Євген Коновалець: Шлях від студента до лідера визвольного руху

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Євген Коновалець: Шлях від студента до лідера визвольного руху

14 червня 2025 р. 14:51

14 червня 2025 р. 14:51

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в селі Зашків поблизу Львова. Його батьки, Михайло та Марія Коновальці, були вчителями. У червні 1909 року Євген вступив на факультет права Львівського університету, де активно займався громадською діяльністю, присвячуючи більшість часу просвітницькій роботі. З 1913 року він був головним доповідачем від студентства на заходах, присвячених відкриттю українського університету у Львові.

З початком Першої світової війни Коновальця мобілізували до 19-го піхотного полку. У квітні 1915 року, під час стримування прориву російських військ на горі Маківка, він потрапив у полон і до кінця 1916 року перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру. Після переведення до Царицина, дізнавшись про Українську національну революцію, Коновалець надіслав листа до Центральної Ради, висловлюючи готовність "свої сили, досвід й знання віддати будові нового, вільного життя в Україні".

Прибувши до Києва під прізвищем Блавацький, він разом з Іваном Чмолою відкрив військову секцію при Українському Центральному Галицько-Буковинському Комітеті Допомоги жертвам війни. Наприкінці листопада 1917 року було створено Галицько-буковинський курінь Січових стрільців, який під командуванням Коновальця до грудня 1919 року брав участь у всіх війнах за незалежність України. З весни 1918 року Коновалець перебував на посаді полковника. Після антигетьманського повстання, 15 грудня 1918 року, він офіційно взяв під контроль військову та адміністративну владу в Києві.

Після розформування Групи Січових стрільців у грудні 1919 року, Коновалець опинився у таборі для інтернованих у Луцьку, де перебував до березня 1920 року. У цей період він зосередився на об'єднанні військово-політичних сил для продовження боротьби, що призвело до створення Української Військової Організації (УВО). Згодом, у 1929 році, Євген Коновалець став першим головою Організації українських націоналістів (ОУН), об'єднавши розрізнені націоналістичні групи.

Діяльність ОУН під керівництвом Коновальця стала серйозним викликом для спецслужб Польщі та СРСР. Організація вдавалася до саботажів, експропріацій та політичних вбивств, які подавалися як частина національно-визвольної боротьби. У травні 1935 року Коновальцю заборонили проживати у Женеві на вимогу більшовицької сторони.

Євген Коновалець загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі внаслідок терористичного акту, організованого Об'єднанням державного політичного управління при Народному комісаріаті внутрішніх справ СРСР. Операцію реалізував агент Павло Судоплатов, передавши Коновальцю бомбу, замасковану під коробку цукерок.