Як розквітне Львів за 30 років мерства Садового

21 жовтня 2025 р. 17:58

21 жовтня 2025 р. 17:58

Усміхніться

…Ішов 2036 рік від Різдва Христового і 30-ий рік від приходу на львівський престол Андрія Садового.

Про це пише журналіст та сатирик Роман Онишкевич, пише Четверта студія .

Місто розквітало. Тривало будівництво сьомого сміттєпереробного заводу, бо попередні шість згоріли, даруючи щасливим львів’янам розкішні феєрверки.

Вдосконалено до неможливості транспортну мережу і систему штрафів за паркування. Самим паркувальникам, яких налічується вже 30 тисяч, передбачено пожиттєве утримання коштом автомобілістів, звання почесних громадян Львова, шляхетні титули і право позачергово поцілувати в дупу мера під час щорі ного свята Великого Осіннього Цілування.

Підземна парковка для самокатів діє на площі Ринок, а урбаністи проектують нові тротуари поміж велодоріжок, щоби пішоходи не заважали роверистам.

Колишній головний архітектор Чаплінський продовжує копати Пелчинський став і вже би возз’єднав його з Балтійським перемоги, якби на кордоні в Рава-Руській його підсрачниками не зупинили польські рольніки.

120-поверховий хмародер, зведений на місці Порохової вежі благодійником міста Антоновим, став найпривабливішим туристичним об’єктом.ю, в якому ще один ексархітектор Коломойцев працює швейцаром.

Десятий рік діють справедливі мита для Сокільник, і Львів не зле заробляв на оподаткуванні товарів, придбаних міщанами у сокільницькому Кінг Кросі.

Шептицькому району львівський мер по-батьківськи запропонував віддати Львову контроль над видобутком вугілля, переконуючи, що це буде чудова угода.

Через непоштиве ставлення і ненапуцовані мешти в опалу потрапив війт Великих Грибович. Натомість у фавор вийшли Малі Грибовичі, які мер пообіцяв знову зробити великими.

За кордоном час від часу лапали і привозили в місто у кайданках чиновників мера, котрі в часи Великої Війни повтікали разом із вкраденим.

Вуличні музики розважають львів’ян і туристів новим офіційно затвердженим гімном міста:

Ходить Андрій по гОроду,
Питається всього роду:
“Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Садової?”

Сама ж Кіт-Садова створила Церкву Свідків Ісусика і щовечора проповідує на 24 каналі.

На фасаді Оперного театру вітер тріпоче банер із дорогим кожному ликом Андрія Івановича і мотиваційним написом: “Вітаємо в місті розвинутого садовізму!”

Здавалося б, живи і насолоджуйся, як роблять усі облагоденствувані міщани. Але невгамовному у своїй величі меру не до перекурів. Він оголосив хрестовий похід на Янів, якщо тамтешня громада не віддасть Львову їхні стави, з яких флот Яворівської громади міг би своїми гарматами підтримати брюховицьких сепаратистів.

Навести остаточний порядок на всій західній півкулі країни меру заважала ще одна невирішена проблема – продаж алкоголю у нічний час. Садовий продовжував активну боротьбу із супостатами-торгашами, які споювали народ, що потім під хмелем валандався нічною площею Ринок і співав про мера лайливі, сороміцькі коломийки, обсцикав клумбу під мерськими вікнами і нашкрябував на стінах Ратуші “Садовий – х…”

Тим часом на чергову сесію міської ради виносилося питання обрання Садового пожиттєвим бургомістром з наданням титулів Мер Мерів, Цар Винниківський, Самодержець Зашківський та Благодійник Брюховицький і Ряснянський.

Коментарі

Позначки: Андрій Садовий , Роман Онишкевич

Львівські