Пекло для чиновників: як розпис у церкві на Львівщині довів художників до суду

11 березня 2026 р. 16:36

11 березня 2026 р. 16:36

Про церкву у селі Бутини Шептицького району свого часу говорила вся Галичина. Художники, які оздоблювали інтер’єр, за зображення представників влади у пеклі потрапили на лаву підсудних. Історію храму розповіли на сайті громади.

Невеличке село Бутини у північній частині Львівщини відоме щонайменше з 1535 року. Воно розташоване на березі річок Рата та Біла по дорозі між Великими Мостами та Равою-Руською. Церкву XIX ст., що має присвяту Архангелу Михаїлу, творили відомі і талановиті митці. У 1879 році її збудували за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича, а оздоблював Корнило Устиянович. Роботи фінансувала дідичка села Людвига Незабитовська.

Цікаво, що перший храм збудували на два роки раніше, але, мабуть, через інженерні помилки він завалився. Тоді знову взялися за спорудження, проте нова церква вже не мала бань. Безверха церква з ознаками класицизму має вмуровані у фасад давній хрест та таблицю німецькою, які датуються початком XIX ст.

У 1892 році за розписи церкви та створення іконостасу взявся художники Корнило Устиянович. Йому допомагали Степан Томасевич та Прокіп Мартинюк. Корнило Устиянович працював над сценою «Страшний суд» над хорами.

Як розповідають на сайті громади, розписи бутинської церкви викликали бурхливий резонанс у всій Галичині.

« У народному уявленні всі, хто виступав проти українців, закономірно вважалися грішниками і заслуговували на пекло. Таким чином у пеклі опинилися війт, крамар (жид), хтось з селян-хрунів (хрунями називали тоді тих, хто за шматок ковбаси продавав свій голос). Були там представники польської влади, позначені відповідними державними атрибутами, а також начебто сам намісник Галичини граф Голуховський », – пишуть на сайті громади.

Після доносів поголос про церковні розписи дійшов до жовківського старости. На зображенні у пеклі чоловіка в конфедератці (польському національному головному уборі) відразу відреагувала місцева влада. Для з’ясування обставин створили експертну комісію, яка детально вивчала свіже малярство. Степан Томасевич приїжджав у село вночі – замальовувати деякі частини розпису. Врешті справа дійшла до львівського крайового суду, а митці сіли на лаву підсудних.

На суді захисником митців був відомий адвокат, а у майбутньому – голова Державного секретаріату ЗУНР Кость Левицький. Судовий розгляд тривав близько двох тижнів, його детально висвітлювала газета «Діло». Протокольний опис засвідчував, що « в пеклі єсть уставлений котел, під котрим підкладає огонь селянин з диким виразом лиця. У котлі смажаться особи: чоловік в конфедератці, відтак в шапці, маючій вид урядового кашкету, в кінці чоловік без накритої голови, з оголеним лицем; ті особи суть типові і представляють вже на перший вид: польського шляхтича, урядника і ксьондза. Над котлом летить опир, несучий в кігтях ковбасу і фляшку з горівкою, а побіч котла стоять гонені чортом: селянин з бочівкою горівки і жид з грошима ».

Сторона обвинувачення наполягала на тому, що «сей образ має зміст політичний і тенденційний» і «має ціль підбурити мешканців до неприязних сторонництв і взбудити ненависть».

Корнило Устиянович відповідав, що малював згідно зі старими зразками, де в пеклі зображувались всі, чия поведінка не відповідала нормам суспільства. Як приклад наводив «Страшний суд» Мікеланджело та інші твори. Врешті для художника справа закінчилася позитивно.

У радянські часи в церкві служили священики РПЦ. У 1960-х роках там поновили живопис.

До слова, у фасад церкви вмурували кам’яний хрест 1806 року і надгробну плиту австрійського урядовця 1807 року. На таблиці є напис німецькою: « Тут спочиває Генріх Кізель з Ігельштайна, цісарсько-королівський старший лісничий, який на 41-му році свого життя помер 6 жовтня 1807 року. Присвячено його синами ». А пам’ятний хрест перед входом засвідчує, що перша дерев’яна церква там стояла ще в 1564 році.

Фото – скріни з відео про село Бутини каналу Ехраnd уоиr knоwlеdgе

• Шептицький район
• церква
• Краєзнавство

Львівські