“За свою працю платить журналіст своїм здоровлям”

06 червня 2025 р. 12:59

06 червня 2025 р. 12:59

Тексти, світлини та відео, а за ними тисячі подій, розмов, невдалих фотографій та недоспаних ночей. Журналістика – то, без сумніву, справа душі і точно сталевих нервів. Це про вміння бути всюди і завжди, чути між рядками і бачити те, що часто залишається поза кадром, ставити влучні питання і робити логічні і правильні висновки без слів. Журналістика – це про виклики і відповідальність, про любов до слова і чесність перед собою та громадськістю.

З нагоди професійного свята Гал-інфо публікує архівні статті про журналістику та журналістів минулого століття. Ознайомитись із ними можна на світлинах, а також один з текстів подаємо нижче зі збереженням оригінального правопису.

“Журналісти і журналістика” з газети “Діло” за 28 лютого 1929 року

Обовязки громадянства супроти журналістів

Від якогось часу в Польщі думають про управильнення відносин в журналістичній ділянці та про створення основ соціального забезпечення журналістів. Довгий ще шлях, заки ріжні проєкти про управильнення й забезпечення життя й умов праці журналістів у Польщі завершаться обовязуючим законом.

У чехословацькому парляменті саме тепер ведеться дискусія над проєктом закону про суспільне обезпечення журналістів. З того приводу голова чехословацького журналістичного синдикату сен. Піхль на засіданні виголосив промову, з якої головними уступами слід познайомити й наше громадянство.

Без журналістики — говорив сен. Піхль — не були б ми там, де ми сьогодні находимося, без журналістики не могла б республіка ніколи так сильно зміцнити своїх позицій в краю і за кордоном. За свою працю платить журналіст своїм здоровлям, своїми нервами, своєю передчасною нездатністю до виконування своєї професії. Пересічний вік журналіста є на 10—20 літ коротший, як людей, діяльних у інших професіях. Журналістична професія не знає відпочинку, знає лише поспіх, вічну погоню за інформаціями і максімум напруження нервів. Ясно, що суспільна опіка у відношенні до людей, діяльних у тій професії, мусить бути трохи інша, ніж у відношенні до осіб, що працюють в інших ділянках людської праці. Не тому мусить бути інша, немов би журналісти бажали привілеїв, бож і закон про суспільне обезпечення не дає привілеїв, але тому, що треба респектувати окруження, в якому вони живуть і виконують свою працю. Журналісти були теж єдиною суспільною верствою, про яку все мало дбали. Зацікавлення було лише тоді, коли йшло про інтереси інших.

Завдання журналістики зростають постійно. Журналісти мусять збільшувати свою працю, якістно й кількістно. Забезпечити їх матеріяльно значить: уможливити пресі дальший розвиток, звільнити її від матеріяльної журби і дозволити журналістам присвятити всю свою енергію лише продуктивній праці й науці.

Важко подумати собі демократію без доброї журналістики, парляментаризм, конституційне життя, державну й громадянську контролю без гармонії між політикою й пресою.

Тому справа суспільного обезпечення журналістів має таке далекоссяжне значіння. Здається, що не зроблю помилки, коли скажу, що в тій справі далеко більше повинна бути зацікавлена публічна опінія, як самі журналісти. Публична опінія мусить бути заінтересована в тій справі, бо їй повинно залежати на тому, щоби рівень преси був якнайвищий, вона мусить пресі помогати, мусить дати журналістам спромогу в цілости посвятитися праці, що творить основу, на якій спочиває певність, лад і високий рівень усього нашого життя. Суспільне обезпечення журналістів є лише дрібною оплатою довгу, яким обтяжені є законодатні установи й уряд супроти журналістики”.

Окрім цього, в архівах української періодики на сайті Libraria Гал-інфо віднайшло уривок з праці французького журналіста Луї Вейо, який детально писав про особливості журналістського фаху та риси, якими повинен володіти професійний майстер слова. Ознайомитись з відповідною публікацією з газети "Діло" можна далі на світлинах.

Львівські