по всьому світу.

На початку 1990-х років виробник вирішив, що настав час повернути напій на історичну батьківщину. Але не так сталося, як гадалося.

Річ у тім, що після розпаду Союзу 1992 року Борис Смирнов, праправнук легендарного «горілчаного короля» Петра Арсеновича, вирішив відродити сімейну справу. Щасливим для нього став той день, коли вдова його прадіда Тетяна Андріанівна Муханова-Смирнова передала Борису старовинну коробочку, в якій були збережені всі рецепти приготування найвідоміших горілок і наливок на заводі Петра Арсеновича. Це був найцінніший скарб, який вона зберігала все своє життя — цілих 287 рецептів.

Відродження слави Смирнових відбулося 1992 року, коли на лікеро-горілчаному заводі в Кримську Краснодарського краю випустили кілька ящиків фірмових напоїв під ім’ям Смирнов. Так на російському ринку з’явився бренд «Смирнов» («Smirnov»), що позиціонував себе як продовжувач традицій знаменитого заводу «П. А. Смирнов». Борис Смирнов зупинився у підмосковній Чорноголівці, де ідею відродження найкращої національної горілки гаряче підтримали, і незабаром знов з’явилася пляшка із зображенням легендарного будинку біля Чавунного мосту, а останній московський уряд повернув родині для продовження сімейної справи.

Керівництву «Diageo», звісно, не сподобалася поява конкурента в особі торгової марки «Смирнов», тож вони подали позов до суду, щоб Борис Смирнов закрив підприємство. Втім, відповідач не розгубився і подав зустрічний позов, захищаючи своє право на сімейну спадщину. Процес тривав багато років, перемагала то одна, то інша сторона.

Врешті-решт, «перемогла дружба», а точніше, комерція: лондонська компанія просто викупила акції у тих, хто володів правами на бренд «Смирнов». І тепер як американсько-британська, так і російська версія легендарної горілки належать лондонській «Diageo». Вона і досі одна з найвідоміших в світі, а до останнього ребрендингу, що відбувся в компанії кілька років тому, на етикетці ще був гордий напис: «PIERRE SMIRNOFF SONS, LWOW, POLAND». Тож, поки ці етикетки будуть у збірках колекціонерів, доти буде жити історія про бренд «Smirnoff», народжений у місті Львові.

Львівські