Військовий медик “Айболіт”: як вінничанин, що втратив обидві ноги, вчиться жити заново і надихає інших ветеранів

01 червня 2026 р. 21:01

01 червня 2026 р. 21:01

**«Ноги більше не виростуть — але ми живі»: історія медика-евакуатора Сергія Бездітного, який після ампутації обох кінцівок опановує протези та знімає TikTok для підтримки побратимів**

Сергій Бездітний із псевдонімом “Айболіт” — уродженець Вінниччини, у мирному житті ветеринар і батько двох дітей. У 2024 році він добровільно вступив до лав Збройних сил України, а вже за кілька місяців служби отримав важке поранення — внаслідок удару російського безпілотника типу “Ланцет” по евакуаційному автомобілю йому ампутували обидві ноги. Попри це, Сергій не зламався: проходить реабілітацію, опановує протези й надихає інших поранених бійців через соцмережі, пише Суспільне .

—

Сергій Бездітний мешкає в селі Кошаринці Гайсинського району Вінницької області. До війни він вів велике господарство, виховував двох дітей разом із дружиною і працював ветеринаром у рідному селі. У 2024 році чоловік вступив до армії та пройшов базову військову підготовку за кордоном, після чого потрапив до 425-го окремого штурмового батальйону “Скеля”. Зважаючи на його фаховий досвід у роботі з тваринами та медичну підготовку, Сергія включили до евакуаційної групи.

Маршрути евакуації пролягали через одні з найнебезпечніших ділянок фронту — Покровський та Курахівський напрямки, Харківщину та Сумщину. На евакуаційному автомобілі Сергій разом із водієм виїздив за пораненими бійцями прямо під вогонь. За його словами, поряд із наданням першої медичної допомоги не менш важливою була психологічна підтримка: кожному пораненому треба було пояснити, що його не кинуть і допоможуть.

Найважчим досвідом за час служби для Сергія стала загибель бійців під час транспортування — тих, кого не вдалося довезти живими.

23 липня 2025 року під час чергового виїзду трапилося те, що змінило його власне життя. Евакуаційний автомобіль атакував безпілотник “Ланцет”. За словами Сергія, дрон, схоже, зачепив крилом листя і відхилився від курсу — туди, де стояв він сам. Вибух миттєво призвів до ампутації обох нижніх кінцівок.

Попри жахливе поранення, медик зберігав холоднокровність — щоденна робота з тяжко пораненими бійцями виробила в нього стресостійкість. Вже в санітарному автомобілі по дорозі до госпіталю він самостійно перемотував собі руку, зупиняючи кровотечу. Головною думкою тоді, каже Сергій, була радість від того, що він живий і ще побачить своїх дітей.

Трагедія Сергія цим не вичерпується. Його молодший брат Олександр Бездітний, 1992 року народження, який воював у складі 52-ї десантно-штурмової бригади, зник безвісти на Курському напрямку в районі села Обухівка. Сергій каже, що сподівається: брат живий і перебуває в полоні, хоча й усвідомлює, наскільки мінімальними бувають шанси в таких ситуаціях.

З вересня 2025 року Сергій проходить реабілітацію у спеціалізованому центрі на Львівщині. Щодня він займається фізичними вправами впродовж трьох годин під наглядом фахівців. Зараз чоловік опановує так звані “стабіси” — короткі навчальні протези, з яких починається шлях до повноцінного протезування. Найбільші труднощі — фантомні болі й підйоми по сходах.

До повернення в господарство Сергію ще далеко, але він не сидить на місці. Реабілітаційний центр надав йому електроскутер, на якому він щодня виїздить до лісу чи парку. Під час цих прогулянок ветеран знімає відео для TikTok, розповідаючи про свій шлях відновлення. Його сторінка — не місце для скарг, а майданчик для мотивації: Сергій хоче показати іншим пораненим, що жити далі можна і потрібно.

“Я реаліст: ноги більше не виростуть, хоч як старайся і хоч скільки плач. Але ми живі — і після війни ще посміємося з усього цього”, — каже “Айболіт”.

Львівські