Після трансплантації нирки вперше стала мамою: львівські лікарі допомогли жінці народили дитину

02 березня 2026 р. 16:23

02 березня 2026 р. 16:23

Ще три роки тому життя 27-річної Ганни з Івано-Франківська повністю залежало від гемодіалізу. Сьогодні, попри всі ризики вагітності з пересадженою ниркою — а це високий тиск, загрози для життя дитини й операцію на сечоводі, жінка вже обіймає свою донечку. Це стало можливим завдяки злагодженій командній роботі львівських та івано-франківських лікарів.

Через запальне захворювання нирок — пієлонефрит, Ганна Виглінська з 14 років жила між лікарнями. Під час одного із загострень вона навіть тимчасово втратила зір. А у 20 років швидка забрала її з критичним тиском — 260/140. Тоді нирки дівчини остаточно відмовили, й почався новий етап у житті — гемодіаліз.

Чотири рази на тиждень по 4 години її кров від токсинів на надлишку рідини очищував спеціальний апарат. Свого коханого Василя Ганна зустріла у відділенні гемодіалізу Центральної міської клінічної лікарні Івано-Франківської міськради — він працював медбратом. Попри важку хворобу і невідомість, вони почали зустрічатися.

Ганна стала в лист очікування на трансплантацію. І вже за пів року, це було у грудні 2022-го, просто під час процедури їй повідомили — є донор. Василь цієї миті був поруч — якраз чергував. Обоє не могли повірити, що тепер у них з'явилася надія на повноцінне життя разом: без діалізу і прив'язки до лікарні.

Того ж дня івано-франківські трансплантологи успішно пересадили Ганні нирку від посмертного донора. Вже наступного року після операції закохані одружилися. А згодом наважилися здійснити спільну мрію про батьківство. Тож, коли на тесті з’явилися дві омріяні смужки, радість молодого подружжя була безмежною.

Аби вагітність минула безпечно для мами та дитини, Ганну консультували лікарі одразу двох міст. Вдома вагітна з пересадженою ниркою була під пильним супроводом акушер-гінекологинь Івано-Франківського обласного перинатального центру Ірини Купчак та Наталії Якимчук.

У Львові жінку консультували фахівці двох лікарень Першого медоб’єднання. Керівник Центру трансплантології Максим Овечко зі своєю командою коригував імуносупресивну терапію — препарати, які пацієнти з пересадженими органами приймають усе життя. А заступниця медичного директора з материнства і дитинства лікарні святого Миколая, акушер-гінекологиня Лідія Борисова контролювала аналізи та показники Ганни.

Вагітність була непростою. На 34-му тижні виникла загроза: плід почав тиснути на пересаджену нирку, відтік сечі зменшився, а рівень креатиніну — головного показника роботи органу, невпинно зростав. Ситуація ставала небезпечною і для матері, і для малюка. Це ускладнення відоме як «блок нирки» — одне з найчастіших та найнебезпечніших у пізні терміни вагітності після трансплантації.

Подружжя негайно вирушило до Львова, де трансплантологи оперативно встановили спеціальний стент у сечовід пересадженої нирки. Роботу органа вдалося відновити. Завдяки цьому Ганна змогла доносити вагітність.

А вже 22 лютого, на 38-му тижні вагітності, через підвищення тиску та зміни в аналізах, лікарі ухвалили рішення про кесарів розтин. Операцію виконали львівські спеціалісти пологового відділення дитячої лікарні святого Миколая на чолі з акушер-гінекологом Лідією Борисовою. У Ганни та Василя народилася здорова доношена дівчинка, вагою 3250 г. Батьки назвали донечку Юстинкою.

Львівські