Страшний суд у Мацошині: скандальні фрески в неороманській церкві на Львівщині

26 березня 2026 р. 17:55

26 березня 2026 р. 17:55

Неороманська церква села Мацошин біля Жовкви є цінним зразком сакрального будівництва і малярства XIX ст. Її творили відомі митці. Розписи храму свого часу були доволі скандальними. Розповідаємо їхню історію.

У книжці «Українські церкви Жовківського району» зазначають, що згадка про перша церкву Мацошина датується 1515 роком. Вона згоріла, тому наступну поставили за селом на пагорбі. Це була перевезена зі Львова дерев’яна церква Введення Богородиці 1646 року з жіночого монастиря василіанок. Початково вона стояла приблизно на сучасній вул. Гайдамацькій, неподалік церкви Параскеви П’ятниці на Підзамчі. У Мацошині її посвятили як церкву Втечі Богородиці в Єгипет.

Сучасну церкву Положення пояса Пресвятої Богородиці збудували у 1886 році за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича. Церква своїми восьмигранними пілонами та аркатурою зверху нагадує романську фортецю. Така ж стоїть у Боброїдах: ймовірно, будівничі використали той самий проєкт. Дату освячення церкви зазначає пам’ятна таблиця – 23 травня 1910 року, яка згадує перемиського єпископа Костянтина Чеховича.

Розписи храму виконував відомий художник Корнило Устиянович. Зокрема, його пензлю належать сцени «Потоп», «Содом і Гомора», «Христос на осляті», «Блудний син», «Христос і Марта», «Добрий самаритянин», «Христос-садівник». Остання містить авторський підпис і зазначений рік 1895. На манеру малярства Устияновича вказують і дві невеликі композиції в золочених рамах, розташовані у святилищі: «Жертва Авраама» та «Жертва Авеля і Каїна».

Як припускають дослідники, Корнило Устиянович написав також окремі ікони для п’ятиярусного іконостасу. Зокрема, намісний ярус (ікони на царських і дияконських вратах повністю перемальовані).

« Ікони іконостасу намальовані в академічній манері, з тональним моделюванням фігур та складними ракурсами у сюжетних сценах. Притаманними для почерку Устияновича є постави та риси ликів Христа та Богородиці на намісних іконах і використання синіх та червоних кольорів у малюнку тканин їхніх одеж. Також звертаємо увагу, що у намісних іконах художник позолотив тло та наніс орнамент, на відміну від інших ікон іконостасу, де тло кольорове. Золочене тло ікон інспіроване давнім українським іконописом, яким почали активно цікавитися поціновувачі мистецтва наприкінці XIX ст. », – розповідають на сайті «Сакральна спадщина Львівщини».

Іконостас (фото Олекси Піджарого)

У церкві зберігся ще з попередньої церкви відреставрований образ Богородиці Ченстоховської та Євангеліє, надруковане у Львові в 1690 р., в оксамитовій оправі та з автентичними бляхами, оздоблене портретами чотирьох євангелістів та розп’яттям.

Цікавою і скандальною є сцена Страшного суду. Художники Галичини у XIX ст. рідко зображали такий сюжет, який був популярним у середньовіччі.

« Це було зумовлено тим, що церковна влада у XVIII ст. категорично виступила проти зображення Страшних судів у церквах через те, що там були непристойні образи оголених людей. Корнило Устиянович був чи не єдиним професійним художником того часу, хто звернувся до цієї композиції у стінописі храму », – наголошує мистецтвознавиця Роксолана Косів.

За пекло у Бутинах він опинився на підсудній лаві через зображення польських чиновників. А на сцені Страшного суду у Мацошині також намальовані чоловіки з виразними портретними рисами: з вусами в окулярах, що грає в карти, біля нього чорт та лисуватий чоловік.

Скандальна фреска Страшного Суду Корнила Устияновича (фото Олекси Піджарого)

У 2009 році церкву в Мацошині зарахували до об’єктів культурної спадщини національного значення.

• Мацошин
• Жовква
• церква
• Мистецтво
• пам'ятки архітектури
• Архітектура
• Туризм
• Краєзнавство

Львівські