Чому підлітки стають агресивними: психолог пояснює, що стоїть за їхніми емоціями

09 січня 2026 р. 18:41

09 січня 2026 р. 18:41

Ви відчуваєте, що ваша дитина стала чужою: раптово замкнулася, кричить без причини або іронізує над вами, навіть коли ви намагаєтеся допомогти? Кожен з батьків знає цей страх: відчуття, що зв’язок, який будувався роками, раптово руйнується. Це не погана поведінка і не ваша провина – це підліткова криза, природний етап дорослішання, коли дитина шукає власну ідентичність, автономність і опору. Клінічна психологиня Анна Картман , яка вже майже десять років працює з підлітками у терапевтичному, освітньому та менторському форматах, пояснює, що допомагає підліткам зберігати контроль над емоціями і як дорослі можуть стати надійною опорою.

Підліткова криза – норма

Підлітковий вік – це не просто перехідний період між дитинством і дорослістю. Це час, коли формуються базові психологічні механізми особистості: самосприйняття, емоційна регуляція, здатність будувати стосунки з іншими людьми. Через це поведінка підлітків часто здається батькам непередбачуваною, а інколи навіть ненормальною та агресивною.

Сучасна психологія визначає підліткову кризу як нормальний етап розвитку, хоч він і супроводжується внутрішньою нестабільністю. Психологиня Анна Картман стверджує, що криза допомагає дитині формувати власну ідентичність, ставити кордони і відчувати автономність.

Чому підлітки виглядають агресивними

«Відчуття підлітка можуть варіюватися від обережності та недовіри до переконання, що інші люди здатні навмисно завдати шкоди. Такий спосіб реагування часто пов’язаний із внутрішньою нестабільністю та загостреною потребою в безпеці», – пояснює психологиня.

Простіше кажучи, підліток часто перевіряє, наскільки світ безпечний, і реагує на будь-які зміни чи коментарі дуже гостро. Наприклад, прохання прибрати кімнату може викликати скандал, бо дитина відчуває загрозу контролю з боку дорослих.

Ще одна поширена реакція – роздратування. Вона проявляється через запальність, грубі слова, нетерпимість до дрібних зауважень. Анна Картман пояснює це як труднощі емоційної регуляції, адже мозок підлітка ще розвивається, а нервова система тільки вчиться контролювати сильні емоції.

Фахівчиня наголошує: дослідження показують, що вербальна агресія і почуття провини йдуть поруч. Це означає, що підлітки не лише виражають негатив, а й здатні до саморефлексії – вони переживають докори сумління після сварки, навіть якщо зовні здаються байдужими.

Непряма агресія та прихована ворожість

Підлітки часто виявляють непряму агресію. Вона часто проявляється через іронію, сарказм, знецінення дорослих або відсторонення.

«Дослідження фіксують високий рівень ворожості підлітків по відношенню до батьків. Часто це пов’язано зі станом постійного тривожного очікування критики, негативної оцінки або покарання», – пояснює Анна Картман.

Такі настрої формують відчуття небезпеки у сім’ї та провокують конфлікти, які можуть стати циклічними: підліток реагує агресивно, батьки – суворо, і напруження лише зростає.

Автономність чи емоційне відчуження

Прагнення до автономності – природна потреба підлітка. Воно включає формування власних поглядів, встановлення кордонів і відповідальність за власні рішення. Але коли батьки не підтримують внутрішній світ дитини або очікують абсолютної самостійності, автономність може перетворюватися на емоційне відчуження.

«Підлітки описують ситуації, коли батьки не виявляють зацікавлення їхнім внутрішнім світом, не визнають почуттів і очікують повної самостійності. Прохання про допомогу сприймаються як слабкість або надмірні вимоги», – зазначає психолог.

У таких випадках дитина відчуває самотність і непотрібність, що підвищує ризик стресу, тривожності та навіть депресії.

Інший сценарій

Є й інший, позитивний сценарій. Коли батьки проявляють щирий інтерес, підліток відчуває підтримку і розуміння. Анна Картмат стверджує: «Діти сприймають це як відмову від грубого контролю та прагнення до партнерських стосунків. Позитивний інтерес проявляється у готовності підтримати, допомогти в складних ситуаціях і водночас зберігати баланс між контролем і самостійністю».

Такий підхід допомагає формувати психологічну стійкість і вчить дитину вирішувати проблеми без агресії, будувати здорові стосунки і відчувати себе у безпеці в родині.

Психічне здоров’я підлітків

Психічне здоров’я – це не лише відсутність психічних розладів. Це рівень благополуччя, що включає біологічні, психологічні та соціальні чинники.

У підлітковому віці його можна розглядати на трьох рівнях:

• Психосоматичний – енергія, сон, харчування, здорові звички.

• Психічний – емоційна стабільність, здатність контролювати стрес і емоції.

• Соціальний – вміння спілкуватися, адаптуватися та будувати доброзичливі стосунки.

Психосоматичний – енергія, сон, харчування, здорові звички.

Психічний – емоційна стабільність, здатність контролювати стрес і емоції.

Соціальний – вміння спілкуватися, адаптуватися та будувати доброзичливі стосунки.

Зрозумівши це, батьки можуть підтримувати дитину не лише словом, а й діями: цікавитися її внутрішнім світом, допомагати справлятися з емоціями, давати простір для самостійності.

Підлітковий період – не лише про дітей

Підліткова криза – це не помилка або проблема, а природний етап дорослішання. Важливо, щоб батьки:

• слухали і визнавали емоції дитини,

• допомагали розібратися у складних почуттях,

• підтримували автономність, але не залишали без опори,

• проявляли позитивний інтерес без контролю і критики.

слухали і визнавали емоції дитини,

допомагали розібратися у складних почуттях,

підтримували автономність, але не залишали без опори,

проявляли позитивний інтерес без контролю і критики.

Тоді підліток зможе формувати власну ідентичність, зберегти психічне здоров’я та будувати здорові стосунки в майбутньому.

Важливо!

Цей матеріал не містить медичних порад або порад щодо лікування і повністю відповідає актуальним науковим дослідженням. Якщо у вас є проблеми зі здоров’ям, зверніться, будь ласка, до лікаря.

• Анна Картман
• психічне здоров'я
• Діти
• Здоров'я

Львівські