вологість:
тиск:
вітер:
Містечко іграшок: як забавкарська школа на Яворівщині майструвала деревʼяні екоіграшки
28 жовтня 2025 р. 15:17
28 жовтня 2025 р. 15:17
Яворівська забавка (від слова «забавляти» дитину) є одним з багатьох елементів української культурної спадщини. Народне ремесло свого часу підтримав батько митрополита Андрея граф Ян Кантій Шептицький і заснував Забавкарську школу для навчання здібних майстрів. Їхня продукція була популярною у багатьох містах. Нині головним осередком яворівської забавки є селище Івано-Франкове, де створили Музей традиційної яворівської іграшки. Найдавніші екземпляри оцифровані у 3D на сайті .
Народна майстриня з виготовлення яворівської забавки, голова ГО «Яворівська іграшка» Оксана Когут розповідає, що в музеях Львова і Яворівського району донині збереглося 382 історичні артефакти яворівської забавки. Через утилітарність і недовговічність матеріалу лише одиниці з них датуються кінцем XIX ст.
З них 50 – зберігаються в музеї Івано-Франкового. Їх оцифрували в 3D форматі і оприлюднили на сайті першого в Україні музею традиційної народної іграшки, який презентували 28 жовтня.
Історик мистецтва Роман Зілінко розповідає, що Яворів віддавна славився ремеслами, зокрема столярством. Наявність матеріалу сприяло розвитку цього ремесла. Деревʼяні забавки на Яворівщині виготовляли від XVII ст., але вони не збереглися, хоча вже від середини XIX ст. їхні зображення, зокрема продавців цих іграшок, відтворювали на полотнах художники. 1896 року граф Ян Кантій Шептицький створив забавкарську школу для розвитку цього ремесла.
У цій навчальній майстерні вчилися виготовляти іграшки. Працював різьбярський відділ, де вирізали фігурки тварин; токарний – там робили кеглі і крокети; у столярному майстрували іграшкові будиночки, кубики для складання «картинок».
Іграшки майстрів з Яворова та довколишніх сіл продавали на ринках Польщі, Німеччини та інших країн Європи. А окремі майстри з Яворова переїхали і займалися виготовленням іграшок у Лежайську.
У 1942 року це була Державна школа деревного промислу, в якій на основі давніх мистецьких традицій намагалися робити іграшки не лише для розваг дітей, але й щоб «розвивати естетичний смак, пов’язувати дитину з українською духовністю». Вчителі та учні спроєктували гру «Запорізька Січ». 1963 року школа переїхала до Янева (Івано-Франкового).
Майстри виготовляли іграшки з колених дощечок, вирізали фігурки по силуету. Такі забавки були кінетичними: вони рухалися, видавали звуки, розвивали моторику рук. Різноманітні пташки на колесиках, коники, деркачі, калатала малювали традиційними кольорами – зеленим, жовтим та червоним.
З того часу збереглися окремі артефакти. У Львові їх можна знайти у Нацмузеї і музеї етнографії та художнього промислу, Кракові і Перемишлі.
Джерело: zaxid.net
Новини рубріки
/wz.lviv.ua/images/news/_cover/559131/img4285.jpeg)
