“Навчання перевершило очікування”: 5 історій першокурсників, які навчаються в Дрогобичі

22 жовтня 2025 р. 12:16

22 жовтня 2025 р. 12:16

П'ятеро першокурсників, які прибули до Дрогобича з різних куточків України — Добропілля, Балаклії, Лебедина, Болехова та Трускавця — поділилися своїми враженнями про перший місяць навчання та життя у місті. Кожен із них уявляв студентське життя по-своєму: хтось чекав надмірної строгості, дехто — дефіциту вільного часу, а інший хвилювався через переїзд у гуртожиток. Однак навчання виявилося цікавішим, аніж здавалося, а Дрогобич — яскравішим і затишнішим.

Читайте, як першокурсники адаптувалися до студентського життя, чим захоплюються, які мають цілі і як вони відгукуються про Дрогобич.

“Університет як рідний дім”

Данило Малімон, першокурсник ДонНТУ

“Хочу бути інженером, маю тягу до цього. У дитинстві батько вчив як міняти розетки, паяти і ремонтувати телефони” , – розповідає Данило Малімон. Він навчається за спеціальністю “Електрична інженерія”.

Хлопець родом із міста Добропілля, що на Донеччині. Каже, що “ДонНТУ ближче до серця”, тому обрав цей заклад. Данило проживає у гуртожитку у Дрогобичі, а на вихідних їздить до батьків у Стебник, допомагає їм.

“До життя в Дрогобичі адаптувався швидко. Місто ніби велике, але водночас і маленьке, всі вулички схожі. Спочатку не орієнтувався, де я і що я. Навіть не знав, як скоріше дійти до університету, – ділиться студент своїми враженнями про Дрогобич. – В ДонНТУ теж освоївся швидко. Університет для мене як рідний дім”.

Першокурсник Данило Малімон на екскурсії у Чернівцях Автор: З архіву Данила Малімона

Данило розповідає, що найбільше запам'ятався перший адаптаційний тиждень. Тоді пар для першокурсників ще не було. Їх ознайомлювали з викладачами, навчальним корпусом і проводили екскурсію Дрогобичем. Піднявшись на вежу ратуші, хлопець відчув, що відтепер це його улюблене місце.

“Думав, що навчання в університеті – прям треба заучувати все, постійно вчитись. Що доведеться докладати більше зусиль і буде менше вільного часу, але час на себе є. Люблю гуляти містом з друзями. Можемо посидіти в центрі чи піти в кав'ярню” , – розповідає Данило і додає, що планує надалі займатися боксом.

Серед дисциплін подобається фізика та математика, яку викладає Роман Кубай. Студент коментує: “Те, що здавалося страшним під назвою “вища математика” завдяки йому сприймається набагато легше”.

Першокурснику також заімпонувало те, що в ДонНТУ є толокар. Це мобільна майстерня, оснащена сучасними інструментами та обладнанням, зокрема ЧПК верстатами та 3D принтерами. “Там з одногрупниками створюємо різні студентські проєкти для університету або ж для себе” , – відгукується Данило.

“Відчуваю, що я в правильному місці і займаюся тим, що люблю”

Марія Сказик, першокурсниця Дрогобицького музичного фахового коледжу ім. В. Барвінського

Дівчина родом із міста Болехів Івано-Франківської області. Ще до навчання в коледжі вона встигла побувати в Дрогобичі й навіть підіймалася на вежу ратуші. Каже, що атмосфера тут дуже особлива — спокійна, творча, надихаюча.

Марія навчається на народному відділі, її інструмент – акордеон.

“ Перший місяць навчання для мене став дуже особливим. Усе нове — атмосфера, викладачі, предмети, знайомства. Трохи хвилювалася, що буде складно, але мої очікування справдилися більше, ніж я сподівалася: відчуваю, що я в правильному місці й займаюся тим, що люблю ”, – ділиться першокурсниця.

Відзначає, що найважчим виявилося адаптуватися до ритму студентського життя. У школі все було зрозуміліше й простіше, а в коледжі потрібно швидко вчитися відповідальності, дисципліни й самостійності. “ Але з часом звикаєш, і ритм навіть додає впевненості ”, – коментує Марія.

Першокурсниці особливо подобаються спеціальні дисципліни, які пов’язані з акордеоном. Також до вподоби те, як наставники діляться досвідом і любов’ю до музики. За її словами, від цього хочеться старатися ще більше.

“ Звісно, навантаження є, адже навчання в коледжі вимагає багато уваги й зусиль. Я намагаюся дотримуватися режиму: вдень максимально зосереджуюся на навчанні, а ввечері залишаю час для відпочинку та хобі. У вільний час люблю слухати музику, читати, а ще просто гуляти — це надихає і допомагає збалансувати навчальний ритм ”, – розповідає музикантка.

Серед цілей на навчальний рік — удосконалювати свою гру, брати участь у концертах і конкурсах, тобто максимально використати можливості, які дає навчання в коледжі.

Навчання з мрією повернутися додому

Матвій Шуньков, першокурсник Дрогобицького фахового коледжу нафти й газу

Хлопець родом із Балаклії Харківської області. У Дрогобичі з батьками живе понад рік. Тут Матвій навчався у ліцей №16. До коледжу вступав разом з однокласником. Оскільки любить математику, хлопець обрав спеціальність “Менеджмент”.

“ До навчання в коледжі адаптувався добре , – коментує Матвій. – Поки що йдемо за шкільною програмою, а з другого курсу вже будуть заняття за спеціальністю”.

Хлопець під час пар Автор: З архіву Матвія Шунькова

Матвій відзначає, що цього навчального року планує підтягнути англійську мову. А ще – відвідати Дрогобицьку солеварню. Попри те, що хлопець там ще не був жодного разу, Дрогобич у нього асоціюється саме з сіллю.

Після пар Матвій часто ходить з друзями грати в настільний теніс на стадіоні коледжу або ж у ліцеї №16.

Після пар Матвій грає з друзями в настільний теніс Автор: З архіву Матвія Шунькова

“ Особливо запам'яталося, коли ми брали участь в ході до Дня захисників і захисниць. До заходу долучилося багато студентів з коледжу ”, – відзначає першокурсник.

Серед хобі – слухання музики і читання книг, зокрема, тих, що є вдома, та літератури за шкільною програмою. Також любить гуляти містом. Серед улюблених локацій торговий центр “Park”, Залісся та площа Ринок.

Матвій сподівається, що війна закінчиться, і після завершення коледжу він повернеться до Харкова.

Матвій з одногрупниками (другий зліва направо) Автор: З архіву Матвія Шунькова

“Дрогобич – яскравий, і це не лише про архітектуру”

Юліана Вайда, першокурсниця Дрогобицького механіко-технологічного фахового коледжу

“ З дитинства я любила співати, і думала пов'язати життя з цим. Пізніше спробувала себе в малюванні. Зрозуміла, що це теж подобається, а особливо придумувати щось креативне. І вирішила вступити на дизайн, – ділиться своєю історією першокурсниця Юліана, яка навчається на спеціальності “Дизайн середовища”. – Професія цікава, сучасна і високооплачувана – це важливо. Вона творча, немає рамок і певних правил”.

Юліана Вайда вибрала цей механіко-технологічний фаховий коледж через позитивні відгуки серед студентів і випускників. А ще – він найближчий до дому. Каже, що вступала разом із друзями, тому дорога з Трускавця до Дрогобича з ними не надто виснажує.

Дівчина з Трускавця. На її думку, він не поспішає у порівнянні з Дрогобичем Автор: З архіву Юліани Вайди

“ Ще важко адаптуватись до викладачів, до тривалості пар, нових правил, як-от обовʼязкове носіння бейджика зі своїм ім'ям. А ще — доїзд ”, – коментує першокурсниця.

Каже, що встигає все. Трішки важче, ніж було в школі, але цікавіше: “Є що вчити і в кого повчитись”. Ще дівчина любить вивчати мови, тож цього навчального року планує покращити англійську й взятися за італійську мову.

“ Навчання перевершило мої очікування , – зізнається Юліана. – Думала, що буде дуже строго. Насправді так і є, але це плюс. Коли в своїй професії можеш вийти за рамки, то в житті – варто бути акуратним”.

Розповідає, що у вересні яскраві спогади після себе залишив захід до Дня бібліотеки. Тоді старшокурсники організували тематичний квест для першокурсників, а за активність нагороджували солодкими призами.

“Дрогобич зараз відкривається по-новому” , – каже Юліана. Чекаючи на автобус до Трускавця, першокурсниця вивчає центр Дрогобича, відкриває для себе нові місця. Часто читає книги на природі і відвідує дрогобицький театр ім. Ю. Дрогобича. А найулюбленішим місцем став костел святого Варфоломія.

“Йду на пари із задоволенням, навіть якщо це четверта”

Анастасія Гамалій, першокурсниця Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка

Анастасія з міста Лебедин Сумської області. У дитинстві вона часто бувала в Дрогобичі, бо тут проживали її бабуся та дідусь.

“ Памʼятаю, що мені тут було добре. Відчувала себе максимально комфортно , — відгукується дівчина. — Зараз бабусі та дідуся вже немає, але залишилося багато спогадів. Та й місто спокійне, атмосферне, історичне”.

Анастасія Гамалій обрала спеціальність “Психологія”, адже хоче допомагати людям. Їй імпонує слухати та переживати ті емоції, які проживають інші.

Дівчина обрала психологію, бо хоче допомагати людям Автор: З архіву Анастасії Гамалій

“ Коли їхала на навчання, накрутила себе, що буде складно. Однак з одногрупниками ми здружилися швидко. І чи не одразу в мене зʼявилися подружки ”, — коментує першокурсниця. Проте було важко переїжджати від батьків у гуртожиток: “ Дівчата, з якими живу, підтримали мене. Я розуміла, що не сама, зі мною ще хтось є”.

Через близькість до російського кордону і часті атаки на Лебедин, уроки в школі Анастасії були дистанційними. Тож зараз очне навчання виявилося неабияким викликом для першокурсниці, адже вставати потрібно о сьомій ранку.

“ Порівняно зі школою, навчання в університеті – складніше. Багато нової інформації. Я й досі не можу розібратися у лекції, практичному чи семінарському занятті ”, – розповідає дівчина. Додає, досі важко адаптуватися до тривалості пар – 90 хвилин.

Після навчання Анастасія любить пекти з подругою торти. Печуть чи не щодня, коли є вільний час. “ Печу тому, що подобається сам процес. А от їсти їх не дуже люблю” , – ділиться першокурсниця, серед улюблених тортів якої – медовик.

Майбутня психологиня зізнається, що встигла відвідати чи не всі місцеві кавʼярні: “ Як тільки бачу якусь нову, захожу і беру каву” .

Попри те, що у Дрогобичі атмосферно й комфортно, Анастасію все одно тягне додому.

Будьте з Дрогобич .Сity у соцмережах:

💛 Facebook — креативи та обговорення;

❤️ Instagram — відео та цитати.

Львівські