У Львові розкритикували заступника Садового

16 грудня 2025 р. 23:12

16 грудня 2025 р. 23:12

Відео

Юрій Ситник аналізує інтерв’ю заступника міського голови Львова Любомира Зубача для видання «Твоє місто» та показує, як красиві формулювання про «екосистему людяності» і «розвиток районів» маскують хаотичну забудову та невиконання генерального плану.

Про те, як Львів занурюється в хаос на платформі ІА Король Данило розмірковує Юрій Ситник, пише Четверта студія .

Продовжую говорити про Львів та те, що в ньому відбувається. Сьогоднішній привід – інтерв’ю заступника львівського мера Любомира Зубача, яке вийшло на ресурсі «Твоє місто». Для мене воно стало дзеркалом того, що я називаю корупційною хибнокомпетентністю.

Термін «хибнокомпетентність» придумав львівський психіатр Олександр Фільц: коли людина ніби в темі, говорить багато правильних слів, але по суті – порожнеча. Саме так виглядає це інтерв’ю.

Жодних особистих претензій до пана Зубача не маю, він певною мірою заручник власної позиції та підлеглого статусу під Садовим, але стиль відповіді – суцільна маніпуляція і словесна «хуцпа»: багато слів, багато приємних формулювань, але не про те, що є справді важливим. У цьому, до речі, багато спільного з так званими «соросівськими» рухами, які в різних країнах маскують відсутність змісту красивими концепціями.

Польський професор, на якого колись посилався мій знайомий, описав це як порожню шкаралупу яйця: форма є, всередині нічого.

Приблизно так само виглядає зміст інтерв’ю пана Зубача. Воно називається «Цей район Львова може стати другим Сиховом. Інтерв’ю з Любомиром Зубачем». Він – заступник Садового з питань містобудування, людина, яка мала би говорити про стратегію розвитку міста, але навіть із заголовку видно, що мова радше про піар конкретних районів, а не про системну політику.

На запитання журналіста, який район Львова сьогодні розвивається найактивніше, де відбулося найбільше позитивних змін, він відповідає, що розвиток відбувається «більш-менш рівномірно» і «значних перекосів немає». Насправді ситуація інша: місто розвивається рівномірно хаотично, тому що в усіх районах системно не виконується затверджений генеральний план. Це й є головна чесна відповідь, яку ніхто з посадовців не хоче озвучувати.

Далі він говорить про північну частину міста й “екосистему людяності “Unbroken” на базі Першого територіального медичного об’єднання.

Важливо уточнити: допомога пораненим – справа справді потрібна і правильна, але в пріоритеті більше піар, ніж системна робота. Проєкт “Unbroken” вже давно перетворений на персональний політичний бренд Садового, який возять по форумах і презентаціях, і саме на ньому, схоже, будують його подальшу кар’єру. У цьому контексті подається і ідея будівництва трамвайної колії на Миколайчука.

Зубач говорить, що «проєкт перебуває в активній фазі», «є підтримка французьких партнерів», «завершується низка технічних робіт», але при цьому вживає формулу «наскільки мені відомо, є розуміння початку реалізації». Якщо заступник мера з містобудування говорить про «розуміння» десь в департаменті мобільності, а не про чіткі строки і обов’язковість виконання, стає ясно, що це радше інформаційний проєкт, ніж продумана інфраструктурна реформа.

Французький грант у 5 мільйонів євро спрямований на реконструкцію лише одного шматка вулиці Миколайчука з перехрестям Орлика–Щурата, тобто мова не про магістральні зміни в транспортній системі, а про локальний і водночас піарно правильно упакований шматок. При цьому першочергові об’єкти, закладені в генплані (багаторівневі розв’язки, магістралі, кільця, з’єднання районів), десятиліттями не реалізуються, а місто продовжує ущільнюватися новою забудовою.

Так само подається історія з Рясним. Журналіст ставить логічне запитання: район активно забудовується, відкрили McDonald’s, трафік на Шевченка і так уже напружений, як місто бачить розвиток території? Відповідь Зубача починається з «золотого правила»: якщо заходить McDonald’s – значить, локація інвестиційно приваблива, а за ним підтягнуться інші бізнеси. На рівні міського планування це звучить відверто непрофесійно.

McDonald’s не є містоутворюючим підприємством, не вирішує ні транспортних, ні інфраструктурних проблем і не змінює жодних системних дисбалансів. Паралельно він каже, що Рясне «може стати другим Сиховом».

Треба нагадати, що Сихів – це не лише «електоральна вотчина», як іноді кажуть, а колосальне планувальне навантаження, яке теж не супроводжувалось належними розв’язками й інфраструктурою. Рясне вже зараз має хронічні проблеми з водопостачанням, про що свідчить недавня аварія, коли район сидів без води кілька діб. Стара магістральна труба, ймовірно, роками працювала на зниженому тиску, щоб її просто не розірвало. Додавання нових багатоповерхівок, підключених до тієї ж мережі, закономірно веде до перевищення допустимого навантаження.

Однак замість відвертої розмови про критичний стан мереж, оновлення водогонів, балансування забудови й пропускної спроможності інфраструктури, ми чуємо обіцянки, що «продовження вулиці Суботівської, яке колись з’єднає Левандівку з Рясним, дасть потужний поштовх розвитку району».

Проблема в тому, що цей відтинок дороги – лише елемент ширшої системи магістралей, закладеної генпланом для забезпечення можливості будувати мільйони квадратних метрів житла. Будинки вже збудовані (за роки дії генплану – близько 6 млн м²), а жодної з ключових магістралей не реалізовано. Тому навіть якби Суботівську продовжили, без комплексних розв’язок і розширення мережі навколишніх вулиць, затори просто переїдуть з одного місця в інше.

Окремий блок інтерв’ю – так звані «успішні міські проєкти». На запитання про те, що планують завершити до кінця року, Зубач називає громадський простір на Личаківській (там, де шість років тому знесли багатоквартирний будинок, визнаний незаконним), відновлену віллу Стеткевича, одноповерховий корпус «3D-школи» площею трохи більше ніж 500 м², амбулаторію в Грибовичах і комунальний ринок на Садовій.

Усе це локальні проєкти. Частина з них потрібна, частина викликає питання, але спільний знаменник один: жодного системного містобудівного рішення, про які мав би говорити профільний заступник. На тлі сотень аварійних будівель, цілих районів без належної інфраструктури, перевантажених магістралей, розвалених промислових територій – акцент робиться на одній віллі, одному невеликому корпусі «3D-школи» та одному ринку. І навіть тут виникають питання: ринок на Садовій, куди планують переселяти підприємців з нинішнього ринку, схоже, не здатен вмістити всіх фактичних користувачів, а якість його архітектурних рішень м’яко кажучи дискусійна.

Про МАФи – окрема історія. Зубач говорить про демонтаж 76 кіосків за дев’ять місяців 2025 року та про зменшення кількості тимчасових споруд з 1560 до 1216 від 2020 року. Формально це подається як «оздоровлення міського простору». По суті мова про закриття 350 точок малого бізнесу, у яких працювали приватні підприємці, що годували свої сім’ї.

При цьому великим мережевим гравцям, зокрема тим, яких пов’язують з родиною Садового, МАФи – конкуренти. На це ніхто відкрито не зважає, але контекст відчувається. Паралельно з цим міська влада просуває ідею пішохідного бульвару на Чорновола, де трафік і так надзвичайно щільний. Бульвар поруч із магістраллю, яка постійно стоїть в заторах, навряд чи стане здоровим простором для прогулянок із дітьми, але на візуалізаціях виглядає красиво.

Ще одна лінія – парки. У відповідь на запитання, чи стали парки комфортнішими, заступник говорить про амбіційні плани 2020–2021 років, а потім визнає, що «на реконструкцію та капітальні ремонти коштів практично немає». Винятком називається Парковий масив у Моршині (як реабілітаційний простір для військових) і поодинокі елементи. При цьому Стрийський парк, Погулянка, Високий Замок та інші великі зелені території роками потребують комплексної реконструкції й системного догляду. Замість цього пропонується залучати бізнес до встановлення лавок у парках («подаруй місту лавку» за аналогією з акцією «подаруй місту дерево»), тобто зводити всю політику благоустрою до точкових вставок, що добре виглядають в інформаційних повідомленнях.

Щодо незаконних забудов подається цікава конструкція. Зубач говорить, що через воєнний стан та обмеження перевірок ДІАМ (нової інспекції, яка замінила ДАБІ) інструменти контролю стали слабшими, і тепер будь-яке реагування потрібно узгоджувати з Києвом. Формально це правда, але замовчується інше: місто має важелі впливу й без інспекцій. Технічні умови на підключення до водопостачання та каналізації видаються комунальним підприємством, підконтрольним міськраді. Без цих умов жоден об’єкт не функціонуватиме повноцінно.

Якби принципова позиція була, значна частина скандальних забудов просто не отримала б інженерних підключень. Паралельно Зубач торкається історії з Сокільниками й масовою забудовою 50 гектарів біля аеропорту, називаючи її «шкідливою для громади». Проблема в тому, що сам Львів роками робить подібне на своїх територіях – забудовує промзони, не забезпечуючи випереджального розвитку вулично-дорожньої мережі й інженерної інфраструктури. Райони типу Кульпарківської, Стрийської, тракту Глинянського, Зеленої, Пимоненка – усе це приклади, де житло активно будувалося на територіях, де за генпланом мали бути промислові об’єкти, розв’язки, дороги чи громадські центри.

Генплан, затверджений у 2010 році й відзначений Державною премією в галузі архітектури, у практиці рішеннями виконкому, архітектурної ради і депутатів системно ігнорується. Там, де в документації є промзона – будується житло, де мала бути розв’язка – з’являється торговий центр, де мали бути перехоплюючі паркінги – виростають житлові багатоповерхівки. В інтерв’ю звучить також теза про комплексний план просторового розвитку Львівської територіальної громади, який нібито має «об’єднати» всі нинішні плани – міста, приєднаних сіл, територій поза межами населених пунктів. Формально це звучить сучасно. Реально є ризик, що новим документом просто накриють зверху чинний генплан, не провівши чесного моніторингу його виконання й не зафіксувавши, хто, де і як від нього відступав. У такому разі комплексний план просто легалізує наслідки всіх сумнівних рішень, ухвалених за роки каденції Садового, і поховає можливість притягнути конкретних посадовців до відповідальності за порушення.

На фоні всього цього виглядає показовим фінальний блок інтерв’ю – про підготовку до зими. На запитання, як він особисто готується до можливих відключень електрики й газу, Зубач розповідає, що купив собі зарядну станцію й потужний акумулятор, планує підключити до неї котел у квартирі, щоб діти не мерзли, а якщо не буде газу, то «ймовірно переїде на якийсь час до товариша за місто, який опалює дровами».

При цьому ніякого системного пояснення, яким чином міська влада планує підтримати людей, які не можуть собі дозволити ні зарядну станцію, ні будинок друга з дров’яним опаленням, не звучить. Тобто на рівні риторики – розмови про агломерацію, стратегії, «екосистеми людяності», участь міжнародних експертів, форуми й партнерства. На рівні практики – хаотичне ущільнення забудови, невиконаний генплан, магістралі, які роками існують лише на папері, парки, що потребують реконструкції, і порада від заступника мера, як готуватися до зими: купити акумулятор і, за потреби, переселитися до знайомих у селі. Саме в цьому поєднанні красивих формулювань і відсутності відповідальності за реальний стан міста, на мою думку, і проявляється та сама хибнокомпетентність, про яку колись писав Фільц. І поки львів’яни не почнуть дивитися не на слова і картинки, а на відповідність дій влади власним же документам і обіцянкам, місто далі рухатиметься в бік глибшого хаосу, транспортного колапсу й планувальної кризи.

Дякую тим, хто дочитав або дослухав до кінця, продовжимо говорити про ці речі відверто, бо жити в цьому місті доведеться нам, нашим дітям і внукам, а не тим, хто заробив на ньому й тримає запасні варіанти за кордоном.

Коментарі

Позначки: Львів , Любомир Зубач , Юрій Ситник

Львівські