Ветеран-десантник «Вчитель» повернувся до навчання: від зони бойових дій до класної кімнати

29 березня 2026 р. 17:53

29 березня 2026 р. 17:53

Віктор Лехновський, ветеран 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, завершив свій військовий шлях та повернувся до викладання. Він пішов на фронт добровольцем 24 лютого 2022 року, пережив поранення під час оборони Лисичанська, а з вересня 2025 року знову навчає студентів.

Віктор, якому 31 рік, є викладачем історії. Ще до повномасштабного вторгнення він усвідомлено підготувався до можливого конфлікту, упакувавши рюкзак з необхідними речами. «Я носив з собою військовий квиток, хоча здавалося це абсурдним. Я не вірив, що в Європі може початися велика війна», — згадує він, пише Суспільне .

Уранці 24 лютого, заповнюючи журнали у класі, Віктор вирішив стати добровольцем та пішов до військкомату. За його словами, у перший день початку війни там були величезні черги охочих приєднатися до армії. Наступного дня він став донором крові, а ввечері вже був у Львові, де зустрів своїх колишніх студентів.

«Ми всі тоді прямували до 80-ї бригади. Безліч автобусів стояло вздовж вулиць, навіть сільські маршрутки таксі приїхали, щоб забрати усіх бажаючих. Ніхто не чекав, всі прагнули відразу виїхати на Схід», — розповідає Віктор.

На збірному пункті він отримав позивний «Вчитель», який йому дав один із студентів. За його словами, той завжди звертався до нього формально, що навіть дивувало оточуючих, оскільки хлопець був значно більший за нього.

Віктор згадує, що на війні зустрів і одного з колишніх студентів, якому дав позивний «Сімба». Ось так, у той час як їхнє навчання затихло, вони вже зводили нові спогади на полях битв.

Ветеран пригадує, як перші бої проходили біля Вознесенська, де місцеві мешканці активно допомагали бійцям. «Люди з села виходили з лопатами, допомагаючи копати окопи», — зазначає він.

Віктор підкреслив, що його бригада складалася з досвідчених бійців, адже багато з них пережили конфлікт на Сході країни раніше. Після боїв під Снігурівкою навесні 2022 року їх перекинули на Донеччину.

Перша локація на Донбасі — Святогірськ. «Там я викладав студентам про 2014 рік, коли починався конфлікт. Приємно було усвідомлювати, що я перебуваю у місці, яке стало важливим історичним об’єктом», — ділиться він.

Віктор також розповідає про момент, коли під час відступу зі Святогірська міна вибухнула поряд. Його командири були поруч, і саме завдяки їхній підтримці він зміг залишитися живим. Хоча в результаті поранення у нього залишилися уламки в руці.

У серпні 2025 року, через сімейні обставини, Віктор звільнився зі служби та повернувся до викладацької діяльності в Дрогобицькому механіко-технологічному фаховому коледжі.

«Люди, які повертаються з армії, потребують роботи, щоб впоратися з пережитим. Але за таку низьку зарплату важко утримувати сім’ю», — зазначає педагог.

Він також розповів про нестачу нових підручників і власні ініціативи, щоб студенти могли працювати з онлайн-ресурсами. Студенти, за його словами, зможуть самостійно опрацьовувати актуальні події 2022 року, оскільки вони є частиною їхнього сучасного життя.

Віктор згадує про «окопні лекції», які він проводив для побратимів, поєднуючи історичні факти з сучасністю. Він відзначає, що історія має циклічний характер і може нагадувати про події з минулого.

Користуючись моменти затишшя, він ділився з побратимами розповідями про історію України, що допомагало підтримувати моральний дух під час боїв.

Нещодавно його побратими влаштували сюрприз на свято Дня вчителя, подарувавши малюнок з подякою за його внесок у підтримку бойового духу.

Львівські