Археологи засумнівалися, чи справді кам’яний п’єдестал в Ілові був язичницьким капищем

18 листопада 2025 р. 18:23

18 листопада 2025 р. 18:23

Цього року археологи, які проводять дослідження у заповіднику «Стільське городище» на Львівщині, детально обстежили кам’яний п’єдестал в Ілові, який вважається язичницьким капищем. Науковці засумнівалися, чи справді це був об’єкт культового призначення , і припускають, що він міг бути оборонною конструкцією княжої доби. Своїми висновками вони поділилися 18 листопада на науковій конференції у Львові.

Розкопки провели на місцевості Гора Печера в Ілові, що належить до заповідника «Стільське городище». Вивчення того місця розпочали 2023 року, цьогоріч до досліджень залучили архітектора Юрія Лукомського, оскільки аналізували кам’яне мощення.

Ще радянські вчені Борис Тимощук та Ірина Русанова 1987 року виявили над печерою Рожаниця сліди вогню, кам’яну кладку та велику кількість кісток і вугілля. Це дало можливість трактувати це місце як капище, яке використовували для культових обрядів. Однак на городищі також виявили матеріал середньовіччя – кераміку, зброю XIII ст.

«Наше завдання було з’ясувати, чи це справді був п’єдестал під капище. За знайденим матеріалом городище датується XIII ст., тому малоймовірно, що там до того часу жили язичники. Тим паче, що поруч були такі потужні християнські центри як Галич, Зудеч (Жидачів) з мурованими храмами. Радянські вчені хотіли показати відсталість регіону», – зазначив керівник археологічних досліджень Андрій Гавінський.

П’єдестал стоїть не по центрі дитинця, а примикає до валу. Тобто не дуже відповідає аналогам капищ того часу. Вчені заклали шурф з однієї сторони п’єдесталу і зробили переріз сусіднього з ним валу, щоб зрозуміти, як вони пов’язані. В самому насипі були матеріали як енеолітичного часу (IV тис. років до н.е.), так і середньовіччя. А внизу не виявили жодного матеріалу, за яким можна датувати період.

Сучасні розкопки наштовхують на висновки, що у княжі часи дитинець мав оборонне призначення, де населення ховалося від нападу ворогів. Водночас такі висновки спростовують радянську версію про те, що у цій місцевості люди були відсталими і довго сповідували язичництво.

Юрій Лукомський розповів, що досліджував П-подібно викладене необроблене каміння. Окремі камені мають ознаки того, що там могла бути дерев’яна конструкція. Також натрапили на стовпову яму від, ймовірно, оборонної системи.

«Стояла вертикальна конструкція, щит, оперта на стовпи і дерев’яний настил, який згорів. Це могла бути платформа для захисників», – каже архітектор.

У розкопі виявили перепалену глину і чорну землю з вугіллям. Щоб датувати ці знахідки, треба зробити радіовуглецевий аналіз вугілля. Але він коштовний і робиться за кордоном.

Водночас під каменями виявили об’єкт енеолітичного часу. Тому науковці вагаються, чи ця кам’яна викладка належить до енеолітичного часу, чи це княжа доба, оборонна система за часів князя Лева.

«Є дискусія, як могли поєднуватись кам’яне мощення і колоди між валом. Тобто попередньо це не є святилище», – робить висновок археолог Андрій Гавінський.

Поки що науковці зупинилися на кількох версіях чим могло бути кам’яне мощення:

• вежа городища княжої доби;
• міст через рів того ж періоду;
• мегаліт – поховальний комплекс енеолітичного періоду (IV тис. років до н.е.). Якщо ця версія підтвердилася б, це був би перший мегаліт на території України. Зазвичай їх розорюють, а в лісі він міг би зберегтись.

Добу енеоліту (IV тис. років до н.е.) тут представляє культура лійчастого посуду. Це західні сусіди трипільців, поселення яких також знайшли в Ілові.

Стільське городище – це пам’ятка VIII-X ст., де в дохристиянський період жили племена хорватів. Однак, як підтверджують археологічні розкопки, першими поселенцями на цьому місці були люди періоду енеоліту.

Фото ZAXID.NET надав Андрій Гавінський

• Стільське городище
• Андрій Гавінський
• Юрій Лукомський
• Археологія
• розкопки
• Краєзнавство

Львівські