«Не шкодую про свій вибір»: шлях жінки-офіцера з Черкащини

08 липня 2025 р. 14:36

08 липня 2025 р. 14:36

Підтримувати цей вогонь допомагають прості життєві ситуації, прояви доброти, мужності, турботи. Хтось надихає оточуючих героїзмом, а комусь достатньо завжди бути оптимістом і дарувати ближньому свою усмішку. Саме такі, приємні враження, ви б отримали спілкуючись із майором служби логістики 45 ОАБр Ольгою Коротенко.

Коротенко Ольга Миколаївна народилась у селі Орловець Черкаської області. Військовою професією зацікавилась ще зі школи, позаяк завжди тягнуло на щось нестандартне, навіть екстремальне. У бригаду дівчина прийшла 4 січня 2022 року. З усмішкою на обличчі Ольга розповідає, що вибір став для неї мало не випадковим:

«Насправді мені просто сподобались цифри 4 і 5, коли переглядала список бригад по рейтингах. Ніякої інформації про бригаду я попередньо не читала, просто інтуїтивний вибір, про який я зовсім не шкодую».

Звідки виникло бажання пов’язати життя з армією?

«Раніше я думала про те, щоб стати вчителькою молодших класів, адже люблю бути начальницею. - говорить Ольга. – Але згодом визначилась із професією військової. До речі, мій молодший брат також надихнувся моїм вибором. Зараз він на останньому курсі військової кафедри – незабаром випуск».

А як до вибору поставились ваші батьки?

«Батько підтримав, а от мати дуже переживала через такий вибір. Поки була курсанткою, нечасто з’являлась вдома. Доводилось прокидатись вдосвіта, тренуватись, опановувати теоретичні знання. Звісно ж і зараз вдома чекають на моє повернення».

Який епізод зі служби врізався у пам'ять найбільше?

«Безперечно це був перший виїзд на наші позиції. Уперше побачила гармату в дії, почула її рев. Усе тіло здригається. Водночас страшно і захопливо!»

Наскільки впевнено володієте стрілецькою зброєю?

«Впевнено тримаю в руках і періодично покращую свої вміння, оскільки це – один з моїх обов’язків, як військової. Кожен виїзд на полігон надає певного відчуття ейфорії».

Жінки в армії уже багато разів доводили, що не поступаються чоловікам в ефективності. Та чи стикались ви із дискримінацією?

«Ні, абсолютно. Мені взагалі дуже поталанило з колективом. Звісно, не з усіма завданнями я зумію впоратись на рівні з чоловіками, проте у всіх в армії різні завдання. Специфіка вашої роботи підбирається за вмінням та фізичними можливостями, а не через стать. Додам також, що мені властива сентиментальність, особливо коли не справляюсь із роботою – на початках могла навіть розплакатись. Та завдяки колективу і рішучості вдавалось долати будь-які труднощі».

Що зараз входить у ваші обов’язки?

«Я заступниця начальника тилу. Зараз у моє підпорядкування входять чотири служби: продовольча, речова, служба пально-мастильних матеріалів, квартирно-експлуатаційна. Моя посада передбачає контроль за багатьма логістичними процесами, такими як ремонт житлового фонду, оплата комунальних послуг, укладання договорів розміщення, взаємодія із квартирно-експлуатаційними підрозділами, побудова гуртожитків та казарм, забезпечення їх матеріальною базою і багато іншого. Коли я лише вчилась на цю посаду, мені казали, що треба буде «просто роздавати квартири», але в реальності усе значно складніше».

Зараз є чимало скепсису серед військових відносно молодих добровольців-контрактників. Буцімто вони не розуміють куди йдуть, лишень заради грошей. Яке ваше ставлення до цього?

«Вважаю це нісенітниці. Всі люди різні, багато хто з нас здатен приймати важливі рішення у дуже ранньому віці. До того ж, «молода кров» це завжди свіжі ідеї та креативне мислення. Гадаю, багато молодих людей чудово усвідомлюють наскільки небезпечним є їх вибір, і їхня готовність служити є справжнім проявом хоробрості. Часом я задумувалась, чи стали б військовою, якби дізналась масштаби війни, що от-от настане. Цілком можливо, що ні. Однак, про здійснений вибір я точно не шкодую, адже він сформував мене, як особистість».

Микола Гришаєв
Відділення комунікацій 45 ОАБр

Львівські