Ательє "Оленка": у пріоритеті — не швидкість і не масовість, а якість

16 червня 2025 р. 16:07

16 червня 2025 р. 16:07

Коли двері обухівського ательє "Оленка" відчиняються і дзвінок сповіщає про ваш вхід, перше, що одразу привертає увагу, — це акуратно розкладені вздовж стін рулони тканин, які ваблять око розмаїттям кольорів та фактур. Льон, бавовна, костюмна тканина, фатин — усе, чого тільки душа забажає, чекає на своє перетворення.

Сюди приходять як постійні клієнти, які вже не уявляють свого гардероба без допомоги "Оленки", так і нові відвідувачі — у пошуках індивідуальності та якісної роботи. Адже не завжди в мас-маркеті можна знайти саме те, що виникло в уяві, а вдома не кожен зуміє майстерно вкоротити, підшити чи відновити улюблену річ. У цьому ательє не просто ремонтують одяг — тут втілюють мрії у тканині, дарують друге життя речам і створюють речі з душею.

Історія заснування: від мрії до реальності

За всім цим стоїть невтомна праця та багаторічний досвід засновниці ательє — Олени, яка згадує, як усе починалося. Швейна справа захопила її ще в старших класах:

"Я вже тоді почала шити — спочатку за книжками. Сама будувала викрійки, пробувала руками зрозуміти, як воно все працює".

Після школи вона пішла до училища: спершу вивчилася на кравчиню, згодом — на закрійницю. А потім — інститут, спеціальність модельєра-конструктора.

"Вміла виготовити одяг, але хотілося створювати якісний. Моделювати. І вже тоді мені не давала спокою одна думка: "Я хочу своє ательє".

Після навчання вона поїхала в Обухів, влаштувалася на роботу в єдине тоді ательє індивідуального пошиття в місті. Колектив був досвідчений, і саме там вона набралася реальної практичної школи.

"А потім якось у газеті побачила оголошення про вільне приміщення — і вирішила, що час". Починала з ремонту приміщення, потроху набирала клієнтів, підбирала команду. "У мене з першого дня була одна ціль — якість: не кількість, не швидкість, а щоб сиділо, щоб люди хотіли повернутися".

В Обухові сформувалися два основних ательє з індивідуального пошиття, — розповідає Олена. — "Наше “Оленка” і те, в якому я працювала раніше. Ще є кілька менших, але саме ці два — найбільш масштабні".

Конкуренція, звісно, була, але не агресивна і не така, що псує стосунки.

"У нас — свої клієнти, у них — свої. Та багато наших замовників із нами з перших днів і вже стали не просто клієнтами, а друзями. Дружимо сім’ями".

І навіть із колегами з іншого ательє підтримують теплі стосунки. Конфліктів за клієнтів немає:

"Якщо хтось потребує термінового замовлення, а ми не встигаємо — ми їх рекомендуємо. І вони нас. Отака конкуренція — з повагою, по-людськи".

Традиції та інновації у швейній справі

Для створення одягу зараз існує дуже багато нових технік і способів обробки. Водночас ательє досі активно використовують класичні методи.

"Є модернізації, спрощення, але класична техніка часто підходить для певних вузлів і деталей — деякі моменти перекриває ідеально. Ми регулярно переглядаємо інтернет-ресурси: багато цікавих сайтів і сторінок, які демонструють, як зробит и обробку простішою, швидшою, ефективнішою. Звісно, намагаємося не відставати від прогресу й впроваджувати нові ідеї у нашу роботу", — каже засновниця ательє Олена.

Команда "Оленки"

Разом з Оленою в ательє працюють три майстрині — Наталія, Лариса та Віта. Кожна з них має свій унікальний підхід і доповнює команду особливим стилем роботи.

Наталія працює в "Оленці" вже шість років і розповідає, що її шлях почався ще в дитинстві:

"Я із захопленням спостерігала за своєю мамою, яка шила вдома для нашої родини. Саме вона стала для мене першим прикладом любові до шиття. У підлітковому віці я вже точно знала — хочу бути швачкою".

Її шлях почався з пошиття спецодягу, однак згодом вона вирішила спробувати себе в ремонті одягу — і ця справа Наталію затягнула. Вона спеціалізується на перешиванні та лагодженні одягу. Її особливістю є увага до деталей і щире бажання, аби кожен клієнт пішов задоволеним.

Наталія згадує випадок із клієнтом, який приніс шкіряну куртку, що мала для нього велику емоційну цінність. Одна сторона куртки вже зовсім зносилася, і Наталія, використовуючи матеріал із тієї ж куртки, відновила її настільки ретельно, що вона виглядала як нова. "Людина була готова платити будь-які гроші — тільки б зберегти свою річ", — розповідає майстриня.

Викликом для Наталії є праця з легкими жіночими тканинами, зокрема із сукнями, оскільки вона звикла до щільніших матеріалів: штанів, рюкзаків, чохлів. Ще вона розповідає, що чоловіки також часто до них звертаються — зазвичай, щоб підшити штани, укоротити футболку або розширити пояс на шортах.

Та найбільше задоволення їй приносить сам процес роботи. "Я настільки занурююсь у роботу, що часом забуваю, що це — робота".

Пані Олена розповідає, як зародилася ідея зробити свій бренд:

"Почалося з курсів в інтернеті. Вечорами сідала шити — аби не думати поганого, щоб хоч якось справитися зі стресом. Починала з кошиків, підставок, потім — сумки. Це стало справжнім захопленням. Я почала їздити на ярмарки та бачила: людям справді цікаво". Вона ще додає, що особливо зараз люди шукають унікальні речі, зроблені вручну, українськими руками.

"Усе робимо з українських матеріалів, підтримуємо локального виробника. Так почалася нова сторінка мого життя", — додає Олена.

Лариса — кравчиня четвертого розряду, за фахом. Каже, пошиття — це її основна професія, те, чого навчалася ще в училищі. В ательє вона відповідає за індивідуальне виготовлення одягу.

Процес створення речі описує як творчий і щоразу інший. Іноді достатньо глянути на тканину — і вже бачить, якою має бути річ. Іноді все починається з моделі, яку уявляє ще до того, як з’явиться матеріал.

"Буває, що навіть уночі прокидаєшся з ідеєю. А ще в училищі нас вчили складати ескізи, оцінювали. Це нас тренувало. Може, тому зараз воно само приходить".

У роботі для неї найважливіший результат. Не тканина, не викрійка, не фасон — а те, що вийде в кінці. Бо кожен клієнт — це нова задача. І не завжди проста.

"Іноді фігура така складна, що не знаєш, як до неї підійти. Іноді людина не хоче слухати, а потім треба все переробляти. У кожного своя історія", — зітхає Лариса, але одразу додає: "Тому доводиться шукати індивідуальний підхід, пропонувати різні варіанти, пояснювати. Головне — це довіра".

Клієнти приходять до Лариси з найрізноманітнішими запитами: іноді приносять ескізи, іноді просто словами описують, що хочуть побачити. А буває, що несуть тканину і кажуть: "Зробіть мені щось красиве". Тоді Лариса береться сама думати, як найкраще втілити цю ідею. Тут кожен виріб — справжній унікальний проєкт.

Найкращою оцінкою вважає момент, коли бачить, що людина з задоволенням носить те, що вона створила.

Доповнює цю команду Віта, яка вже півтора року працює в ательє "Оленка". Вона розповідає, що кожна з них важлива в цій професії, бо у кожної своя рука, своє око, своє тепло.

"У роботі я не ділю завдання на "мої" чи "не мої" — виконую все. Такого нема, щоб щось не робила".

З усіх замовлень найбільше їй запам’ятались чохли на вуличну гойдалку. "Велетенська подушка — важка, об’ємна. Потрібно було вручну все протягувати. Було складно, але я впоралась. І сподобалося".

"Мені здається, що наше ательє дуже відрізняється від великих брендових магазинів. У першу чергу — це індивідуальний підхід. Ми говоримо з клієнтами напряму, радимо, слухаємо, підлаштовуємось. Це спілкування мені справді подобається — тепле, живе", — зауважує Віта.

"Оленка" під час війни та послуги ательє

Коли в Україні почалося повномасштабне вторгнення, Олена разом із майстринями ательє терміново перепрофілювалися:

"Ми шили все: плитоноски, розвантажувальні жилети, куртки, штани. Навіть чохли на каски й зброю. У перші тижні практично ніде не можна було це придбати, багато хлопців ішли добровольцями — і їх треба було вдягнути. Ми не могли стояти осторонь. Кожна з нас робила, що могла".

Саме завдяки такому підходу "Оленка" пропонує набагато більше, ніж стандартні послуги з ремонту. Клієнти приходять до ательє з різними потребами. Найчастіше — полагодити одяг: підшити довжину, замінити фурнітуру, звузити або, навпаки, — додати тканини. Часто звертаються з проханням змінити фасон: наприклад, зробити з широких джинсів обтислий варіант або з сукні – спідницю.

Як каже клієнтка ательє Оксана Левченко:

"Я обираю це ательє за якісну роботу. Шити я в них не шила, але ремонтую постійно. Якщо мені потрібно швидко, то вони ніколи не відмовляють — роблять усе по максимуму".

Частина замовлень — творчі. Наприклад, клієнт може прийти з ідеєю сумки, якої не може знайти в магазині, або замовити щось персоналізоване в подарунок. Ательє не лише виконує, а й радить — пропонує тканини, способи пошиття, оптимальні рішення для бюджету.

Окрім пошиття, у "Оленці" є хімчистка, яка повертає речам вигляд і рятує від плям, що важко відіпрати вдома.

"Замовлення завжди виконують вчасно, згідно з нашими побажаннями. Все — на вищому рівні: якісна обробка, акуратність. А ще дуже приємні працівниці, з якими легко й приємно спілкуватися", — каже Дмитро, директор хімчистки “Чистюля”.

Філософія "Оленки" та її майбутнє

"З першого дня я знала: у пріоритеті — не швидкість і не масовість, а якість. Щоб кожна річ ідеально сиділа, була виконана з увагою до деталей. Цей принцип залишився незмінним. І, мабуть, саме тому багато наших перших клієнтів досі з нами", — зазначає засновниця Олена.

Цей непохитний принцип дозволив ательє "Оленка" не лише вистояти на ринку, а й здобути неоціненну довіру клієнтів. Цьогоріч, 13 березня, ательє "Оленка" відзначило 19 років від дня заснування, продовжуючи втілювати мрії в тканині та дарувати речам друге життя.

Якобнюк Валерія

Львівські