Українська дипломатія у 1917-1918 рр.: Третій універсал, Посольство в Берліні і французький військовий десант в Одесі

10 липня 2025 р. 08:06

10 липня 2025 р. 08:06

Фото: Р. Касьяненко, «Варта в Баварії»

Попри те, що предметом нашого аналізу є дипломатична діяльність у Німеччині, загальні принципи функціонування українських представництв за кордоном були подібними і для місій у Польщі, Великій Британії, Франції, Італії та США.

Документи, наведені нижче, ілюструють, наскільки багатогранною була дипломатична діяльність Української Держави та УНР. Попри кадрові зміни в дипломатичних установах, зумовлені зміною центральної влади в Києві, основні завдання посольств, консульств і дипломатичних місій залишалися незмінними: представляти державу, домагатися її міжнародного визнання та підтримувати українські громади за кордоном.

Налагодження дипломатичних відносин української держави розпочалося у 1917 році — після здобуття автономії. Міжнародні контакти ще не набули сталої форми, адже Україна лише позиціонувати себе як незалежну державу. Тим часом у політичних колах тривала дискусія щодо майбутньої форми української державності: чи зберігати автономію у складі федерації з Росією, чи проголошувати повну незалежність і суверенітет. Визначальною у цьому контексті стала ухвала Третього Універсалу, яким було проголошено створення Української Народної Республіки.

У відповідь на ці події держави-переможниці в Першій світовій війні — передусім Франція та Велика Британія — відправили до Києва свої місії з метою ознайомлення зі станом справ. Вони мали оцінити ситуацію на місці й визначити, у якому руслі державотворення має розвиватися Україна, яким чином буде вирішено питання контролю над природними ресурсами та доступу до Чорного моря. Останній аспект особливо цікавив Францію, тому вона, окрім посла у Києві, направила до України також військово-морський десант до Одеси. Ця військова місія одразу ж розпочала перемовини з УНР щодо розміщення українських та французьких військових сил на півдні країни, тоді як Лондон обмежився лише дипломатичною присутністю у столиці.

Після ультиматуму французького командування 18 грудня 1918 року війська Директорії УНР вийшли з міста, бо Петлюра не хотів сваритися з Антантою. Після цього французи оголосили, що беруть Одесу й Одеський район «під протекцію Франції». На фото: Броненосець ВМС Франції «Вольтер», що був у складі ескадри біля берегів українського Причорноморʼя і Криму в 1918—1919 рр. (Getty Images / «Бабель»). На фото: Розвантаження французької військової техніки в порту Одеси, 1918 рік.  До кінця грудня в Одесу прибули близько 15 тисяч французьких військових (ECPAD) Спочатку французи намагалися домовитися з білогвардійським лідером Антоном Денікіним, якого, на відміну від Петлюри, влаштовувала ідея відновлення «єдиної та неподільної росії». На фото: Танки Renault, французькі солдати, мирне населенням і білогвардійці в районі Олексіївської площі в Одесі, 1919 рік (Wikimedia). На фото: Завантаження пшениці на французькі кораблі в порту Одеси, лютий-березень 1919 року ( ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного)

Україна серйозно заявила про свою суб’єктність у лютому 1918 року після підписання Берестейського мирного договору. Саме тоді вдалося отримати визнання від кількох держав: першою незалежність України визнала Німеччина, через що перше українське посольство було відкрито саме в Берліні. До Німеччини приєдналися її союзниці — Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія. Всі вони згодом опинилася серед переможених держав, що дещо підірвало репутацію української державності — адже Київ отримав перше визнання від країни, якій доведеться сплачувати репарації за збитки Першої світової війни. Загальна політична ситуація також не сприяла широкому визнанню України як незалежної держави. Попри всі труднощі, це стало першим кроком до інституалізації української присутності на міжнародній арені.

На ілюстрації вище зображено початок формування органу зовнішньої політики: у грудні 1917 року уряд УНР трансформував Генеральний секретаріат національних справ у Генеральний секретаріат справ зовнішніх. До повноважень нового відомства, окрім налагодження міжнародних відносин, входили також захист прав українських громадян поза кордонами УНР та врегулювання національних непорозумінь усередині республики. Останній напрямок був успадкований від попереднього секретаріату, який, зокрема, займався розв’язанням конфліктів щодо представництва національних меншин — польської, єврейської, румунської та угорської — у парламенті.

Берестейський мирний договір, яким Україна була визнана незалежною державою, було підписано у лютому 1918 року. Невдовзі до Німеччини було відправлено першого тимчасового посланника від українського уряду — Олександра Севрюка . Його діяльність тривала недовго, адже влада в Україні перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського. Саме він затвердив склад першого українського Посольства в Берліні за адресою Кронцпринцен-штрасе, 10 (на фото) , на чолі з українським німцем бароном Федором Штангелем.

Далі буде...

Від редакції. Текст подається як фрагмент лекції д-ра Романа Тютенко в рамках курсу УВУ «Управління персоналом в органах дипломатичних установ в умовах кризи»

Львівські