У Львові обговорили феномен усмішки

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Львові обговорили феномен усмішки

25 вересня 2025 р. 18:47

25 вересня 2025 р. 18:47

У Львові обговорили феномен усмішки. Фото Дмитро Колос, ІВ Четверта студія

У Львівському Фотомузеї відбулась розмова Анастасії Баукової про феномен посмішок, її багатогранність у нашому житті. Науковиця розглядала їх з огляду на антропологічні, соціальні та навіть археологічні контексти.

Про це повідомив кореспондент ІВ Четверта студія .

Як відомо, посмішка та усмішка відіграють важливу роль у соціальному спілкуванні. Вона здатна відобразити як смуток, так і все-цілу радість. Природа усмішки – амбівалентна. Завдяки ній ми здатні комунікувати невербально, розуміючи підсвідомо посил співрозмовника.

“Посміхатися можуть лише жертви, а хижаки спілкуються завдяки пози та голосу. Жертва відрізняється іншим – вона має демонструвати ширший спектр реакцій, щоб вижити”, – зауважує Анастасія.

До прикладу, дитяча посмішка є вродженою. Вона слугує засобом комунікації з батьками, навіть коли немовля ще не може говорити.

В Античні часи була “епоха посмішок”, більша частина збережених статуй посміхаються. Звідси й пішов термін гомерична усмішка – тобто божественна, беззупинна й щира, підвладна обраним. Тоді відбувалось культурне піднесення, і посмішка відігравала велику роль у суспільстві.

Після занепаду Античної доби настало середньовіччя, що характерне сірістю та смутком – статуї з тих часів зазвичай неусміхнені. Яскравим прикладом слугують ангели та постаті на середньовічних храмах, що застигли навічно похмурими. Винятки зустрічаються рідко.

Під час радянського союзу посмішка вважалась недоречною, а її носіїв вважали дивакуватими.

З того часу ми успадкували блокування позитивних емоцій, не проявляли їх сповна. Такий механізм вважається шкідливим, як і той, де людині доводиться радіти, коли їй насправді сумно.

Принагідно відзначити, що у Львові є пам’ятник усмішці. Вона зображена у вигляді антропоморфної риби, має людські обриси тіла – пальці, губи, ніс. Місцеві та гості Львова можуть побачити її наживо на вулиці Вірменській біля кафе “Дзиґа”.

Сучасне переосмислення усмішки є правильним, адже вона необхідна не лише для спілкування, а для гарного самопочуття. Щирі посмішки є фундаментом для благополуччя людини.

Довідка:

Анастасія Баукова – доцeнт кафeдри архeологіі та історії стародавніх цивілізацій ЛНУ Франка.

Дмитро КОЛОС для ІВ Четверта студія