Репресовані гобелени: у Львові відкрили виставку дисидентки Стефанії Шабатури

22 травня 2026 р. 22:08

22 травня 2026 р. 22:08

У львівському Національному музеї імені Андрея Шептицького відкрили виставку, присвячену мисткині і дисидентці-шістдесятниці Стефанії Шабатурі. Проєкт зібрав практичну всю її спадщину: гобелени, килими, ліжники, верети, тканий одяг, акварелі і графіку. Глядачі вперше побачать окремі твори, які ніколи раніше не експонувалися, а також ескізи та проєкти нереалізованих задумів.

Стефанію Шабатуру можна побачити на славнозвісній фотографії забороненого вертепу 1972 року, разом з Василем Стусом, Іриною Калинець, Михайлом Горинем та іншими дисидентами. До слова, про цей епізод театр імені Марії Заньковецької поставив виставу . Акторка Альбіна Сотникова, яка у ній грає роль Стефанії Шабатури, на відкритті виставки зазначила: «Коли ми перечитували цю всю літературу, моє життя розділилося на до і після. На суді вона сказала: “ви боїтеся моїх гобеленів більше ніж нас. Тому що в них закладена памʼять нашого роду і предків”».

Талановиту ткалю і мисткиню Стефанію Шабатуру засудили разом з іншими дисидентами – Вʼячеславом Чорноволом, Іваном Гелем, Іриною Калинець, Василем Стусом (загалом близько 20 людей зі Львова і Києва) – за «антирадянську діяльність». 33-річну Стефанію відправили на 5 років таборів суворого режиму і ще три роки заслання. Навіть там вона боролася за права, доєдналася до Української Гельсинської групи.

Коли їй заборонили малювати, вона оголошувала голодування. Жорстокого вироку владі було замало, тож КДБ вирішив покарати її ще й знищенням малюнків, екслібрисів, ескізів гобеленів. Цього разу вона перестала їсти й працювати, за що її намагались «зламати» карцером. З того періоду вціліли акварелі з квітами, які нагадували про Україну. Різко контрастує з ними монохромна графіка на тюремну тематику.

Після повернення до Львова Стефанія Шабатура і далі активно розвивала громадсько-політичне життя Львова. У 1990 вона підняла синьо-жовтий прапор над львівською ратушею.

На виставці центральним є гобелен «Кассандра. Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!» (1970–1971). Хоч його авторка створила за мотивами драми Лесі Українки, та радянська влада побачила у ньому алюзію на Україну. Цей мистецький твір разом з ще одним – «Леся Українка», долучили до справи про «антирадянську діяльність» і вимагали знищити.

Зеновія Шульга, учениця Стефанії Шабатури, розповідає, що у 1972 році, коли мисткиню заарештували, в КДБ викликали мистецтвознавця Володимира Овсійчука, який мав дати характеристику її роботи. Він збрехав, що «Кассандра» нефахова і не має жодної мистецької цінності. І поки Шабатура була в увʼязненні, насправді цінні роботи зберігалися в мами під ліжком. Вперше цей твір показали у Нацмузеї у 1989, проте і тоді авторка запротестувала, адже музей носив імʼя Лєніна. Вдруге – коли Стефанія Шабатура померла у 2014 році – як реквієм.

«Коли українське підпілля було розгромлене і підростало молоде покоління, яке не розуміло, як має діяти, мистецтво ставало зброєю. Цей тестиль – як зброя, який кликав і будив», – каже Зеновія Шульга.

Українське килимарство відродилося у Глинянах. Саме там у 1967 році на місцевій фабриці ткали дипломну роботу Стефанії Шабатури «Олекса Довбуш».

За інформацією завідувачки відділу народного мистецтва Нацмузею Любави Собуцької, саме з імʼям Стефанії Шабатури повʼязують становлення і розвиток львівської школи гобелена. Окрім ткацьких робіт Стефанії Шабатури, на виставці «Вогонь спротиву» до 21 червня можна оглянути її акварелі і графіку, особисті речі, фотографії та документи репресивних радянських органів.

Фото ZAXID.NET

• Зеновія Шульга
• Стефанія Шабатура
• Музеї
• Виставки
• Ткацтво
• Мистецтво
• Репресії
• Культура
• Фото

Львівські