Від захисту Дебальцевого до оборони Бахмута: історія ветерана Артема Князькова

22 березня 2026 р. 16:43

22 березня 2026 р. 16:43

У шпиталі Бахмута львів’янин Артем Князьков опинявся двічі: вперше в 2015 році, коли отримав поранення під час оборони Дебальцевого, і вдруге в 2022 році — під час оборони Бахмута. Артем, боєць батальйону “Донбас” у 2014 році та ветеран 7 прикордонного Карпатського загону у 2022 році, поділився своїми спогадами.

На початку російсько-української війни в 2014 році Артем усвідомив, що не може залишатися осторонь, і почав шукати добровольчі батальйони, куди можна було б вступити. Обрав “Айдар”. Щоб долучитися до цього підрозділу, йому довелося вирушити до Києва. На роботі, в будівельному супермаркеті, його рішення звільнитися сприйняли з розумінням, та навіть допомогли з необхідними для мобілізації речами, пише Суспільне .

Але по прибуттю до Києва його першочергові контакти з “Айдаром” виявилися безрезультатними, тому Артем звернувся до батальйону “Донбас”, який також дав позитивну відповідь. Його направили до штурмової групи, де він обрав собі псевдо “Стаф”, оскільки дуже любить собак.

Після місяця навчання “Донбас” вирушив до Лисичанська, а згодом брали участь у боях за Оріхове та Тошківку. Поранення Артем отримав поблизу Дебальцевого, коли його підрозділ одержав наказ переходити з підготовки на реальні бойові дії.

Того дня батальйон “Донбас” планував виїзд до Донецького аеропорту, але наказ було змінено на відправлення в Дебальцеве, що вже було під великим тиском противника. По дорозі до місця призначення їх автомобіль зламався, і бійці потрапили під обстріл, проте водію вдалося полагодити машину і вивести їх з небезпечної ситуації.

Першого січня 2015 року батальйон “Світязь” опинився заблокованим у Вуглегірську, і на допомогу прийшов загін з “Донбасу”. Артем розповідає, що спочатку розвідка повідомила про чистий шлях, проте насправді їх уже чекали. В результаті колони почали обстрілювати одразу, що призвело до втрат серед бійців.

Одного з побратимів загинуло під час обстрілу, а сам Артем був поранений, коли на їх позицію впала міна. Він продовжував битися, але з важкими травмами був евакуйований до шпиталю в Артемівськ (тепер Бахмут).

Перед початком повномасштабного вторгнення Артем виїхав із сім’єю на безпечні території, проте через непродумані адміністративні справи та штрафи продовжував відчувати відповідальність за рідних. Після початку війни 1 травня 2022 року він знову вирушив до військового комісаріату, де його мобілізували до 7 прикордонного загону.

Після початку служби він став головним медиком роти, хоча не мав досвіду в медичній сфері, проте відправили його в розвідку. На його здивування, він відчував, що не має загрози для себе, якби зіграв свою роль у війні.

Артем зазначає, що прикордонники виконують завдання, подібні до тих, що виконують військовослужбовці ЗСУ, хоча і не мають важкого озброєння. У 2022 році, повернувшись до Бахмута, він помітив, що місто сильно змінилося, а умови для життя військових стали ще більш скрутними.

Однак не тільки військові, а й місцеві жителі також ховалися в підвалах від обстрілів. Артем зазначає, як один із бабусь, що залишилася без води та світла, з гумором запитувала про білий хліб та сигарети.

Артем зазнав контузії, коли дрон ворога скинув вибухівку. Травма привела його до шпиталю, де теж лікували його після поранення в 2015 році.

Хоча Артем вже звільнився з військових частин, спогади про війну не полишають його. Він відчуває дискомфорт у звичайних ситуаціях, таких як перебування поруч з іншими автомобілями на дорозі. Для подолання цих емоцій Артем звернувся до психолога, яка також була медиком в “Донбасі”, що стало для нього полегшенням.

Зараз Артем розпочав власну справу, надаючи послуги з хімчистки меблів, усвідомлюючи, що не може більше працювати на когось. Його спостереження за чистотою сформувалися навіть під обстрілами, де він намагався підтримувати порядок на позиціях.

Львівські