Водії приміських маршруток Дрогобича про свою роботу, пасажирів і гумор

25 травня 2025 р. 10:41

25 травня 2025 р. 10:41

Бути водієм автобуса — це про відповідальність за пасажирів і насичений графік роботи. Це коли день починається з медогляду та молитви перед дорогою. Водії рейсів “Дрогобич-Стебник” і “Дрогобич-Михайлевичі” розповіли про свій шлях за кермом: від перших поїздок до несподіваних моментів, які можуть статися тільки в автобусі.

Водій маршрутного автобуса “Дрогобич-Стебник”

— Я з дитинства мав потяг до машин. Після закінчення школи навчався в автошколі, а затим відслужив в армії два роки, де був водієм. З рідних хіба старший брат працював водієм автобуса 30 років.

У 2003 році був мій перший рейс “Дрогобич-Львів”. Перед поїздкою не хвилювався, але розумів, яка це відповідальність. Того дня приїхав на автостанцію біля залізничного вокзалу у Дрогобичі й довго чекав, поки не набереться достатньо пасажирів, а люди весь час запитували: “Коли їдемо?”. У той час автобуси погодинно не ходили, тому й треба було чекати, поки не загрузишся повністю.

Водій Микола біля автобуса Автор: Дрогобич.City

Робочий день у мене починається з проходження медичної комісії. У диспетчера беру дорожній лист і йду перевірятися до лікаря. Він міряє тиск, перевіряє, чи не має стану сп'яніння тощо.

Потім я заїжджаю на оглядову яму, де механік перевіряє технічний стан автобуса. Він підписує дорожній лист і дозволяє виїзд.

Перед дорогою я обов'язково маю помолитися й перехриститися. Лише після цього сідаю в автобус і вирушаю на рейс.

Раз отак приїхав увечері на автостанцію в Стебнику й дивлюся — в автобусі нікого немає. Вимкнув світло всередині та й поїхав у гараж. Зупинився на стоянці, а тут зі спини підходять і ставлять руку на плече з питанням: “А де ми ся находим?” Я з несподіванки аж підстрибнув. Зрозумів, що це пасажир і жартую: “Де? Та в гаражі. Приїхав і привіз тебе в гараж. Ти що, заспав?” Пасажир дійсно спав позаду, а я його й не побачив, бо сидіння великі.

Колись я їздив з Дрогобича на Трускавець, а потім змінив рейс на Стебник. То на початку бували випадки, що пасажири бачили мене й на автоматі заходили в автобус, а потім здивовано питали: “Як їдете на Стебник, а не на Трускавець?”

Водій маршрутного автобуса “Дрогобич-Михайлевичі”

— Водієм міського автобуса почав працювати з 2015 року. Це був рейс “Дрогобич-Болехівці”. Напевно, як і в кожної людини, було невеличке хвилювання перед першим робочим днем, але, попри це, все пройшло добре.

Мій батько теж працює водієм. У дитинстві він часто брав мене з собою у різні поїздки. Напевно, тому мені ця справа почала подобатись і подобається дотепер.

Кожен робочий день починаю з проходження медичної комісії й перевірки транспорту, а ще молитви, звісно. Графік у мене насичений: працюю близько десяти годин на день, враховуючи обід.

Моя робота — стресова. Буває чимало важких моментів, до яких уже звик: як от ранній підйом чи постійна готовність замінити колегу, що раптом зійшов з маршруту на ремонт.

Одного разу зайшла жінка в автобус і спиталася, чи можна проїхатись зайцем. На що я відповів: “Пришию вам вушка і поїдете”. От як мені відповісти на запитання від пасажирки: “Водій, візьмете мене “стоячи”?”

Чимало є пасажирів, які придумують різні варіанти, щоб їхати безплатно. Або ті, які обіцяють заплатити за проїзд наступного разу, а потім оминають той автобус десятою дорогою.

Водій Юрій Автор: Дрогобич.City

Зізнаюся, ображає неповага та невихованість людей, зокрема недотримання чистоти й порядку в автобусі. Інколи під час конфліктних ситуацій деякі пасажири бажають нещасливої дороги чи навіть проклинають. Це залишає неприємний осад на душі.

Будьте з Дрогобич .Сity у соцмережах:

💙 Telegram — ще більше новин;

💛 Facebook — креативи та обговорення;

❤️ Instagram — відео та цитати.

Львівські