Марія Заньковецька ожила серед натовпу глядачів

04 липня 2025 р. 11:53

04 липня 2025 р. 11:53

Марія Заньковецька вважається однією з найвідоміших та найуспішніших українських жінок-корифеїв театру. У ролі Наталки Полтавки, Софії із “Безталанної” та Галини з “Назара Стодолі” артистка здобувала популярність у різних театрах ще на той час російської імперії. Так, на відстані витягнутої руки до глядача, у десятках (чи то сотнях) ролей видатна Марія Адасовська (дівоче прізвище) була знаною для широкого кола глядачів.

Проте сьогодні тут, у львівському театрі, який має її ім’я, Марія Заньковецька вийде до людей. Торкатиметься сукнями долівки сцени та залаштунків, дзвінко співатиме у порожній зал і кричатиме коханому слова прощення. Видатна Марічка оживе поміж глядачів з усіма людськими емоціями, нотами болю та жалю в голосі, а ще зі зірковою гордістю, пристрастю до театру та відданістю його українським корифеям.

Сьогодні і завтра, 4 і 5 липня, у Національному театрі імені Марії Заньковецької відбудеться особлива прем’єра – вистава-подорож “Марія Заньковецька. Заручена зі сценою” . Постановку створено спеціально на замовлення театру з нагоди 170-річчя з дня народження його патронеси за п’єсою сучасної сценаристки Людмили Тимошенко.

“Дуже важливо підходити до історичних постатей з певною шаною і трохи боячись, звичайно, бо ти торкаєшся чогось дуже великого, у тисячі разів більшого від тебе, і маєш і тягар, і честь говорити про цю видатну постать. Так, їй кажуть, що провідна актриса – це сто відсотків, але мені більше подобається, що це була непересічна особистість, яка впливала не тільки на український театр і зокрема на той український театр, який ми зараз з вами маємо, заклала фундамент українського театру, але й була сильною особистістю, яка в роки заборони української мови, знищення української ідентичності завжди її виборювала на високих рівнях і була, можна сказати, амбасадором українства у ті часи на одному великій рівні з високими політичними особистостями того часу. Тому хотілося розказувати про Заньковецьку не просто як про видатну актрису, не просто як ту, що кохала Садовського і кохала сцену, але і ту, що виборювала українство у Санкт-Петербурзі, у Києві і скрізь”, – зазначив режисер вистави Ігор Білиць.

Як зазначають у творчому колективі вистави, постановка розкриватиме різні віхи життя і творчості Марії Заньковецької. Від першого шлюбу із Олексієм Хлистовим, який ставив за вимогу, аби вона грала лише українською мовою в українському театрі, до любові до зрадливого партнера по сцені Миколи Садовського; від пророкування ворожкою тяжкої долі до популярності та любові широкого кола глядачів; від перших непевних спроб співу до гордовитого керування молодим поколінням театру… У виставі “Марія Заньковецька. Заручена зі сценою” важливі деталі та окремі факти, тож і занурення повністю у постановку через її імерсивність дозволяє наче проживати їх разом із видатною актрисою. Попередимо, що протягом невеликої частини вистави глядачі будуть змушені слухати російську мову, адже саме таким, на жаль, було рішення творчої команди продемонструвати перебування Марії Заньковецької на гастролях у російській імперії.

Зрештою кожен, хто візьме участь у цьому театралізованому дійстві, стане не лише його спостерігачем, а фактично співучасником. Майже 2-годинний переказ життя видатної української акторки дихатиме холодними стінами залаштунків, шелестітиме старими афішами, шепотітиме персоналом театру, який і собі уважно спостерігає за видатною Марічкою. Адже вона сама у втіленні різних акторок фактично через століття знову вийшла на сцену українського театру.

Режисер поділився, що оскільки п’єса розкриває біографію Марії Заньковецької, то глядачі зможуть поступово знайомитись із нею у різному віці. Акторки різного віку відображатимуть дорослішання видатної Марічки у послідовності з чотирнадцятьма локаціями театру. Так, у кожній сцені Марію Заньковецьку будуть втілювати різні актриси – Христина Тхоровська, Єлизавета Цілик, Марта Шпеник, Дарина Федина, Шорена Шонія, Анна Ярмоленко, Галина Далявська, Діана Каландарішвілі, заслужені артистки України Наталія Боймук та Олександра Люта, народні артистки України Альбіна Сотнікова, Ірина Швайківська і Олександра Бонковська.

“Ми намагалися втілювати, щоб ви побачили саме живу людину різними способами: атмосферою і манерою поведінки актрис на сцені. Ви побачите, як вона ставилася до людей, як вона реагувала на своїх коханців, зрадливих та колишніх, як вона ставилася до своєї професії і взагалі до України, др українського питання. І в цьому вся Заньковецька, у цих нюансах. Актриси не зображають Заньковецьку, вони не грають її. Вони є актрисами і їм нічого показувати не треба. Я просив кожну актрису додавати, щоб ніхто не дізнався, свою біографію у те, що вона показує. Тоді ми дійсно так прилипаємо до актрис, і кожна з них зі своїм характером проявляє себе дуже по-різному. Така її особливість, коли жива актриса говорить про живу у наших серцях велику актрису Марію Заньковецьку”, – поділився режисер.

Від малярки до гримерок, з них до великої сцени та навіть під саму сцену Театру, аби згодом повернутись до звичного усім холу гардероба і потім знову зануритись у невідомі закутки музею театру та зали Скарбека. Глядачі групами проходять 14 локацій театру , насправді минаючи ще десятки коридорів та кімнат. Творча команда вистави попереджає, що лише окремі сцени мають сидячі місця, тож ця постановка, на жаль, не є інклюзивною.

Зрештою упродовж вистави глядачі можуть почути голоси та співи з попередніх сцен, які вони вже побачили. Так, одночасно до імерсивної вистави може бути залучено до 20 глядачів , а кожна наступна така група стартує кожні 10 хвилин. Тож, звісно, в окремі миті шляхи людей можуть звіддаля перетинатись, проте помічниці, які супроводжують групи з однієї локації на іншу, слухняно прикривають двері, аби не було чутно інших акторів, або ж просять людей ставати правильно, аби не заважати акторам, які перед ними.

Та й помітити поряд із глядачами упродовж вистави можна і працівників театру: інженерів, техніків, прибиральниць. Звикло раніше вони ховались у залаштунках театру у власних кабінетах та закутках, проте тепер вони відкривають для широкого загалу свої таємні володіння. “Відчиняють кабінет і заглядають, чи є актори. Немає? Тоді можна йти!” – зрештою приблизно так характеризують новий ритм роботи театру організатори прем’єрної вистави.

“Дійсно задіяний весь театр, тому що ця будівля носить ім'я Марії Заньковецької і хотілося пройти всередині її життя, без переносних слів, а прямо всередині побути Заньковецькою. Тому ми залучили всі можливі робочі і неробочі закуточки нашого театру”, – зазначив Ігор Білиць.

Та зрештою і закутки Театру імені Марії Заньковецької прагнуть відпочинку й тиші без невтомних і спраглих культури глядачів. Так, наразі Театр закриває театральний сезон 2024-2025. Проте вже майже через місяць, 8 серпня, установа знову відчинить двері для усіх охочих, аби продовжити дивувати їх вже улюбленими виставами, а також і новинками.

До речі, генеральний директор-художній керівник театру Максим Голенко під час пресконференції поділився, що майбутній театральний сезон розкриватиме сучасну українську літературу, зокрема твір “Я бачу Вас цікавить пітьма” стане першим серед прем’єр. Також у майбутньому у театрі планують відкривати нові імена молодих українських режисерів.

Марічка Твардовська

Львівські