вологість:
тиск:
вітер:
Белзька громада вшанувала пам’ять Захисника Віктора Солтикова
08 лютого 2026 р. 10:55
08 лютого 2026 р. 10:55
Сьогодні громада зібралася, щоб вшанувати пам’ять Захисника Віктора Миколайовича Солтикова.
Зі схиленими головами, з квітами й сльозами на очах люди вийшли, щоб віддати останню шану тому, хто віддав найдорожче — своє життя за Україну. Це була тиха, важка мить, усі думки й молитви — з родиною. Жодні слова не здатні полегшити цю втрату.
Сьогодні Віктор Миколайович повернувся додому на щиті, повернувся Героєм, якого пам’ятатимуть завжди. Його шлях — це шлях честі, мужності й любові до Батьківщини. Сьогодні поруч — його діти. Руки сина міцно обіймають портрет тата, ніби бояться відпустити востаннє.
Тремтячі руки доньок тримають живі квіти — такі ж живі, як любов, що ніколи не зів’яне. У їхніх очах — біль, який не виміряти словами. «Тату, нам тебе так треба… Тату, чому ти?..» — ці слова звучать безголосо, але рвуть серце. Сльози дітей падають на прапор, що вкриває труну, і в цю мить уся Україна плаче разом із ними.
Разом із Героєм прибули його побратими. Ті, з ким він стояв пліч-о-пліч у бою, з ким ділив окопи, небезпеку й надію. Вони привезли живі квіти Героєві й тихо промовили: «Нарешті ти вдома…» Два роки невідомості не давав їм спокою — рік очікування, болю і віри. Вони шукали, чекали, не хотіли миритися з тишею.
Жовті квіти в руках побратимів і синє небо над головою стали німим символом України, за яку він боровся. У цій миті було все: біль втрати, братерство, вірність і безмежна вдячність.
Вічна пам’ять і низький уклін Захиснику. Слава Герою України. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми не забудемо.
Джерело: golossokal.com.ua
Новини рубріки
У селі на Львівщині виявили уламки російського безпілотника
08 лютого 2026 р. 09:49
На Львівщині в житловому будинку виявили тіла трьох дітей
08 лютого 2026 р. 09:20
На Львівщині зареєстрували рекордну кількість зубрів
08 лютого 2026 р. 09:13