Лісотехнічний університет незабаром розцвіте

13 червня 2025 р. 12:17

13 червня 2025 р. 12:17

Нещодавня негода, яка вирувала у Львові та на Львівщині, хоч і послабила червневу спеку, проте не прогнала її зовсім. Але то і на щастя, адже без хоч трохи теплішої погоди не бачили б ми з вами ні свіжих ягід, ні чарівного цвіту. Але, якщо до малини та вишні ще потрібно трохи зачекати, то з різними видами квітів та квітучих дерев ознайомитись можна вже, зокрема у Ботанічному саду Національного лісотехнічного університету України на вул. Ген. Чупринки, 103 у Львові.

Директорка Ботанічного саду Наталія Кендзьора зустрічає нас біля навчально-адміністративного корпусу навчального закладу. Передусім розповідає, що загалом Сад займає понад 26 гектарів, а до його складу входить не лише дендропарк на вул. ген. Чупринки, 103, але й дендрарій на вул. Ольги Кобилянської, 1, арборетум у селі Страдч, а також розсадник.

Ділиться пані Наталія і тим, що дендропарк, що на вул. Ген. Чупринки, є відносно молодим, адже основна частина насаджень була сформована вже після Другої світової війни.

“Загалом у Саду є близько 500 видів і різновидів дерев і кущів, і так само трав’янистої рослинності. Є і види, які притаманні нашій місцевій флорі, а є і екзотичні. Це флора Китаю, Японії, Північної Америки. У певний час ми дуже активно співпрацювали з іноземними ботанічними садами, мали можливість отримувати насіння їхніх рослин. Тому до сьогодні у нас є види і з японської Тсукуби, і з італійського Мілану”, – зазначає пані Наталія.

Вхід до Ботанічного саду завжди навстіж відчинений для відвідувачів. Вранці тут зовсім немає людей, тож насолодитись тишею та спокоєм можна сповна. Проте, звісно, у надвечірньому сонці також особливо затишно можна сховатись під покровом дерев та помедитувати.

“Ми відкриті – це наша особливість. Це наша перевага і водночас недолік, тому що відвідувачі бувають різні. Є такі, які дійсно приходять погуляти, насолодитися природою, отримати для себе якусь цікаву інформацію; а є такі, що відверто шкодять: можуть нахамити, дозволити дітям бігати всюди, гуляти з собакою, хоч це і заборонено. Ми планували закривати територію, запроваджувати вхідний квиток, щоб це було більш організовано, як в інших ботанічних садах, і простішими були б догляд та опіка за рослинами. Але через те, що у нас тут одразу розміщені студентські навчальні корпуси, то це може бути трохи складно”, – розповідає пані Наталія.

Платани з унікальною корою, дуб з батьківщини Шевченка, маклюра з величезними колючками, оцтові і тюльпанові дерева – різноманіття унікальних видів рослин дивує упродовж усього часу, який перебуваєте тут. Проте часто саме у закапелках серед дерев та кущів ховається найцікавіше: потаємні стежини, дерев’яні скульптури Каменяра, Лесі Українки та її Мавки.

Продовжуючи неспішну прогулянку дендропарком, неможливо не звернути увагу на трояндові арки, адже зараз саме час їхнього панування у Саду. З нагоди 140-річчя з дня заснування Лісотехнічного університету, 11 років тому, кожен з чотирьох на той час факультетів подарував Ботанічному саду по одній арці з трояндами.

Поряд росте псевдотсуга Мензіса (дуґласія), звертає увагу Наталія Кендзьора. Під цим хвойним деревом земля всіяна шишками, кожну з яких можна не одну хвилину розглядати.

“Спеціально залишаємо шишки, щоб відвідувачі мали можливість їх роздивитися. Існує така легенда, що коли була пожежа, то тварини просилися піднятися на кожне дерево, щоб сховатися, але їх ніхто не пускав. А мишки випросили якраз в дуґласії сховатися і знайшли притулок у її шишках. Тому вони і є такі з хвостиками, які цікаво завжди розглядати, особливо дітям”, – поділилась директорка Ботанічного саду.

Повертаючись від троянд до головних алей звертаємо увагу і на досконало рівненькі зелені кущі.

“А ось тут у нас є стрижені форми самшиту! На День вишиванки часто наші викладачі люблять робити собі такі світлини у вишиванках, наче вони за зеленою кафедрою”, – ділиться пані Наталія та показує локацію, де вчителі роблять чи не найбільше світлин у Саду. Конкурувати їй зможе лише напис НЛТУ, який вже через кілька тижнів, а то й днів, розцвіте.

“Ви особисто любите прогулюватися?” – одразу не можемо не запитати у директорки.

“Дуже люблю, тому що тут ти відпочиваєш і від тих паперів, і від тих обов’язків і тривог. Це хороше місце для того, щоб відпочила голова, щоб трохи переключитись, а часом і попрацювати фізично! (усміхається) Адже нас мало, і буває так, що ми всі працюємо із рослинами, а це також спосіб емоційно розслабитись”, – ділиться директорка Ботанічного саду.

А розслабитись і помедитувати тут можна навіть з мешканцями Ботанічного саду… земляними бджолами! Свої підземні вулики вони створили на невеликому схилі біля кущів аморфи, де отримують поживу. За словами пані Наталії, земляні бджоли не агресивні, а випадки їхніх укусів вкрай рідкісні. А от сам факт, що вони тут проживають, є доброю ознакою екологічного середовища.

Повертаючись до головної алеї, яка навпроти адміністративного корпусу, звертаємо увагу на екзотичне дерево – катальпу чудову. Його насіння до Лісотехнічного університету передали з Італії на початку російсько-української війни у 2014 році.

“З Італії нам тоді передали саме насіння, такого виду ми ще тоді не мали. Якраз починалась війна у 2014 році, і вони вклали в лист синьо-жовту стрічку. Це було дуже зворушливо. І з цього часу маємо це дерево і помічаємо такий відлік: якщо Сад був створений після Другої світової війни, то ці дерева вже його доповнюють з початку цієї війни”, – розповіла Наталія Кендзьора.

Попри те, що у Саду є чимало екзотичних рослин, доглядати саме за ними не складно, додає пані Наталія. У спекотну літню пору працівники розпочинають свій робочий день з поливу рослин, які потребують більшої вологи. Натомість взимку екзотичні види, які походять з південних країн і не переносять морози, загортають в агроволокно. “І так вони стоять, як снігові бабки”, – усміхається директорка.

За розмовою доходимо до ділянки трав’янистої флори. Півоній тут росте стільки, усміхнено розповідає пані Наталія, що навіть доводиться їх зрізати на букети. А от поряд, за огорожею, є ділянка рослин червонокнижних. Навесні там можна побачити білоцвіти, підсніжники й шафрани. Згодом їм на зміну розцвітає ведмежа цибуля, а також лунарія.

Позаду помічаємо будиночок, наче лісника. Насправді у цьому Музеї деревини представлена одна з найбільших у світі колекцій зразків деревини, вироби з неї, а також різні форми скам’янілостей.

Зрештою з особливою гордістю знайомить нас пані Наталія і зі своєю улюбленою рослиною в Саду – стахіурусом раннім. Ця японська рослина є лише у цьому Ботсаду у Львові і цвіте дуже рано.

“Люблю того стахіуруса страшенно! Бо він у нас унікальний, його більше ніде немає (сміється). Та й той факт, що я з такої крихітної насінинки його тут виростила, – це цінно. Тобто, тут кожен щось з насіння повирощував, і кожен то страшенно любить і дбає, як за власних дітей. Якби не ці фанатики, які тут працюють, то ніхто б за “мінімалку” нічого не робив з того, що вони роблять”, – ділиться пані Наталія.

Так, працює на всіх чотирьох локаціях Ботанічного саду, на 26 гектарах, лише 14 працівників. Почергово вони долучаються до роботи у дендропарку. За словами директорки, часом їх треба навіть виганяти з роботи, з сонця, аби не перегрілись та відпочивали.

“Тому так, часом треба витримувати такий чіткий таймінг, аби давати всьому лад. Але, бачите, вигляд Сад має чудовий. Якби вони того не робили, то тут, напевне, були б хащі. Я дуже ціную співробітників і кажу їм: любіть себе, ви в себе одні, цінуйте себе такими, як ви є”, – наголошує директорка.

Важливо, що завдяки активній співпраці з київським Інститутом еволюційної екології НАН України, у Ботанічному саду реалізовуватимуть проєкти з безбар’єрності. Зокрема, з табличок з QR-кодами відвідувачі зможуть дізнаватись більше про різні рослини без супроводу екскурсовода. Планують тут також створити програму аудіосупроводу екскурсії.

Та навіть без екскурсії прогулянка у Ботанічному саду завжди приносить несподіване полегшення. Адже тут, у місці зовсім поряд із галасливим і невтомним центром міста, час можна зупинити, аби полегшено видихнути, послухати бджіл і шелест екзотичних рослин, а головне – просто побути, без одвічної робочої біганини та щоденних турбот.

Марічка Твардовська

Львівські